Читати книгу - "Від любові до ненависті, Крістіна Жиглата"

А чому б і ні? Що я втрачаю? Мені подобається цей чоловік, мені з ним добре і спокійно.

Так, я погано знаю його, але ми маємо час щоб пізнати. Сьогодні у нас перше побачення, а це можливість дізнатися один одного краще.

Так ми й сидимо кілька секунд, притулившись один до одного. А потім двері в гараж зі скрипом відчиняються і чується голос Світлани Анатоліївни:

- Молоді люди, ви тут живі? - Запитує, вишукуючи нас поглядом. Але звичайно не знаходить, оскільки ми були заховані за купою інших меблів.

– Ми вже закінчили, Світлано Анатоліївно, – поспішила кинути я, залишаючи затишне містечко в руках Макса.

- Тоді чекаю на вас у вітальні. Пиріжки готові!

Нам більше нічого не залишалося, як піти за нею.

Коли Максим піднімався з дивана, я замінила величезну опуклість в області паху чоловіка. Це мене трохи збентежило, але водночас дало зрозуміти, що я для нього теж не байдужа. Ярий хоче мене, але все одно діє обережно і не напирає, адже я знала що, такі як він, не звикли чекати. Він би давно мене взяв, якби я не була для нього важливою, і він не дбав про мої почуття. Чоловік просто поступово привчав мене до себе, і здається, у нього це чудово виходило.