Читати книгу - "Ти моє світло, Кеті Рід"

Час тут ніби зупинявся.

Ксюша мене не помітила. Вона сиділа за мольбертом, зосередившись на картині і слухаючи музику в простих дротових навушниках. У такі моменти весь світ переставав для неї існувати. Вона губилася в своїй голові, відгороджуючись від оточуючих.

Єдине, що залишалося – це картина. В її очах, що зараз блищали особливим сяйвом, і всій постаті з’являлося щось пронизливе. Таке, від чого так і тягнуло піклуватися і оберігати.

Зненацька двері за моєю спиною смикнули. Вони гучно заторохкотіли, і Ксюша підняла голову. Ми зустрілися поглядами, і її очі розширилися від здивування.