Читати книгу - "Ангедонія, АнєчкаLB"

- І я, мабуть, не відмовлюся від солодкої вати, - Пола розглядала все навкруги. Вогні. Каруселі. Колесо. Гірки. Підйомники. Ланцюги. Жонглери. Фокусники. Аніматори. Загримовані актори. Багато жителів і гостей містечка.

- А кататися? - супутник вказав на атракціони.

- Подивимося.

Пола отримала свою солодку вату і з усіх боків намагалася до неї підібратися.

- Оціни он той корабель, що розгойдується, - не відступав Рей.

- Може, пізніше.

- А мильні бульбашки?

- Напевно, ні.

- Тоді що ти хочеш? І якого кольору?

- Не знаю. Швидше за все, що-небудь чорно-біле.

- Не надто весело. Гаразд. Нехай так, - Рей озирнувся по сторонах і повів за руку Полу в кабіну моментального фото. Вони сіли.

- Фото не кольорові, - він поцілував у щоку свою супутницю. Скорчив гримасу. Посмішка Поли. Сміх. Ще поцілунок. Жартівлива сутичка. Веселощі. І ціла стрічка чорно-білих фотографій разом із позитивними емоціями.

- А чорно-біле тобі личить. Твій настрій став кращим.

- Так, - погодилася Пола. - Трохи.

- Ще чорно-білості?

- Із задоволенням.

Приціл. Промах. Мимо. Ще раз. На конкурсі, де потрібно було влучити в центр мішені з лука, Рей не з перших, але наполегливих спроб виграв для своєї супутниці величезного м'якого і дуже милого ведмедя панду. Пола з сяючою посмішкою стиснула нового плюшевого друга в міцних обіймах.

- Мені безперечно подобається.

- Тоді продовжимо, - Рей взяв руку Поли і повів до ресторану, що знаходився через квартал. Вони підійшли до музикантів і хлопець замовив для Поли мелодію.

- Дивись, чорно-білі клавіші рояля грають для тебе.

Музиканти посміхалися, гості ресторану роздивлялися цікаву парочку з величезним плюшевим супроводжуючим. А сама Пола не знала, куди себе подіти від збентеження. І коли Рей ще й запросив свою супутницю на повільний танець, її щоки стали майже бордового кольору.

- Уяви, що ти невидима. Роби все, що хочеш, а ці люди за столиками навіть не дізнаються, - тихо запропонував хлопець. - Допомагає?

Панда спокійно влаштувалася на підлозі. Грала приємна музика. Рей добре й невимушено вів у танці. Пола поступово відволіклася і розслабилася. Приємно? Неймовірно.

І коли мелодія закінчилася, вони, підхопивши ведмедя, вибігли на вулицю.

- І чорно-біле буває радісним?

- Виявляється так, - погодилася Пола. - Ти дуже талановитий художник. Будь-яким кольором намалюєш у мене посмішку. Навіть тоді, коли посміхатися зовсім не хочеться.

- Просто мені дуже подобається твоя посмішка. І зауваж, ми стоїмо на пішохідному переході. Чорна дорога, білі смуги. Ще один момент у скарбничку приємних чорно-білих речей.

- Точно.

Майже поцілунок. Губи занадто близько і ледь не доторкнулися.

- Але... - Пола засумнівалася.

- Я ще не торкнувся тебе. Скажи "ні".

- Мені починає це все більше подобатися.

- Тоді не зупиняйся. Йди далі.

Обережний поцілунок у щоку. Турботливий поцілунок у губи. І панда за спиною Рея. Ніжність юності. Тендітні та прозорі почуття. Свіжі та живі, як світанок.

 

А сонце знову для когось сходить. І гріє. Зараз навіть надто дбайливо. Гойдалки в парку. Книжка в руках і по-справжньому літня спека.

- Ти ще й косички плетеш?

Пола підстрибнула від несподіванки. Відірвалася від книжки, натрапила поглядом на Ліама, який невідомо звідки з'явився, і провела рукою по своєму заплетеному у дві коси волоссю. Мінуси маленького містечка - усі постійно перетинаються одне з одним.

- Сьогодні дуже спекотно, - виправдовувалася вона.

- А вчора ти виглядала дорослішою, - Ліам сів на сусідню гойдалку.

- Тобто?

- Я бачив вас.

- І?

- Я не шанувальник таких вистав.

- Тоді не дивись. А я колись бачила тебе з якимось створінням під назвою "Несті". Мені теж не особливо сподобалося. Але виправдання ти знайшов. Немає стосунків - не може бути образ. Так? - Пола повернулася до читання.

- Ми не будемо більше робити практичну роботу?

- Не в моїх інтересах тобі про неї нагадувати. Інакше я програю парі.

- Сьогодні ввечері продовжимо. Я заїду по тебе.

- Але сьогодні я не... - Пола, заперечуючи, відвела погляд від книги. Їй доведеться скасувати зустріч із Реєм.

- Якщо ти відмовлятимешся, твоя перемога буде нечесною. І це не зарахується. Давай все скасуємо. І парі, і партнерство. Можеш вмикати свою злість.

- Не потрібно заганяти мене в кут. Коли так роблять, мені хочеться на зло відмовитися.