Читати книгу - "Дама і Король, Viter"

Розділ 19

— Скажи мені, будь ласка, чому я тут? — сердито прошепотіла Ліана, поправляючи своє волосся.

— Бо ти моя найкраща подруга, і ми підтримуємо одна одну в будь-якій божевільній ситуації, — з милою усмішкою відповіла Ангеліна.

— Божевільній — це м’яко сказано! — Ліана закотила очі й кинула погляд на двох хлопців, які стояли біля кіноафіші. Ян щось жваво обговорював з Орестом, а той виглядав так, ніби його насильно привели на концерт пісень про кохання.

— Чекай, чекай, а як так вийшло, що це взагалі парне побачення? — з підозрою запитала Ліана.

Ангеліна зітхнула.

— Орест запропонував сходити в кіно, я вирішила, що буде менш дивно, якщо ми підемо вчотирьох. Запитала Яна, чи він хоче… а той одразу ж згадав про тебе. І все. Тепер ми тут.

— Прекрасно, просто шикарно, — простогнала Ліана.

— Ой, не ний, — підморгнула подруга. — Дивись на ситуацію позитивно: тебе запросив Ян, а мене…

— Орест? — Ліана не могла не посміхнутися.

— Я все ще сподіваюся, що це сон, — пробурчала Ангеліна, але очі її весело блищали.

— Дівчата, ви готові? — Ян підійшов ближче і усміхнувся так, що Ліана відчула, як її серце зробило акробатичний кульбіт.

— Ну, якби у нас був вибір… — буркнула Ангеліна, дивлячись на Ореста, який весело підморгнув їй.

— О, вибір у вас є! Можна повернутися додому й слухати лекції про правильний розпорядок дня, — Орест серйозно кивнув. — Я от, наприклад, сьогодні вже наслухався…

— І що тобі казали? — підхопила Ангеліна.

— Що треба більше читати класики й менше дивитися "Термінатора".

— Ну, це справедливо, — засміялася Ліана.

— Нічого подібного! "Термінатор" — теж класика! — обурено вигукнув Орест.

— Гаразд, давайте просто зайдемо в кіно, поки він не почав доводити, що "Форсаж" — це філософська драма, — Ян штовхнув друга до входу.

Зал був майже порожнім. Вони зайняли свої місця: Ліана опинилася між Яном і Ангеліною, а Орест — на краю.

Фільм почався.

Спершу все було спокійно. Ліана робила вигляд, що їй байдуже, що Ян сидить надто близько, що його рука іноді випадково торкається її. Вона концентрувалася на сюжеті… який вона абсолютно не розуміла.

Ангеліна ж краєм ока помітила, що Орест щось задумав.

— Чого так таємничо посміхаєшся? — прошепотіла вона.

— Та я просто бачу, як твоя подруга нервує через Яна, — хихикнув Орест. — Він, до речі, теж.

Ангеліна кинула погляд на Ліану, яка сиділа напружена, ніби зараз мала здати іспит на виживання.

— А ти що, такий експерт у коханні? — насмішкувато запитала Ангеліна.

— Ні, я просто уважний спостерігач, — Орест самовдоволено закинув руки за голову.

Тим часом Ян непомітно глянув на Ліану.

— Тобі подобається фільм? — пошепки запитав він.

— Дуже! — відповіла вона, не розуміючи, про що взагалі йде мова.

— Правда? А про що він?

Ліана завмерла.

— Ну… про глибокі моральні дилеми… та… вибір між добром і злом…

Ян ледь стримав сміх.

— Це ж комедія, Лі.

— Ти що, не знаєш? Комедії найглибші, — сказала вона.

Ян засміявся.

— Гаразд, не будемо псувати тобі філософський досвід.

Але в той момент, коли Ліана потягнулася за попкорном, Ян зробив те саме. Їхні руки зустрілися.

Ліана різко відсмикнула свою, розсипавши половину відра собі на коліна.

— Ти що, хотіла мене нагодувати? — Ян глянув на неї з усмішкою.

— Ні, просто у мене дуже розвинене почуття самозахисту!

— Самозахист від попкорну?

— Ти не знаєш, на що здатна кукурудза!

Ян хрипко засміявся.

Але справжній хаос почався, коли Орест випадково зачепив стакан з колою.

Холодна рідина розлилася прямо на Ангеліну.

— ОРЕСТЕ!!!

— Це був нещасний випадок! — Орест моментально підстрибнув, немов боявся фізичної розправи.

— Не щасливий точно!

— Вибач! — він простягнув серветки.

— Ти мені цим виправиш ситуацію?! — Ангеліна гнівно схрестила руки на грудях.

— Ну, я можу запропонувати свою кофту?

— І що мені з нею робити? Віджати та повісити на сонці?

Ліана з Яном ледь стримували сміх.

— Гаразд, давайте вийдемо та підемо десь у кафе, — запропонував Ян. — Бо поки ми тут, буде ще один потоп.

— Підтримую, — кивнула Ліана.

Вечір пролетів швидко. У кафе вони обговорювали фільм, точніше, Орест і Ангеліна сперечалися, чи була в ньому хоч якась мораль.

Потім Ян запропонував провести Ліану додому.

— Здається, ти трохи тремтиш, — він кинув погляд на неї.

— Ні, це просто моєму внутрішньому хвилюванню холодно, — відповіла вона.

Ян усміхнувся.

— Тоді тримай. — Він зняв свою кофту й накинув їй на плечі.

Ліана завмерла.

— Ти ж замерзнеш!

— Я сильний, витримаю.

Коли вони дійшли до її будинку, Ліана повернулася до нього:

— Дякую за вечір.

— І тобі дякую. Було весело.

Вони стояли кілька секунд, ніби не знаючи, що робити далі.

Ліана вирішила, що просто піде, але в останній момент Ян м’яко взяв її за руку.

— Лі.

Вона обернулася.

І в ту ж мить Ян потягнув її ближче й поцілував.

Ліана не могла повірити в те, що відбувається. Її серце вибухало десь у грудях, а ноги здавалися ватними.

Коли він відпустив її, вона тільки й змогла прошепотіти:

— Ого…

Ян усміхнувся.

— Оце вже точно комедія з глибоким сенсом.

Ліана засміялася.

Їй здавалося, що цей момент вона запам’ятає назавжди.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍