Читати книгу - "Шоумен, Саймон Шустер"

і це транслювали всюди. Навіщо Януковичу знадобився цей законопроєкт? Президент відповів запитанням:

— Чи подобаються мені такі інциденти в парламенті? Звісно ж, не подобаються. Це низький рівень культури. Мова ультиматумів і сили. Однак це відбувається з обох сторін. Спочатку одна сторона б’є іншу, потім друга б’є першу. В якийсь момент це теж закінчиться. Маємо продовжувати вірити, що це станеться.

РОЗДІЛ 5. АНЕКСІЯ

Наступна революція почалася з пікетування. Ніхто не очікував, що воно переросте у щось більше. Після Помаранчевої революції вуличні політичні акції стали для українців хобі, протести й мітинги слугували протиотрутою від цинізму та демонстрували численні невдоволення молодих, бідних, амбітних і безправних. Акції відбувалися чи не щотижня, і та, яка перетворилася на повстання, видавалася скромною за мірками київських протестів, особливо в порівнянні з переворотом, до якого вона призвела[75].

Першого вечора, наприкінці листопада 2013 року, близько тисячі протестувальників зібралися на Майдані Незалежності, у серці міста, відомому просто як Майдан. Здебільшого то були студенти столичних вишів, і вони почувалися обдуреними та зрадженими. Президент Янукович уже кілька місяців обіцяв підписати економічну угоду з Європейським Союзом. Вона не давала надії на вступ України в ЄС у найближчому майбутньому, але бодай обіцяла сталий курс на Захід, до тих реформ, що їх Польща, країни Балтії та інші колишні сателіти Москви вже впровадили після розпаду Радянського Союзу, залишивши Україну далеко позаду за рівнем життя і верховенством права.

Янукович обіцяв підписати угоду восени, під час саміту ЄС у Литві. Однак після зустрічі з Путіним на початку листопада передумав. Кремль погрожував економічною блокадою, якщо Україна продовжить рухатися до європейської інтеграції. І пропонував кредит на 15 мільярдів доларів, щоб відманити Януковича від Заходу. Для студентів на площі такий розворот виявився болючим, зокрема, через його раптовість. Вони вважали, що через рішення Януковича інтегруватися з Росією втратять надто багато. Будуть змушені провести свої найпродуктивніші роки у тій самій Україні, яку знали їхні батьки. Молоді люди називали її «совок», охоплюючи цим сленговим словом усі убогі пережитки радянського існування — неповоротку економіку, корумповану бюрократію, тупе самовдоволення і застій, які в очах молоді уособлював Янукович. Тож студенти зібралися на Майдані, побудували табір протесту з наметами й транспарантами, співали пісень, скандували, обіцяли не йти, доки президент не залишить посади чи не підпише європейську угоду.

Масштаб демонстрації швидко виріс: з’явилися десятки наметів і протести розгорнулися й в інших містах країни. Настрій спочатку був радше святковий, ніж гнівний чи загрозливий, і так тривало з тиждень — доки не прибули спецпризначенці. У ніч на 30 листопада вони, розмахуючи кийками, штурмували табір і почали топтати намети й транспаранти. Це був перший з кількох переломних моментів тієї зими[76]. Натовп на площі почав множитися, людей більше обурювало насильство над першою групою демонстрантів, ніж абстрактна проблема «Європа проти Росії». Табір відбудували та укріпили барикадами з усього, що можна було зібрати та кинути на купу: старі шини, контейнери для сміття, колоди та цеглини. На площу з’їжджалися люди з різних міст і з усіх верств суспільства, скандували, співали, спали в наметах під прапорами України та Європейського Союзу. Щогодини співали національний гімн. Революція була у розпалі.

Це була друга революція в Україні за десять років, і родина Зеленських знов спостерігала за подіями здаля. Деякі відомі українські артисти виступали перед протестувальниками на Майдані Незалежності чи хоча б приїжджали їх підтримати. Зеленський тримався осторонь. Більшість часу проводив у Москві. Там його продюсерська компанія мала офіс, і він працював над двома великими проєктами, романтичною комедією та ситкомом, обидва з російськими акторами та спонсорами. Ситком під назвою «Свати» мав вийти на каналі «Росія-1», що належав Кремлю і в новинах активно висвітлював революцію в Україні як антиросійський державний переворот із ЦРУ на чолі.

Попри незручності, які ці взаємини створювали для Зеленського на батьківщині, він їх не розривав. На пресконференції після прем’єри його романтичної комедії журналіст запитав думку Зеленського про повстання у Києві, яке тривало вже другий місяць. Запитання, схоже, роздратувало Зеленського.

— Ми з людьми, — не надто переконливо відповів він і нагадав журналістові, що тут зібралися для обговорення фільму, а не політики. — Ми прийшли сюди заради комедії[77].

Такі ухильні відповіді хіба що виграли йому трохи часу. Наприкінці 2013 року революційний рух уже оточував Зеленського повсюди. Був головною темою провідних токшоу як у Росії, так і в Україні. Розпочинав кожен випуск новин і обговорювався за кожним обіднім столом. Зеленський з друзями при закритих дверях вели ті самі дебати. Однак, дивлячись їхні виступи, шанувальники могли лише гадати, на чиєму команда боці.

— Це не тому, що ми не співчували прихильникам революції, — казала мені Олена.

Просто їм видавалося, що так уже було, повстання нагадувало перезапуск Помаранчевої революції. У своїх комедійних шоу Зеленський з командою шукали тієї ж золотої середини, якої дотримувалися тоді. Кепкували з політиків — усіх — і намагалися не образити людей з обох боків політичного розколу. Не завжди це виходило вдало. Останнього дня 2013 року Зеленський вів традиційний новорічний випуск на українському телебаченні, і під час концерту прозвучав жарт, який переслідуватиме Зеленського ще довго. У вітальному номері один з персонажів запропонував використовувати помахи поліцейських кийків, що б’ють протестувальників, як джерело альтернативної енергії, на кшталт вітряків[78]. Дехто з лідерів революції пізніше засудив цей жарт, назвав його знущанням з жертв поліцейської жорстокості. Окрім цього промаху, Зеленський з «Кварталом» уникали жартів про демонстрантів.

Дехто із членів команди під час революції проводив час на Майдані Незалежності. Пікалов, найбільш відомий за пародіями на Януковича, мав серед протестувальників чимало прихильників, а кілька його друзів жили на площі. Він та інші з «Кварталу 95» підтримували табір протесту. Однак свою залученість не афішували.

— Ми робили це не заради фотографій чи хорошої реклами, — пояснював Євген Кошовий, той самий комік, що пожартував про кийки. — Добрі справи люблять тишу[79].

Вони мали ще й фінансовий мотив уникати Майдану під час революції. Майже 85 відсотків доходу студії надходило з російського ринку. Успіх компанії залежав від партнерів та авдиторій Зеленського в Росії, а відкрита підтримка революції могла відштовхнути й тих, і інших. Окрім економічних аргументів на користь нейтралітету, були ще: лідери повстання викликали у Зеленського неприязнь. Енергія Майдану Незалежності народжувалася з народного активізму — того, що українці люблять називати самоорганізацією. Проте чимало відомих політиків намагалися використати її у власних цілях — так само було