Читати книгу - "Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Селестіна трималася впевнено, хоча серце тріпотіло мов пташка.
Вона вдягла темні шати й стала поруч зі Скорпіусом і його найближчими спільниками.
— Вітаю серед обраних, — холодно привітав її Скорпіус, пильно вдивляючись у її очі. — Ти зробила правильний вибір.
Вона злегка всміхнулася, ховаючи справжні емоції.
— Я пам’ятаю тільки обличчя тих, хто мене зрадив, — сказала вона. — Я хочу помсти.
Це задовольнило Скорпіуса.
Але коли він відвернувся, вона ледь помітно доторкнулася до чарівного браслета на зап'ясті — саме через нього вона могла передавати короткі повідомлення Ордену Надії.
Гра почалася.
Вечорами вона слухала їхні розмови й таємно надсилала друзям відомості: час ритуалу, місце, хто буде охороняти башту.
Скорпіус із кожним днем ставав до неї все уважнішим.
Подавав руку.
Захищав від грубих жартів інших.
Навіть приносив їй чай у бібліотеці.
Одного вечора, коли вони сиділи на даху старої вежі, Скорпіус подивився на неї по-справжньому інакше.
— Ти інша, — прошепотів він. — Не така, як усі.
Селестіна опустила погляд, приховуючи тривогу.
— Може, ти теж, — обережно відповіла вона.
Скорпіус усміхнувся.
На мить він виглядав не як змовник, а як звичайний хлопець, який вперше закохався.
Але Селестіна знала: не можна розслаблятися.
Її місія ще не завершена.
У браслеті миготіло слабке світло — знак від Лілі:
"Час готуватися. Ми поруч."
Вони мали всього декілька днів, щоб розіграти фінальну партію.
Кінець розділу!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди доньки Волдеморда, Настя Коваленко», після закриття браузера.
