На восьмому аркушику — надрукований на машинці монолог із «Бурі», який задекламувала мені Лілі. І, нарешті, на зовсім іншому папірці набазґрано:
Скажи Бо, щоб не забув про спідню білизну та книжки. І про серветки, будь ласка.
На звороті кожного листка — чорнові записи Лілі (або ж їх імітація) з багатьма правками. Почерк ніби її.
1. Що це?Коли вам назовуть це,Не зрозумієте.Навіщо воно?Коли вам скажуть причини,Не збагнете їх.Чи є воно насправді?І в цьому теж не зможете упевнитись,Ви, жалюгідні кроки в порожній кімнаті.2. Кохання — це перебіг дослідуАж до меж уяви.Кохання — це твій чоловічий дух у моїх садах,Твоє темне обличчя, схилене над цими рядками,Твоє темне лагідне лице й ніжні долоні.Чи Дездемона
На цьому вірш обірвався.
3. ВИБІРБережи його, поки не вмер.Катуй його, поки живе.4. Ominus dominusNicholashomullus estridiculusigitur meus