Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

       —   І навіщо мені це? -- скептично вимовив я, продовжуючи грати зарозумілу сволоту, -- Моя команда впорається і без вискочок на кшталт вас.

       —  Дай подумати,- уїдливо заявив тінь,- Може, тому що в нас є доступ на планету? Чи, можливо, тому що разом нам буде простіше виконати завдання?

       —  Тут ти, звісно, маєш рацію, песик,- відповів я задумливо,- Яке у вас завдання?

       —  Тільки після вас ваша магічність,- уїдливо промовив тінь.

       —  Так Норк, такими темпами ми нічого не доб'ємося. Псіон наше завдання не стосується тебе.- вимовив ще один тінь, відключивши маскування,- Ми зараз можемо покласти один одного і не виконати наші завдання. Пропоную удати, що не бачили один одного, але ми керівництву обов'язково доповімо про вашу присутність.

      —  Так так так так, песик зассали песики, ну й добре, нам же простіше,- вимовив я обережно відстежуючи реакцію,- Які ваші подальші кроки?

      —  Найімовірніше, такі самі, як і ваші, проникнути на планету й підготуватися до зустрічі, - промовила друга тінь, яка заткнула першу.

      —  Генералам не сподобається, якщо я вб'ю союзників,- задумливо промовив я,- Гаразд, і заважати вам не будемо, у нас своє завдання, у вас своє, якщо перетнемося, то за ходом справи розберемося. За сорок хвилин сюди прибуде шаттл для доставки м'яса зілбурга до острівного комплексу,- показав пальцем на контейнер, у якому ми ховалися,- Ми вирушимо на ньому на планету, у вас, я впевнений, є свій шлях. Усе, не смію вас затримувати,- вимовив я так ніби відпускаю їх.

       Після цих слів я повернувся назад у контейнер до хлопців, демонстративно прибираючи на своєму шляху багатотонні контейнери телекінезом і ставлячи їх назад за собою.  За порадою Ліки я повинен був якимось чином випендритися і показати, що я вищий за звичайних людей.

        І все ж я не забував відстежувати рухи цих тіней, на щастя, енергетичний зір має значно більший кут зору, а тому навіть зі спини я бачив усі рухи цих невидимок.

        —  Ей ти, ми ж домовилися не лізти у справи один одного? -- обурено закричав я, схопивши одну з тіней, вона підбиралася до контейнера з м'ясом зілбурга. Після чого підхопив того телекінезом і почав здавлювати. Мушу визнати, що його скафандр випромінював якесь поле, яке розсіювало структуровану псі-енергію, і мені доводилося докладати чималих зусиль, щоб його утримати.

        —  Псіон відпусти його,- заговорив той другий тінь,- Я повинен був спробувати.

        —  А що ти мені запропонуєш за це? - запитав я в нього, відіграючи виродка псіона.

        —  Вас гроші не цікавлять? -- запитав мене він, думаючи, що мені запропонувати.

        —  Ага,- єхидно вимовив я.

        —  Мне нема чого запропонувати, окрім послуги,- подумавши секунд двадцять, вимовив він.

        —   Цілком мене влаштовує. Світ маленький якось зустрінемося, і ти мені будеш винен послугу, як і твій песик, -- промовив я.

        — Згоден,- погодився зі мною тінь.

        —  Раз так то лови,- вимовив я і кинув тінь у бік решти його бійців, той ще в повітрі встиг розвернутися і активувати антигравітаційний пояс, але все одно за інерцією його вдарило об стіну.

        Саме так поводилися псиони, які раніше зустрічалися Ліці, вони завжди намагалися показати свою перевагу, навіть якщо того й не було насправді. Тож моя поведінка якраз підтвердить нашу легенду, що я з корпусу псионів.

        А в душі я мало не плювався від такої своєї поведінки. Відчувати себе сволотою мені не сподобалося, та й поводитися як якийсь зарозумілий мажорчик було гидко

        Взагалі Ліка вважала, що в разі протистояння ми могли максимум і то через несподіванку покласти половину їхньої групи, надто добре тіні підготовлені, зокрема й на протистояння псионам, які вийшли з-під контролю імператора.

      Зараз у них, звісно, спеціального обладнання проти обдарованих із собою немає, але й так вони будуть дуже серйозними супротивниками. Кількість встановлених у їхні тіла імплантів просто зашкалювала. За словами Ліки вона чула чутки, що лише мозок залишився в них біологічним, а все інше замінено на техніку.

       Саме тому потрібно було себе повести досить нахабно, щоб показати, що ми з корпусу, але й не надто, щоб не взялися за наше усунення попри наслідки цього вчинку.

       За словами Ліки, корпус псионів має договори з урядами всіх великих держав і члени корпусу мають безліч переваг на території цих держав. У відповідь на це корпусу доводилося іноді виконувати завдання.

      —   Чекаємо і не відсвічуємо перед ними,- написала Ліка і передала по лазерному променю мені і хлопцям на скафандр повідомлення. Радіозв'язок було небезпечно використовувати за присутності тіней, вони могли з легкістю перехоплювати будь-які радіосигнали... - У них є доступ до деяких закладок нейромереж, тож блокуємо будь-який зовнішній зв'язок, я не хочу, щоб хтось із нас помер із цієї причини.

      —  Прийнято,- відповів Невіс також по лазерному променю.

      —  Бля як же нам не пощастило,- вилаявся я,- Як вони? Вони реально такі професіонали? - запитав я в Ліки.

      —  Так, й боюся я не дотягую до їхньої підготовки, особливо після перерви в кілька десятиліть, -- відповіла Ліка, перебуваючи в дуже зосередженому стані.

      —  А ось і шатл,- вимовив Троді, почувши скрегіт відкриття стулок складу.

      —  Скоріше б на поверхню, там хоча б ми зможемо позбутися сусідства з цими гавриками, - виголосив я.

       Хвилин за п'ять наш контейнер прилип на магнітних захопленнях до поверхні шатла, і той залишив склад, опинившись знову в космосі. Ми не могли спостерігати за діями шатла, щоб не видати себе, а тому зрозуміти, що ми перебуваємо вже в атмосфері, ми змогли лише з появою атмосферного тиску.

       Я навіть видихнув від полегшення, адже ті монстри в людській подобі залишилися на станції. Судячи з емоцій, що йдуть від друзів, вони також дещо розслабилися, адже весь час, що ми сиділи в контейнери, ми чекали на атаку і готувалися, якщо буде потреба, відповідати з усіх сил.