Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Я УБ’Ю ТЕБЕ!!!!!

Голос Бек відлунням роздався в душі кожного з присутніх.

Це був сповнений відчаєм крик дівчини, на очах у котрої забрали найдорожче…

І саме в цей момент, несучись на Вайріс із батогом Одного шансу, Бек була неспинною. Лють охопила усе її тіло, живлячи зсередини неймовірною силою.

Обличчя Вайріс раптово налилось кров’ю. Її очі розширились до неможливості, а уста сформували шалену посмішку, видаючи голосне:

― СПРОБУЙ!

― А-А-А-А-А-А-А!!!!!!!!!!

Бек понеслася на неї, атакуючи батогом, однак Вайріс знадобилося всього лиш клацнути пальцями, аби невідома сила відкинула дівчину просто під ноги Хуа Яну і слугам Лі.

Та дівчину це не зупинило. Тут же вставши на ноги, вона зібралась знову рвонути на вбивцю, але її обхопили руки Хуа Яна і Лі Дуна.

― Стій! Зупинися! Не піддавайся люті! Ти загинеш! ― закричав Лі Дун.

― Ти не переможеш її! ― Хуа Ян.

― Я УБ’Ю ТЕБЕ! Я УБ’Ю ТЕБЕ!!! ДАЙТЕ МЕНІ УБИТИ ЇЇ! ДАЙТЕ МЕНІ УБИТИ ЇЇ!!!! ― верещала Бек, і тільки зараз, коли руки друзів обхопили її міцно, не даючи рвонути вперед, дівчина заридала.

Сльози рікою полилися з очей, затуманюючи погляд…

Стиснувши руку Анни, Хантер різко направив руку з кільцем просто на Вайріс. В момент довкола неї виник магічний круг із золотим свіченням. Второпавши, що застрягла, Вайріс почала гамселити руками по невидимих стінах…

― Я УБ’Ю ЇЇ! УБ’Ю! ВОНА ЗАПЛАТИТЬ ЗА ВСЕ! ВОНА… ― верещала Бек. ― МІН ЧЖЕНЬ! МІН ЧЖЕНЬ! ПОВЕРНИ МЕНІ ЙОГО!!!

Джуліан різко стиснув руку в кулак, приводячи в дію закляття. З уст його тут же почала долинати латинь:

― Testor, numina divum, qui periere in terris, mihi dona sinerent…

― НІ-І-І-І! А-а-аа-а-а-аа-а! ― закричала Вайріс, падаючи горілиць у магічному кругу.

― vincere hoc malum quod in mundum transiit…

― А-а-аа-а-а-а! ― заволала Вайріс, але, попри це якось таки спромоглася встати навколішки і щосили ударити руками по невидимій стіні.

Бам! Бам!

― Вона проривається! ― з жахом закричала Рейчел.

― Vires omnes aufer, carceri aeternae prosternere… ― із кожним словом Джуліана Вайріс кидало зі сторони в сторону, притискаючи до землі і провокуючи в її тілі шалений біль.

― ПРИПИНІТЬ! ПРИПИНІТЬ ЦЕ НЕГАЙНО! ― волала вона. Різко скочивши на ноги, вона знову налетіла на невидиму стіну довкола магічного круга, всередині якого була ув’язнена і налягла на неї обома руками: ― Я УБ’Ю ВАС! Я УБ’Ю ВАС ВСІХ! ― із її уст раптом прозвучав надто моторошний голос, здається, цілковито потойбічний. ― Я уб’ю усіх і кожного, спочатку випаливши з їхніх душ магію… крапельку за крапелькою… а тоді перетворю на порох… так, як зробила із цим самозакоханим демоном… ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА-ХА! ― враз вона зареготала таким моторошним сміхом, що по спині усіх присутніх пробіг лютий холодок.

― ЗАТКНИСЬ, КЛЯТА СТЕРВО! ― заволала Ребекка, знову зриваючись з місця з батогом в руці, але цього разу затримати її допомагали ще Рейчел і Фелікс. ― Не смій говорити про нього! Не смій!

― Чому це не сміти? ― різко нахилила вбік голову Вайріс, як справжня божевільна. В одну мить її знову обдало різким болем, тож, скорчившись від нього, вона, ненадовго прийшовши до тями, протягнула противним голосом із мерзенною посмішкою на перекошеному обличчі: ― Я убила його… убила твою демонятка, і оком не моргнувши. А він же обіцяв тобі… обіцяв, що не помре! Ха-ха-аха-аха-аха-ха-ах-ха! І це ще не кінець! ВАМ НЕ ПЕРЕМОГТИ МЕНЕ! Я УБ’Ю І ТЕБЕ ТАКОЖ, МАЛЕНЬКА МІСІС ПОМСТА! І УСІХ ВАС!.. та спершу… спершу я вирву серце тому, хто зрадив мене…

В один момент Хуа Яна охопила дика лють. Стиснувши кулаки, він залишив Бек на інших, а сам грізно вийшов уперед…

― …et ueniet silvarum regia potestas, et accipiet gehennam animam volentis occupare totum mundum. Auferte et carceres in eternum! ― заволав Джуліан, стискаючи руку із кільцем ще міцніше і водночас ледь утримуючись на ногах… магія ця володіла неймовірною силою, Вайріс не могла поглинути її усю за раз, а тому, очевидно, мала і велику розплату… та попри все Анна продовжувала стояти поряд і стискати руку свого коханого… ― IN ETERNUM!!!

Закричавши це, Джуліан різко нахилився до землі, ударяючи кулаком об неї.

Вайріс пронизливо закричала, стоячи навколішки із розкинутими вбік руками.

І в ту ж мить Хуа Ян, приготувавши величезний вогняний згусток, заволав:

― А-А-А-А-А-А-А-А!!!!!!

Вогонь спепелив не лише Вайріс, а й увесь храм і все довкола, оминувши тільки, звісно, всіх живих.

І це все одно був не кінець. Вдихнувши іще повітря, Хуа Ян викликав своє віяло і атакував іще раз, цього разу спалюючи вщент усе, що ще залишилося після першої хвилі.

А тоді, коли вже повністю видихнувся, обезсилено впав навколішки і, задумавши викликати іще вогню, виявився зв’язаним по руках і ногах гілками Гіон…

― Чжень-ґе, я… я убив її… я убив її… ― прохрипів обезсилений Хуа Ян, а очі його наповнилися сльозами…