Читати книгу - "Війна і мир 1-2"

до того розм'якшеного, вдячного погляду, яким вона востаннє крізь сльози глянула на нього.

— Додому, — сказав П'єр і, незважаючи на десять градусів морозу, розгорнув поли ведмежої шуби на своїх широких, сповнених радості грудях.

Було морозно і ясно. Над грязькими напівтемними вулицями, над чорними дахами стояло темне зоряне небо. П'єр, тільки дивлячись на небо, не почував образливої низькості усього земного в порівнянні з височінню, на якій була його душа. При в'їзді на Арбатську площу величезний простір зоряного темного неба відкрився П'єровим очам. Майже на середині цього неба над Пречистенським бульваром, оточена, обсипана з усіх боків зорями, але відрізняючись від усіх близькістю до землі, білим сяйвом і довгим, піднятим вгору хвостом, стояла величезна яскрава комета 1812 року, та сама комета, що віщувала, як говорили, всякі жахи і кінець світу. Але у П'єра ясна зоря ця з довгим променистим хвостом не викликала ніякого страшного почуття. Навпаки, П'єр радісно, мокрими від сліз очима, дивився на цю світлу зорю, Яка наче, з невимовною швидкістю пролетівши безмежні простори по параболічній лінії, раптом, як стріла, що вп'ялася в землю, вліпилася тут у одно вибране нею місце на чорному небі і зупинилась, енергійно піднявши вгору хвоста, сяючи і граючи своїм білим світлом між незчисленними іншими мерехтливими зорями. П'єру здавалось, що ця зоря цілком відповідала до того, що було в його розквітлій до нового життя, розм'якшеній і підбадьореній душі.

Примітки

1

— Ну, князю, Генуя і Лукка — маєтки фамілії Бонапарте. Ні, я вас попереджаю, якщо ви мені не скажете, що в нас війна, якщо ви ще дозволите собі захищати всю гидоту, всі страхіття цього антихриста (справді, я вірю, що він антихрист), — я вас більше не знаю, ви вже не друг мені, ви вже не мій вірний раб, як ви кажете.

2

Я бачу, що я вас лякаю,

3

«Якщо у вас, графе (або князю), нема на оці нічого кращого і якщо перспектива вечора у бідолашної хворої не надто вас лякає, то я буду дуже рада бачити вас сьогодні в себе між сьомою і десятою годинами. Анна Шерер».

4

— Господи, який гарячий напад!

5

— Передусім скажіть, як ваше здоров'я, любий друже?

6

Признаюсь, усі ці свята і фейєрверки стають нестерпними.

7

— Не мучте мене. Ну, що ж вирішили з приводу депеші Новосильцова? Ви все знаєте.

8

— Що вирішили? Вирішили, що Бонапарте спалив свої кораблі, і ми теж, здається, ладні спалити свої.

9

Цей горезвісний нейтралітет Пруссії — лише пастка.

10

До речі, — віконт Мортемар, він родич Монморансі через Роганів,

11

абат Моріо,

12

імператриця-вдова

13

Барон цей нікчемна істота, як здається.

14

— Барона Функе рекомендувала імператриці-матері її сестра,

15

велику пошану,

16

До речі, про вашу родину,

17

милується все громадянство. Її вважають прекрасною, як день.

18

— Що ж робити? Лафатер сказав, би, що в мене нема шишки батьківської любові,

19

дурні.

20

Я ваш.

21

і вам лише можу признатися. Мої діти — тягар мого існування.

22

Що ж робити?..

23

мають манію одружувати.

24

дівчина,

25

наша родичка, княжна

26

Ось вигода бути батьком.

27

Сердешна нещаслива, як камінь.

28

— Слухайте, люба Анет,

29

Влаштуйте мені цю справу, і я назавжди ваш.

30

як мій староста мені пише

31

— Стривайте,

32

Лізою, дружиною молодого Волконського.

33

Я в вашій родині почну навчатися ремесла старої дівиці.

34

найчарівніша жінка в Петербурзі,

35

тіточкою?

36

тіточку,

37

розвагою

38

— Я захопила роботу,

39

не зіграйте зі мною лихого жарту; ви мені писали, що у вас зовсім маленький вечір. Бачите, як я закутана.

40

— Будьте спокійні, Лізо, ви все ж будете кращою за всіх,

41

— Ви знаєте, мій чоловік покидає мене. Іде на смерть. Скажіть, нащо ця гидка війна,

42

— Що за мила особа, ця маленька княгиня!

43

— Дуже ласкаво з вашого боку, мосьє П'єр, що ви приїхали одвідати бідолашну хвору.

44

— Ах, до речі! Розкажіть нам це, віконте,

45

що нагадує Людовіка XV

46

— Віконт був особисто знайомий з герцогом,

47

— Віконт чудово вміє розповідати,

48

— Як відразу видно людину хорошого товариства,

49

люба Елен,

50

— Яка красуня!

51

— Я, далебі, побоююсь за своє вміння перед такою аудиторією,

52

— Почекайте, я візьму свою роботу,

53

— Що ж ви? Про що ви думаєте? — Принесіть мій ридикюль.

54

Милий Іполит

55

— Це не історія з привидами?

56

— Зовсім ні.

57

— Річ у тому, що я терпіти не можу історій з привидами,