Читати книгу - "Нарис Історії ОУН"

дарованих князями, гетьманами і вірними.

Втрат не можна оцінити ніякими грішми, бо це були високомистецькі твори минулих століть і національні реліквії величезної культурно-історичної вартости. („Вестник Института по изучению истории и культуры СССР”, 1952).

47

[22] Н. Полонська-Василенко: Історичні підвалини УАПЦ. Рим 1964, стор. 103.

48

[23] Н. Полонська-Василенко, там же, стор. 105.

49

[24] Українська Радянська Енциклопедія, том 17, стор. 189.

50

[25] 1923-1933 був безперемінним головою наркомату, тобто прем'єром ради міністрів УССР.

51

[26] Після аранжованого Сталіном вбивства Кірова 1.12.1934 р. були утворені в грудні 1934 Надзвичайні Комісії Військової Колеґії Верховного Суду СССР, коли шефом Всесоюзного НКВД став Яґода. Ці „тройки” дістали необмежені повновласті видавати присуди без нормальної судової процедури при закритих дверях, або позаочне. В Україні вони винищували людей запідозрілих у непевності, опозиціонерів і також партійних чиновників, на яких перекидувано вину за репресії, яким не довірювано, або які знали забагато таємниць злочинів. „Тройки” карали розстрілами і засланнями без права листування.

52

[27] УРЕ, том 12, стор. 64.

53

[28] 6 квітня 1929 р. XVI Конференція ВКП(б) прийняла плян першої п'ятирічки і оголосила початок колективізації; дня 27. 12. 1929 р. Сталін заповів „ліквідацію куркуля як кляси” в пляні колективізації; 5 січня 1930 р. указ ЦК ВКП(б) „про темпи колективізації” започаткував масовий терор проти „куркулів”.

54

[29] „Тризуб”, 7. 7. 1929 р., стор. 10-13.

55

[30] Дм. Соловей: „Стежками на Голготу”. Частина І, 1952, стор. 72-73 і далі.

56

[31] В. Д. Уваров: „Боротьба КП(б)У проти правого ухилу...” „Український історичний журнал”, Київ, 1966, ч. 9, стор. 94.

57

[32] Д. Соловей: Українське село в роках 1931-1933. „Укр. Збірник”, 1955. Кн. 2, стор. 64-78.

58

[33] Там же.

59

[34] „Двадцятип'ятитисячним” – окремо дібрана в 1930 р. група робітників-комуністів, росіян по національности, для догляду і керування місцевою владою, щоб статися по селах оком і вухом Москви. За большевицькими даними на Україну послано ніби лише „понад 10 тисяч” цих „кращих” большевицьких пролетарів з Росії.

60

[35] Прот. Д. Бурко: Митрополит Микола Борецький. „Рідна Церква”. Мюнхен, 1953, подає докладний матеріял про діяльність Митрополита і УАПЦ.

61

[36] Прот. М. Явдась: Українська Автокефальна Православна Церква, Мюнхен, 1951, стор. 159.

62

[37] Напр., в Полтаві церковні громади не були спроможні заплатити податків і церкви позамикано, на житомирського пароха наложено податку 35-40 тис. карбованців.

63

[38] Точніші дані подає М. Міллер у статті „Знищення православної Церкви большевиками”. „Український Збірник, 1957. Кн. 10.

64

[39] М. Ковалевський: Опозиційні рухи в Україні і національна політика СССР (1920-1954). Мюнхен, 1955, стор. 22.

65

[40] Д. Ф. Соловей: Україна в системі совєтського комунізму, 1959, стор. 54-55.

66

[41] М. Ковалевський: цит. твір, стор. 24.

67

[42] Ф. Піґідо: Україна під большевицькою окупацією, 1956, стор. 17.

68

[43] Піґідо: цит. твір, стор. 82.

69

[44] „Не треба розшукувати українських націоналістів”, – говорив ув'язненому Семенові Підгайному один з його слідчих у 1933 році – „досить взяти передплатників журналів „Україна”, „Життя й революція”, „Пролітфронт” чи „Літературний Ярмарок”, – і я без вагання заарештую їх, бо всі вони – націоналісти”. (С. Підгайний: Українська інтеліґенція на Соловках, 1947, стор. 23.)

70

[45] „Українські Вісті”, Ульм, 15. 5. 1948 р.

71

[46] Лавриненко: Розстріляне відродження, стор. 955 і 956.

72

[47] Ширше гл. статтю В. Голубничого: „М. Волобуєв, В. Доброгаєв та їх опоненти” в „Укр. Збірнику” за 1956 р. Кн. 6, стор. 7-22.

73

[48] „Документи українського комунізму”, Вид. Пролог, 1962, стор. 186.

74

[49] Цит. твір, стор. 191.

75

[50] Там же, стор. 193 і 228.

76

[51] Вс. Фелікс: ВКП(б) в післявоєнному періоді („Вперед” ч. 1-2 1957).

77

[52] Цитований твір, стор. 126.

78

[53] Всеволод Голуб: Конспективний нарис історії КП(б)У. „Укр. Збірник”, 1957, кн. 9, стор. 81.

79

[1] Іван Андрух з вибухом І світової війни вступив до Українських Січових Стрільців у ранзі підхорунжого, пізніше став сотником і командиром 1-го пішого полку СС. Микола Опока був чотарем, опісля сотником і в час війни працював у редакції „Стрілецької Думки” (ред.).

80

[2] „ОУН 1929-1954”, збірник статтей у 25-ліття ОУН. На чужині 1955, стор. 26.

81

[3] Пролетарський Літературний Фронт.

82

[4] Вільна Академія Пролетарської Літератури.

83

[5] „Діло”, Львів, 28 березня 1930.

84

[6] „Діло”, Львів, 1 квітня 1930.

85

[7] „Діло”, Львів, 2 квітня 1930.

86

[8] „Діло”, Львів, 25 березня 1930.

87

[9] Всі ці вістки подаємо за часописом „Америка”: ч. 58, 18 травня 1929, ч. 75, 27 червня 1929, ч. 77, 2 липня 1929, ч. 79, 6 липня 1929, ч. 123, 19 жовтня 1919.

88

[10] „Америка”, ч. 124, 22 жовтня 1929.

89

[11] „Америка”, ч. 138, 23 листопада 1929.

90

[12] „Америка”, ч. 139, 26 листопада 1929.

91

[13] „Америка”, ч. 2, 4 січня 1930.

92

[14] „Америка”, ч. 4, 11 січня 1930.

93

[15] „Америка”, ч. 6, 16 січня 1930.

94

[16] „Америка”, ч. 7, 18 січня 1930.

95

[17] „Америка”, ч. 18, 13 лютого 1930.

96

[18] „Америка”, ч. 19, 15 лютого 1930.

97

[19] „Америка”, ч. 22, 22 лютого 1930.

98

[20] „Америка”, ч. 43, 12 квітня 1930.

99

[21] „Америка”, ч. 44, 15 квітня 1930.

100

[22] „Америка”, ч. 47, 24 квітня 1930.

101

[23] „Америка”, ч. 60, 24 травня 1930.

102

[24] „Америка”, ч. 69, 14 червня 1930.

103

[25] „Америка”, ч.