Читати книгу - "Руйнуючи долі, Стів Маккартер "

- З головою. - прошепотіла Ейр.

Її наказ одразу виконали. Під гілками місця виявилося достатньо. Густі темні з широким листям гілки добре ховали їх навіть від тих, хто пробіг би лише в кількох метрах поруч. А ще темрява, що спускалася, і щільний туман вкрили їх від очей амаліонів. Ейр побоювалася тільки щодо запаху. Вона знову пірнула. Виринула і обережно підняла руку з-під води. Дівчина показала вказівним пальцем униз, не двозначно вимагаючи від своїх членів команди зробити те саме. Зовсім поруч над їхніми головами почувся тупіт ніг. Ейр завмерла. Тільки серце у неї в грудях шалено калатало. Або вони пройдуть далі, або зупиняться і тоді прощайся з життям. Коли останній амаліон пробіг над ними, сабазадонка ще раз пірнула і інші наслідували її приклад. Вони ще просиділи в болоті хвилин п'ять. Дна ногами ніхто не відчував. Але старі стовбури дерев, які були під водою, не давали їм потонути.

Вибратися на берег виявилося не такою і легкою справою. Тим більше зі зброєю у руках. Чемпіон взагалі тримав два меча. Ейр вилізла першою. Вона допомогла вибратися Естель. Потім удвох дівчата підхопили чемпіона. Найважливіше зараз – витерти насухо мечі. За що вони і взялися. Потім вклали їх у піхви. Естель швидко залікувала глибокі порізи сабазадонки і чемпіона. До дрібних нікому не було справи. Пішли дорогою назад. Коли доходили до роздоріжжя, то почули голоси. Стало зрозуміло, що там залишалися амаліони. Зважаючи на те, що над ними ніхто в інший бік не пробігав, поки вони ховалися в болоті, можна було зробити висновок, що це нова група. Може, й не так, але припущення треба будувати, ґрунтуючись на найгірших варіантах розвитку подій. Ейр подивилася праворуч. Вона махнула рукою, і вся група пішла за нею.

Вони йшли все далі й далі. Ніхто не вимовив і слова. Періодично Ейр зупинялася і всі по черзі опускалися в бридку гущавину, щоб запах болота остаточно зміг звести їх з розуму. Ейр не могла пригадати, щоб від неї хоч колись так смерділо. Але, за цих обставин це тільки віталося. Сабазадонка добре орієнтувалася на місцевості та мала чудове відчуття напряму. Вона розуміла, наскільки вони відхилилися від початкового плану. Після двох годин ходьби було прийнято рішення зупинитися на відпочинок. До світанку. Бродити по болотах вночі —одне з найнеприємніших занять, треба сказати. Вони ще раз по черзі поринули у смердючу жижу, залишивши мечі на суші. Тепер вони мали відпочивати. Ейр зголосилася першою нести варту.

Як тільки стало світати, гурт попрямував у потрібний бік. Кілька годин їм довелося блукати болотами, обминаючи непрохідні місця. В середині дня вони вибралися з болотистої місцевості і дійшли до широкої смуги із чорних дрібних каменів. Їхню увагу привернули стовпи. Високі та тонкі вони були обвішані скелетами тварин. І не тільки. Під одним із таких стовпів і сіла Естель. Її абсолютно не бентежили кістки, які торкалися її спини.

- Що будемо робити? - запитала вона.

- Виживати. - хмикнула Ейр.

- А Жазель? Ми всю ніч йшли у зворотний бік. Це означає, що ми спробуємо знайти меч?

Ейр похитала головою. У болотах, де можуть бути сотні амаліонів, а, може, й тисяча, блукати кілька днів і ночей… Ні. Їм нізащо не знайти того меча. Тим паче без карти. Вона розуміла, в який бік їм іти додому. Напевно, змогла б знову знайти той червоний гай. Але вона, як і всі інші, чудово розуміла безнадійність такої витівки. Сабазадонка зітхнула.

- Без меча нам не так раді будуть. - опустила голову Химерниця. - І та дівка подобалася Максуду.

Усі трохи помовчали. Потім першою тишу порушила Ейр.

- Ходімо вже. Шлях не близький. Без коней нам знадобиться кілька днів, щоб дістатися фортеці.

Сабазадонка розвернулася і попрямувала у потрібному напрямку. Чемпіон обернувся і пішов за нею. За десять кроків вони зупинилися.

- Ти чого там сидиш?

- Ви всю ніч ходили, як дві надуті жаби. Ще кілька днів у такій атмосфері напевно не підуть мені на користь. - повідомила їм Естель. - Ви зараз і тут висловите одне одному все, що у вас там накипіло. Тільки тоді я піду.

- Чудово. Не забудь посміхатися, коли амаліони прийдуть по тебе. - Ейр відвернулась і пішла геть.

- Химерниця – це сильна бойова одиниця. Як ти поясниш Максуду, що втратила її? - спитав Румадеу.

- Чому ти її підтримуєш?

- Я підтримую цілісність групи, а значить, і наші шанси вижити.

Сабазадонка кинула на Химерницю незадоволений погляд. Та заплющила очі, виставила руки трохи перед в одній з поз для медитації, і муркотіла якийсь огидний мотив якоїсь незнайомої пісеньки собі під ніс.

- Я так довго можу. - розтягувала кожне слово Естель, відчувши, що на неї дивляться.

Ейр зітхнула. Ще таких розмов їй не вистачало.

- Хочеш почути, йди сюди.

Естель моментально схопилася і попрямувала до них. Сабазадонка скривилася, стиснула зуби, потім зітхнула.

- Гаразд. - нарешті сказала вона. - Я була не високої думки про чемпіонів. Вважала вас зазнайкуватими та статутними вискочками. Раніше я ніколи не зустрічала чемпіона. Сьогодні побачила, що ти чудовий воїн. Думку про твій народ доведеться переглянути. - вона зам'ялася. - І… - прикусила губу і зітхнула. - Дякую за те, що врятував мене.

Естель відкрила рота. Ні про яке кам'яне обличчя зараз і мови бути не могло.

- Я теж не очікував, що ти будеш таким умілим бійцем. - кивнув Румадеу. - І розумним командиром. Дуже розумним. Твої рішення нас вчора врятували неодноразово. Раніше я теж не зустрічав сабазадонців. Вважав вас звичайними людьми, які вважають себе великими воїнами, а самі і меч тримати не вміють. Усі розповіді про вас не зовсім правдиві. Якби ти мала комплекцію чемпіона, ти могла б стати однією з найкращих серед нас. - він переступив з ноги на ногу, опустивши голову. - І дякую, що врятувала мене.

Естель навіть крок назад від подиву зробила.

- Ви зовсім ненормальні? - вигукнула вона. - Від вас тільки й чути було, які чемпіони тупі, які сабазадонці невмілі. А кожен із вас ніколи в житті не бачив хоч одного з тих, про кого говорив? - Химерниця поводила поглядом з одного на іншого, переконуючись у правоті своїх слів. - Ненормальні. А чого ви всю дорогу злилися? Коли все погано, ви злитесь. Тепер же, коли кожен із вас врятував життя іншому і все добре, ви теж злитесь. Що це таке? Що з вами не таке?