Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Голод, кажу, — за неробою йде, на крок не відступить.
Гнівні боги, як і люди на тих, хто живе у безділлі,
Геть наче трутень той, дармоїд, який споживає
Бджілок труди, а сам — ніяким не зайнятий ділом,
Окрім їди. Тож охоче працюй, ладнай усе впору,
Щоб у коморах твоїх по вінця було всього завше.
З пильної праці прибуде отар, побільшає статків.
Хто працьовитий, той і богам набагато миліший,
/310/ Як і всім людям: хто ж до лінивця огиди не чує?
Праця — не сором[157], цуратися праці — сором людині.
Трудишся — значить, лінивець тобі, багатому з праці,
Скоро позаздрить; багатство таке — то честь і пошана.
А що було, то було. Тепер — до роботи берися,
Не зазіхай на чуже, а міркуй, прошу, закликаю,
Як тобі працею рук якогось майна доробитись.
Сором того, хто вік у нужді, — негарний то сором:
Не на добро він іде, а радше гнобить людину.
Сором — невдасі; удачному — звага товаришує.
/320/ Краще — дарами богів, а не грабежем багатіти.
Силою рук, і то чималою, хто горне багатства,
А чи грабує когось язиком, — не раз таке чинить
Той, кому згубна до зиску жага затьмарює розум,
А безсоромність над соромом гору бере, — ось такого
Скрутять у ріг боги, з оселі й сліду не лишать,
Отже, недовго тому лиходієві розкошувати.
Скараний буде — й хто прохача чи захожого скривдить[158],
Хто до жони свого брата посміє ступити на ложе,
Потай щоб з нею зійтись, що геть уже нечестиво;
/330/ Хто, безсердечний, осиротілих дітей ображає,
Хто навіть батька свого на старості злому порозі
Не посоромиться словом лихим у серце вразити, —
Гнівом на нього Зевс спалахне й негіднику, врешті,
За нечестиві діла щонайтяжчу відміряє кару.
Ти ж усього того не підпускай, необачний, до серця.
Жертви богам, як на змогу свою, у пору належну
Чесно і святобливо складай, масні пали стегна,
Деколи й ладан пахучий розкурюй і узливай їм[159],
Чи перед сном, чи коли на священне світло виходиш,
/340/ Щоб і думками вони прихилялись до тебе, і серцем,
Наділи інших щоб ти купував, а не інші — у тебе.
В гості лиш друзів проси, а недруга — остерігайся,
Але найперше кликни того, хто живе у сусідстві:
Він, хай лихо якесь, — одразу прискочить до тебе
Й непідперезаний[160], поки шукатиме пояса родич.
Кара найгірша — поганий сусід, а добрий — удача.
Добрий випав сусід — значить, доля випала добра.
Ока кривого не мав би сусід, то й віл би не згинув.
Зичиш в сусіда — мірки пильнуй; повертаєш — тією ж
/350/ Міркою міряй, або, якщо змога, — більшою навіть,
Щоб і надалі, як зайде потреба, міг зичити в нього.
Зиску брудного цурайсь, усе одно що прокльону.
Люблять тебе — люби; нападають — сам вмій напасти.
Сам давай тим, хто дає; не давай — не звиклим давати:
Всяк-бо дарителю — дасть; скупому — всякий відмовить.
Щирий дарунок — добро; грабунок — зло, гідне смерті.
Хто ж бо від серця дає — такий і радітиме серцем,
Хоч би й багато давав, на душі йому весело буде.
Хто ж самовільно урве щось собі, нахаба без стиду,
/360/ Хай якусь дрібку, та дрібка йому тягарем буде в серці.
Знай: до малого мале докладаючи, ще й коли часто
Кластимеш ті часточки, — із окрушини матимеш купу.
Хто докладає до того, що є, того й голод не зсушить.
Що десь у хаті лежить — те господаря не заклопоче:
Хай вже в кутку буде те, що надворі тобі заважає.
Славно то: брати собі зі свого; ганьба — по чуже йти,
Як потребуєш, — от над чим раджу поміркувати!
З бочки, спочатку чи під кінець, черпай собі сміло,
А посередині — в міру: при дні — то погана ощада[161].
/370/ Визначив другові гідну заплату — слова дотримай.
З братом, хай жартома, полагоджуй справу при свідках.
Надмір довіри, чи недовіри, — вкрай небезпечні.
Жінка, крутійка якась, хай ума тобі не потьмарить:
Солодко мовить вона, а в комору — оком сягає.
Жіночці віру хто йме, такий — крадієві йме віру.
Матимеш одинака — прогодуєш батьківську хату,
Так і майна у господі твоїй поступово прибуде.
Й він старим хай умре, одного залишивши сина.
Зевсові ж і багатьох у сім’ї збагатити неважко.
/380/ Що більше праці вкладеш, то більше буде доходу.
Тож, коли серце у грудях твоє багатства жадає, —
Гайда до праці, й роботи усі завершуй по черзі!
Щойно Плеяди[162], доньки Атланта, з’являться в небі —
Жнива розпочинай, а заходять — берися до плуга.
Сорок ночей і сорок днів — вони всі мов у схові,
А закруглиться рік — і знову доньки Атланта
Замерехтять, коли час наспів залізо гострити[163].
Ось — закон для рівних полів, для тих, хто край моря
Має житло, й для тих, хто живе у глибоких долинах
/390/ Одаль од моря хвилястого й тучний ґрунт обробляє.
Сіяти — голим виходь, за чепіги — голим берися,
Голим — жнивуй, коли саме в час упорати хочеш
Хлібні Деметри діла, щоб усе тобі в пору належну
В полі росло, й не мусив ти жебрати у переджнив’я
Десь по чужих домах і з нічим до хати вертатись.
От ти
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла», після закриття браузера.