Читати книгу - "Мистецтво сновидінь"

чи всередині своїх енергетичних мас — вони також навчилися фіксувати свої точки збирання в тих позиціях, отже зберігати свою цілісність безкінечно.

— Яка від цього користь, доне Хуане?

— Ми не можемо говорити про користь. Ми можемо говорити лише про кінцеві результати.

Він пояснив, що цілісність прадавніх магів була такою, що дозволяла їм стати сенсорно й фізично всім, що диктує певна позиція точки збирання. Вони могли перетворюватись на будь-що, задля чого володіли особливим інвентарем. Інвентар, за його словами, це всі деталі сприйняття, залучені до перетворення, наприклад, на ягуара, птаха, комаху тощо.

— Мені дуже важко повірити, що таке перетворення можливе, — зізнався я.

— Воно можливе, — запевнив мене він. — Не так для нас з тобою, як для них. Для них це були дрібниці.

Він розповів, що прадавні маги володіли надзвичайною плинністю. Потрібен був лише найменший зсув точки збирання, найлегший чуттєвий натяк з їхніх сновидінь — і вони здатні були миттєво піти за своїм сприйняттям, змінити власну цілісність відповідно до нового стану усвідомлення й стати твариною, іншою людиною, птахом — будь-чим.

— Але хіба не це роблять психічно хворі люди? Створюють власну реальність у міру своєї хвороби, — сказав я.

— Ні, це не те саме. Безумні люди уявляють власну реальність, бо взагалі не мають заздалегідь продуманої мети. Безумні люди привносять хаос до хаосу. Маги, навпаки, привносять до хаосу лад. Їхня попередня трансцендентна мета — звільнити власне сприйняття. Маги не створюють світу, який сприймають — вони сприймають безпосередньо енергію, а вже потім виявляють, що сприймають невідомий новий світ, здатний цілком поглинути їх, адже він справжній, як і все, що нам відомо як справжнє.

Потім дон Хуан розповів мені нову версію того, що зі мною сталося, коли я дивився на мескітове дерево. Він сказав, що я почав сприймати енергію дерева. Проте на суб’єктивному рівні я вірив, що сплю, оскільки застосував до сприйняття енергії техніки зі сновидінь. Він стверджував, що використання цих технік у світі повсякденного життя — один з найефективніших прийомів магів минулого. Це перетворює безпосереднє сприйняття енергії з зовсім хаотичного на подобу сну, аж доки щось змінить сприйняття і мат опиниться перед лицем нового світу — що, власне, зі мною й сталося.

Я поділився з ним власною думкою, яку ледь наважувався собі дозволити — що бачений мною краєвид не був ані сном, ані нашим повсякденним світом.

— Не був, — погодився він. — Я раз за разом кажу це тобі, а ти вважаєш, що я просто повторююся. Я знаю, як важко розуму дозволити безумним можливостям справдитися. Але нові світи існують! Вони огорнуті один навколо одного, як шари цибулі. Світ, в якому існуємо ми — не більш як один з тих шарів.

— Хочете сказати, доне Хуане, що мета ваших уроків — підготувати мене до входження до цих світів?

— Ні. Я не це маю на увазі. Ми входимо до цих світів лише в порядку тренування. Ті подорожі — передвісники того, що роблять сучасні маги. Ми так само займаємося сновидіннями, як і маги минулого, але в якусь мить звертаємо на новий шлях. Прадавні маги віддавали перевагу зсувам точки збирання, тож завжди лишалися на більш-менш відомій, передбачуваній території. Ми віддаємо перевагу перенесенню точки збирання. Прадавні маги шукали людського невідомого. Ми ж шукаємо нелюдського невідомого.

— І я до нього ще не дістався, так?

— Так. Ти лише починаєш. На початку кожен мусить іти стопами магів минулого. Зрештою, це вони винайшли мистецтво сновидіння.

— То в який момент я почну вивчати напрямок сновидінь новітніх магів?

— Тобі ще треба подолати великий шлях. Можливо, роки попереду. До того ж у твоєму випадку я мушу бути надзвичайно обережним. Вдачею ти явно споріднений з магами минулого. Я вже казав це тобі раніше, але ти завжди примудряєшся уникати моїх перевірок. Часом я навіть думаю, що якась чужорідна енергія радить тобі, але потім відкидаю цю думку. Ти не підступна людина.

— Про що ви кажете, доне Хуане?

— Ти нерозважливо вчинив дві речі, які мене лякають до смерті. Першого ж разу вві сні ти перемістив своє енергетичне тіло за межі цього світу. І розгулював там! А потім перенісся зі своїм енергетичним тілом в інше місце за межами цього світу, тільки відокремившись від усвідомлення повсякденних справ.

— Чому це вас непокоїть, доне Хуане?

— Сновидіння даються тобі надто легко. І це прокляття, якщо за цим не стежити. Це веде до людського невідомого. Як я вже казав тобі, сучасні маги прагнуть нелюдського невідомого.

— Яким може бути нелюдське невідоме?

— Свобода від того, щоб бути людиною. Неймовірні світи, які лежать за межами людської стихії, та все одно доступні для нашого сприйняття. Ось де сучасні маги ступають на інший шлях. Їхня схильність — це те, що лежить за людською сферою. А за цією сферою — всеохопні світи, а не лише царство птахів, тварин чи людей, навіть якщо це невідомі нам люди. Я кажу про світи, як той, в якому ми живемо — загальні світи з незліченними царствами.

— Де ті світи, доне Хуане? В інших позиціях точки збирання?

— Саме так. У різних позиціях точки збирання, але тих, куди маги потрапляють шляхом перенесення точки збирання, а не зсуву. Входження до цих світів — такий тип сновидінь практикують лише маги сьогодення. Прадавні маги трималися осторонь від цього, адже це вимагає величезної неупередженості й ніякої пихи. Ціна, яку вони не могли дозволити собі сплатити. Для сьогоднішніх магів, які практикують сновидіння, це свобода сприймати світи за межами уяви.

— Але який сенс усе це сприймати?

— Ти вже питав мене сьогодні про це. Ти говориш, як справдешній торгаш. «Який ризик? — питаєш ти. — Який відсоток принесе мені ця інвестиція? Чи мені від цього покращає?» На це неможливо відповісти. Розум торговця рахує прибутки. Але свобода не може бути інвестицією. Свобода — це пригода без кінця, в якій ми ризикуємо життям і набагато більшим заради кількох моментів чогось непідвладного словам, непідвладного думкам і почуттям.

— Я питав про це не в такому дусі, доне Хуане. Я лише хочу знати, що може бути рушійною силою, аби це зробив такий затятий ледар, як я?

— Шукати свободи — єдина рушійна сила, яку я знаю. Свобода поринути в безкраї простори. Свобода розчинитися, злетіти, бути наче свічкове полум’я, яке навіть супроти світла мільярдів зірок зостається незмінним, бо ніколи не претендувало бути більшим, ніж лише просто свічкою.

Світ неорганічних істот

Навчившись чекати, доки дон Хуан