Читати книгу - "Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
З роками ставлення Ватикану не змінилось. У 1993 році папа Іоанн Павло ІІ визначив контрацепцію за будь-яких обставин «основним злом»167, а у жовтні 2008 року папа Бенедикт XVI залишив у силі заборону на контрацепцію168. Ставлення католицької церкви до сексу та репродукції є гарним прикладом того, як істотно можуть відрізнятися погляди релігійних лідерів і більшості їхніх послідовників. Поки Ватикан забороняє будь-яке використання контрацепції, думки нижчих за ієрархією чинів відрізняються. Поки католицьке керівництво вважає захищений секс «нелюдським актом»169, 73 відсотки католиків США в 1993 році визнають за можливе одночасно застосовувати контрацепцію та залишатися вірними католицизмові170. Статистичні дані використання контрацепції в різних, насамперед католицьких, країнах показують, як підтримують вірні офіційну позицію Ватикану. У середині 1990-х років використання контрацепції сексуально активними людьми розподілилося так: Бразилія — 76,7 відсотка, Болівія — 72,2, Перу — 64,2, Філіппіни — 48,3 та Гватемала — 31,4 відсотка171. Такі цифри слід розглядати у світлі інших чинників, як-от, наприклад, обізнаність щодо контрацепції та доступність протизаплідних засобів.
Погляди інших конфесій щодо цього питання, однак, зазнали величезних змін протягом минулого століття. В 1930 році англіканська церква прийняла контрацепцію в шлюбі, хоча й далі вважала повне утримання за краще172. Протягом 1950-х років основними лютеранськими церквами було схвалено рішення, що контрацепція в шлюбі є прийнятною, чим було підкреслено, що ціллю сексу є не тільки репродукція, а й об’єднання любові та фізичного задоволення173.
Сьогодні більшість протестантських церков дозволяють контрацепцію, проте консервативні християни виступають проти її використання незаміжніми. Сучасні противники засобів контрацепції становлять радше опозицію дошлюбним і позашлюбним зв’язкам, аніж захищеному сексові. Це особливо виявляється в суттєвій опозиції використанню презервативів із метою зупинити епідемію СНІДу. Тим, хто твердо дотримується християнського ідеалу сексуально правильного подружжя і не мав сексу до шлюбу, звичайно, не загрожує небезпека стати ВІЛ-позитивними. Систематична протидія поширенню презервативів може означати життя або смерть людей, які мали статеві контакти поза гетеросексуальним шлюбом. Багато християн плекають надію на те, що ці люди переберуть їхні власні християнські сексуальні ідеали, тому що єдина альтернатива для них — це померти від СНІДу. Опір контрацепції в певних християнських колах може привести до своєрідних наслідків. Для протестантської молоді Норвегії, що не перебуває в шлюбі, використання протизаплідних засобів видається «гріхопадінням» і «життям у гріху». Використання протизаплідних засобів легалізує сексуальне життя, тоді як незахищений секс не робить це у такій мірі174. Молода незаміжня жінка, наприклад, уважає протизаплідні пігулки гіршими за презервативи. Приймаючи протизаплідні пігулки, вона мала б «активно відповідати за те», що вона вважає «власним гріховним статевим життям»175.
Ставлення ісламу до контрацепції від самого початку було достатньо простим. Мухаммед казав, що Бог настільки сильний, що жодна людська дія не може змінити його рішення щодо того, хто повинен бути зачатий і народжений176. Тому пророк не бачив проблеми в перерваному статевому акті.
Іще у IХ столітті ісламські правознавці обговорювали використання різних протизаплідних засобів177. Більшість мусульманських лідерів і сьогодні підтримують право на використання контрацепції178. Дослідження показують, що близько половини сексуально активних людей у мусульманських країнах, таких як Бангладеш, Індонезія, Єгипет і Йорданія, користуються протизаплідними засобами. Але до кінця 1990-х років ці показники становили 20,8 відсотка для Ємену та 11,8 — для Пакистану179.
Попри те що Мухаммед був переконаний, що людина не може змінити задум Божий, сьогодні багато мусульман виступають проти контрацепції. Дослідження Ісламського центру культури в Норвегії показали, що протизаплідні засоби можуть використовуватися тільки за певних обставин, наприклад, якщо подружжя не хоче мати дітей, бо вони здобувають освіту або існує ймовірність народити дитину з обмеженими можливостями180. Рада Улемів Саудівської Аравії, найвищий релігійний авторитет країни, засудила конференцію ООН із питань контролю чисельності населення Каїра в 1994 році як «насильницький напад на ісламське суспільство» та наказала мусульманам не брати у ній участі. Крім Судану, Іраку та напівхристиянського Лівану, які бойкотували конференцію, більшість мусульманських країн були присутні на ній181. Оскільки іслам від самого початку не мав жорсткої позиції щодо контрацепції, зрозуміло, що мусульманський спротив викликаний насамперед бажанням запобігти позашлюбній гетеросексуальності.
В індуїзмі контрацепція становить проблему від самого початку через традиційне надання великого значення продуктивному сексові. Але вже навіть у ранніх аюрведичних писаннях, за століття до народження Христа, існує низка рекомендацій щодо контрацепції та абортів182. Подібні рекомендації містяться й в індуїстських текстах останніх століть183. Традиційні методи так чи так значною мірою були замінені на новіші та безпечніші методи. Статистика початку 1990-х років показує, що трохи більше 40 відсотків сексуально активних жителів Індії (переважна більшість становлять індуси) використовують протизаплідні засоби184. Той факт, що велика частина населення Індії живе в умовах крайнього зубожіння та не може дозволити собі купити протизаплідні засоби, ймовірно, впливає на такий відносно низький відсоток. Оскільки особливо важливим в індуїзмі є народження сина, подружній парі не дозволяється використовувати контрацепцію, якщо вони ще не мають дитини чоловічої статі185. Селективний аборт плодів жіночої статі тими, хто може собі це дозволити, вбивство новонароджених дівчат, поширене у бідних районах, та інші подібні заходи є наслідком потужного бажання народити сина186.
Більшість індуїстських націоналістів виступала проти контролю народжуваності, передусім тому що боялася зниження кількості індуїстів серед населення Індії. Щоб іще більше підкреслити актуальність цієї проблеми, індуїстські активісти від 1970-х років оскаржували позицію мусульман проти засобів контрацепції й наводили статистичні дані, які свідчили, що рівень народжуваності серед індійських мусульман вищий, ніж серед індуїстів187. Проте існує більш чіткий релігійний скептицизм щодо контролю над народжуваністю. В неорелігійному русі «Харе Крішна», який, на думку багатьох індуїстів, становить особливо консервативну форму індуїзму, дозволяється тільки шлюбний секс, що передбачає продовження роду188.
У буддійських текстах Палійського канону І століття до н.е. підкреслюється, що контрацепція вважається прийнятною, поки не втрачаються життя189. Дослідження, проведене в Шрі-Ланці в 1990-ті роки, показало, що більш освічені ченці не бачать жодної суперечності між буддизмом і контролем народжуваності та не вважають, що це питання має викликати
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності», після закриття браузера.