Читати книгу - "Чарунки долі"

потрібний батькам. Політичні уподобання Томашевих батьків нам невідомі; їхня прихильність до його жінки має більш загальний характер. Мабуть, це острах свободи як такої. Батьків дратує те, що Томаш так легко позбувся своїх зобов’язань перед дружиною і сином, отже, він так само легко може позбутись і зобов’язань перед ними. Конфлікт із колишньою дружиною призвів до розриву з матір’ю та батьком. Томаш втрачає і зв’язок із батьками через нездатність побудувати власну сім’ю, і вкоріненість у традиції, здобувши нестерпну легкість буття.

Із цього народжується Томашів страх перед жінками. Відтепер у стосунках із кожною новою коханкою він намагатиметься відтворити цю нестерпну легкість, що стає його помстою традиції. Він замінює традиційні сталі важкі стосунки на легку «еротичну дружбу». На його думку, «лише несентиментальні стосунки, коли кожен з двох не претендує на життя й свободу другого, можуть принести обом щастя». У нього безліч коханок, але із жодною він не може залишитися на ніч. Спільний сон — це надто інтимно для нього, це інтимніше за секс, це те, що пов’язує двох людей, попри їхню волю, адже вони сплять і не здатні чинити на власний розсуд.

Але Томашева сексуальність має й інший бік. Це пов’язано з його професією. Новий роман, як і огляд у кабінеті лікаря, він починав зі слова «Роздягніться!». Він не торкався, а наказував, що збуджувало жінок. Не дотик, а коротке слово. Не пестощі чи лестощі, а владний наказ. Томашів потяг до жінок — це не прагнення насолоди, а «жадоба оволодіти світом». Він як хірург прагне «розкрити своїм скальпелем розпластане тіло світу». Він не романтичний бабій, який шукає в усіх жінках одну, омріяну й обрану. Усі коханки романтичних бабіїв схожі одна на одну. Томаш — епічний бабій, який у кожній новій коханці шукає цілком нового. Тому секс для Томаша не пов’язаний із коханням. Єдине кохання його життя — це Тереза, яка з’являється в його житті випадково, але залишається в ньому назавжди. Сексуальністю Томаша є вільний пошук, а його кохання — це покора неминучості випадку.

Але й у коханні Томаша до Терези дається взнаки його прагнення до свободи. Майже наприкінці роману Томаш бачить уві сні чарівну дівчину. Прокинувшись, він розуміє, що не знає цієї дівчини і що бути з нею — щастя для нього. Але він одразу усвідомлює, що, не вагаючись, відмовився би від цього щастя, аби бути з Терезою, яка випадково сталася в його житті. Томаш вигадує власне кохання, але вигадка для нього важливіша за кохання, бо вигадка вільна, а кохання поневолює.

Томаш дарує нам дві деталі сексуального конструктора: еротичну дружбу й кохання як вигадку.

Головна вигадка його життя — це вигадка кохання до Терези.

Тереза кричить, коли кохається з Томашем. Вона затуляє очі і кричить. Це не крик хоті. Хіть потребує дистанції, насолоди від споглядання. Тереза прагне знищити будь-яку дистанцію. Вона прагне розчинити в цьому крику себе й Томаша. Вона намагається подолати тілесність, поєднати тіло й душу. Вона намагається розв’язати картезіанську проблему душі й тіла. Тереза є, мабуть, найбільш філософічним і найменш еротичним персонажем роману й елементом конструктора. Гола тілесність, виставлена напоказ, нагадує Терезі безсоромний світ матері, яка була красунею, але змарніла й зухвало виставляла напоказ своє постаріле тіло як закид світові. Мати ходила квартирою голяка, не затуляючи вікон фіранками. Це дратувало Терезу. Вона заслоняла вікна, а мати реготала з цього. Для Терези, за висловом Кундери, власне тіло було палубою корабля, на яку колись мала вийти команда її душі. Саме тому вона часто ставала оголена перед дзеркалом і уважно розглядала власне тіло. Для неї її тіло було особливим. Мати ж намагалася довести однаковість усіх тіл. Світ матері — це світ комуністичного концтабору, в якому всі оголені й усі однакові. Цей світ переслідував Терезу у жахливих снах. В одному з них вона марширувала оголена серед інших оголених жінок навколо басейну, над яким у кошику сидів Томаш. Жінки мали співати й присідати. Ту, що робила це незграбно, Томаш убивав. Інші реготали й марширували далі, співаючи й присідаючи. А Тереза відчувала, що вже не здатна буде ще раз присісти, і Томаш застрелить її. Цей світ жахав Терезу, а водночас і приваблював. Її манила до себе ця однаковість позбавлених душі тіл. Її вабила «солідарність бездушних».

Солідарність бездушних Мілана Кундери звучить як трагікомічний парафраз «солідарності приголомшених» чеського філософа Яна Паточки. Солідарність приголомшених — це солідарність людей, які пережили дві жахливі світові війни, нелюдяну жорстокість і загрозу втрати людяності як такої. На думку Паточки, цей спільний досвід нелюдяності має утворити солідарність приголомшених нелюдяністю людей. Кундера ж описує тоталітарне соціалістичне суспільство, в якому спільний досвід жахів таки породжує солідарність, але ця солідарність жахливіша за всі можливі жахи. Це солідарність бездушних. Сексуальність чи асексуальність Терези виростає зі страху цієї солідарності бездушних. Тому вона намагається угледіти у власному тілі прояв своєї душі. Але тут вона припускається одвічної метафізичної помилки, розриваючи єдність душі і тіла. За влучним висловом Сартра, душа існує власним тілом. Тому, хто розірвав єдність душі і тіла, не судилося її набути.

Тереза — сексуальний вампір, який прагне Томашевих душі й тіла, аби здобути єдність власної душі з тілом. Вона хоче злитися з ним в єдину істоту й перетворити тіла інших жінок лише на сексуальні іграшки, позбавлені душ сексуальні ляльки. Показовим є епізод, коли Тереза приходить до студії Сабіни — художниці й коханки Томаша. Тереза вчиться фотографувати й начебто намагається навчитися чогось у Сабіни. Але це лише привід. Зрештою, Тереза пропонує Сабіні позувати для її фотографій оголеною. «Апарат водночас правив Терезі й за механічне око, яким вона роздивлялась Томашеву коханку, і за вуаль, якою ховала своє обличчя»[26]. Аби захистити своє кохання, яке означає для неї повне злиття, єдність із коханим, подолання між ними будь-якої дистанції, вона намагається з дистанції, яку дарує фотокамера, поглянути на тіло Томашевої коханки. Сабіна інтуїтивно розгадує цей еротичний маневр і перевертає все догори дриґом. Вона пропонує Терезі роздягнутися і позувати для неї. Сабіна кидає Терезі, як м’ячик, Томашеве слово «Роздягнися!», яким він зазвичай розпочинав сексуальну гру. Тереза ловить цей сексуальний м’ячик, роздягається, і обидві жінки на декілька секунд зависають над солодкою безоднею спокуси, але не поринають у неї. Вони всміхаються й одягаються. У сексуальному конструкторі Кундери немає гомосексуальних деталей.

У кожному разі Терезі не вдається перетворити Томашеву коханку на сексуальну ляльку. І вона тягне Томаша за собою