Читати книжки он-лайн » Наука, Освіта 🧪📚🧑‍🔬 » «Батько народів» очима часу

Читати книгу - "«Батько народів» очима часу"

174
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 22 23 24 ... 37
Перейти на сторінку:
ході битви. "Австрійські війська, — наголошував Енгельс, — переможені не союзниками, а глупотою і бундючністю їх власного імператора".

М. П. Я відчуваю, куди ви хилите... На жаль, Й. Сталін склав про себе високу думку, що є великим полководцем. Але він не мав професіональних воєнних знань, не володів відчуттям передбачення. А без цих якостей полководець немислимий.

Е. І. У біографії Сталіна його діяльність в роки громадянської війни в Царицині висвітлювалася таким чином: "Залізна воля і геніальна прозорливість Сталіна відстояли Царицин, не дали білим прорватися до Москви".

М. П. Почнемо з того, що в суворі роки громадянської війни В. І. Ленін не побоявся покликати на службу в Червону Армію близько 60 тисяч офіцерів і чиновників колишньої царської армії. Це було сміливе і мудре рішення. Командуючим Південним фронтом було призначено колишнього царського генерала П. П. Ситина...

29 вересня 1918 року він прибув до Царицина разом з членом Реввоєнради республіки Мехоношиним і командуючим 9-ю армією Єгоровим. На ранок відбулося засідання реввоєнради Південного фронту, до якого, крім Ситина, входили його помічник Ворошилов, Сталін і голова Царицинської ради Мінін. На першому ж засіданні реввоєнради Ситин пред’явив свої повноваження, де прямо вказувалось, що йому надається повна влада щодо ведення операцій і що в оперативні розпорядження командуючого ніхто не повинен втручатися.

Але Сталін, Мінін та Ворошилов вважали, що операціями фронту треба керувати колегіальне (всім разом). Мехоношин поїхав у Балашов для переговорів з Москвою, а Сталін 1 жовтня скликав нове засідання ревоєнради. На цьому засіданні — на третій день перебування Ситина в Царицині! — порушується рішення про відлучення Ситина від посади командуючого і призначення на цю посаду Ворошилова.

Репресії щодо військових спеціалістів за ініціативою Сталіна, який перебував там у ролі керівника продовольчої справи на Півдні Росії, набули широкого розмаху. Почалася терористична "баржова політика" — розстріли військспеціалістів на плавучих баржах-тюрмах. До числа ворогів був зарахований навіть видатний воєнний вчений, колишній російський генерал Снесарєв, військовий керівник Північно-Кавказького військового округу.

Е. І. Тоді, 1918 року, Снесарєв врятувався дивом, але всі вони — і Ситин, і Снесарєв, і Мехоношин, котрий немало доклав зусиль, щоб виправити становище під Царициним, були репресовані в 1930 році, після процесу над міфічною "монархічною організацією" воєнспеців...

"Важкий крок "тріумфіраратора" Про те, як Сталін зробився великим полководцем" Діалог журналіста Едмунда Іодковського та історика генерал-лейтенанта Миколи Павленка, доктора історичних наук, професора ("Советская культура", 23 серпня 1988)
* * *

— Іноді пишуть, що Сталін в кінці 20-х років перейняв троцькістські концепції будівництва соціалізму і навіть, як висловлюються деякі публіцисти, "перетроцкісти в троцькістів".

— Широке розповсюдження подібних думок характерне. Це один із розхожих постсталінських стереотипів: прагнення перенести відповідальність за насильство над селянами, за створення репресивного механізму влади та багато чого іншого зі сталінського керівництва (Сталін, Молотов, Каганович, Орджонікідзе, Куйбишев, Мікоян, Андреев та інші) на Троцького і загалом "лівих". Проте між самими лівими концепціями переходу до соціалізму, при всій їх неприйнятності, і сталінською практикою була принципова різниця. В основі підходу "лівих" до пошуку вирішень соціально-економічних проблем перехідного періоду лежали все-таки намагання збагнути, привести в дію якісь-то об’єктивні умови і засоби максимального прискорення індустріального розвитку країни. Що ж стосується сталінського керівництва, то воно просто ігнорувало ці умови, не рахувалось з об’єктивними законами, без хитань ішло на будь-які засоби. При цьому ідеї позичались і "справа", і "зліва"... Отож не будемо забирати у Сталіна та його групи право на авторство насильницької експропріації щодо селянських мас.

"Колективізація: як це було" ("Правда", 26 серпня 1988)
* * *

...Є підстава вважати, що Троцький в роки його активної діяльності в партії (1917-1924 рр.) не був ворогом революції і соціалізму. Але він уже тоді був ворогом Сталіна. Не можна не віддати належне Троцькому: він не зламався, як багато хто, перед диктатурою Сталіна. До кінця своїх днів він з повагою ставився до Леніна. Але... Троцький любив себе більше в революції, ніж саму революцію. Витоки його трагедії не стільки в боротьбі зі сталінізмом, скільки в боротьбі зі Сталіним, у боротьбі за владу.

...Поки Сталін зміцнював своє єдиновладдя, Троцький поневірявся по світу. Принцеві острови в Мармуровому морі, Франція, Норвегія і, нарешті, Мексика... Спочатку Троцький сподівався на скоре повернення до Союзу, вірив, що Сталін протримається недовго. Йому здавалось, що інтелектуальні вади, безкультур’я, промахи, грубість і хитрість Сталіна настільки очевидні, що вони самі собою повинні генерувати чергову опозицію, породжувати все нових і нових супротивників генсека. Знову, в котрий раз; Троцький помилився.

...За Троцьким, слідом за котрим ідуть і численні хронікери історичних подій, Сталін народився злодієм, з дитинства був моральним чудовиськом. Не треба доводити, що такий підхід, на який ми часто натрапляємо і сьогодні, ненауковий. Апріорі ніхто не може вважатися злочинцем. І ніхто не народжується злодієм. Наявність негативних рис: підозрілість, скритність, жадоба влади, мстивість — не завжди і не відразу реалізується у злочинах. Не можна на Сталіна дивитися однаково в 1918-му, 24-му, 37-му роках. Це той і... не той чоловік. Звичайно, в силу об’єктивних і суб’єктивних причин та обставин Сталін дуже змінився. Ним скоєно багато такого, чому нема прощення. Але в тому-то й складність аналізу політичного портрету цієї особистості, що вона, борячись за ідеали соціалізму (які він розумів викривлено, вульгарно, догматично), одночасно скоювала помилки й злочини. Троцький мав час, щоб оцінити Сталіна. Він болісно борсався у зашморгу протиріч.

...На Троцького було здійснено два замахи, останній з котрих скінчився його смертю. Перший — у травні. Рано вранці група невідомих у формі поліцейських обеззброїла охорону й атакувала приміщення, де жив Троцький з дружиною — Наталією Сєдовою та внуком. Але подружжя встигло притаїтися в кутку, за ліжком. Кілька десятків пробоїн від куль виявилось на місці, де вони щойно перебували. Багато пострілів у напрямку зачинених і замкнутих кімнат виявилися безрезультатними. Ні Троцький з дружиною, ні їхній онук не постраждали. Але кожний наступний прожитий день вони розцінювали як дарунок долі. Вони знали: на них іде серйозне полювання. Троцький жив, як смертник у камері, не знаючи, коли настане момент скарання. Поліцейський, котрий приїхав для розслідування, спитав:

— Чи підозрює пан Троцький конкретно кого-небудь у замасі.

— Звичайно, — відповів той. Нахилившись до вуха поліцейського, не без гумору сказав: — Автор нападу — Йосиф Сталін...

Дмитро Волкогонов "Демон революції" ("Правда", 9 вересня 1988)
* * *

— Вас підвезти?

1 ... 22 23 24 ... 37
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги ««Батько народів» очима часу», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "«Батько народів» очима часу"