Читати книгу - "П'ятнадцятирічний капітан"

відчуваючи непереборну слабкість. Рука його повертала штурвал майже інстинктивно. Втома, на яку він не хотів зважати, брала верх.

У ніч з 13 на 14 лютого Дік змушений був піти на кількагодинний відпочинок. За штурвал став старий Том.

Хмари щільно затягнули небо; до вечора похолоднішало і вони спустилися дуже низько. Було так темно, що верхні вітрила губилися в мороку і їх неможливо було розгледіти з палуби. Геркулес та Актіон несли чергували на баку.

На кормі слабко світився нактоуз і це м'яке світло відбивалося в металевій оздобі штурвалу. Ліхтарі ходових вогнів були звернуті до горизонту і палуба судна залишалася зануреною в пітьму.

Близько третьої години ночі зі старим Томом, стомленим тривалою вахтою, трапилося щось схоже на гіпнотичний сон: очі його, які занадто довго вдивлялися в блискуче коло нактоуза, раптом перестали бачити, і він заціпенів, скуваний дрімотою.

Він не лише нічого не бачив, але якби й навіть його сильно вщипнули, він, ймовірно, теж нічого не відчув би. І тому він не помітив, що палубою ковзнула якась тінь.

То був Негоро.

Підкравшись до компасу, судновий кок підклав під нактоуз якийсь важкий предмет, який він тримав у руці. Кілька секунд він дивився в нактоуз на освітлену картушку, а потім безшумно зник.

Якби Дік Сенд, який змінив на ранок Тома, помітив предмет, покладений Негоро під нактоуз, він поспішно б прибрав його.

Це був брусок заліза, під дією якого показання компаса змінилися. Замість того, щоб вказувати напрямок на магнітний полюс, який лише трохи відрізняється від напрямку на справжній полюс, стрілка вказувала тепер на північний схід. Це відхилення досягло чотирьох румбів[38], тобто половини прямого кута.

За мить Том прокинувся. Він кинув оком на компас… Йому здалося, – чи могло бути інакше? – що «Пілігрим» відхилився від курсу.

Том повернув штурвал і направив корабель прямо на схід… Так йому принаймні здавалося.

Однак, внаслідок відхилення стрілки, про яке він, звичайно, і не підозрював, курс корабля, змінений на чотири румба, пролягав тепер на південний схід.

Таким чином, «Пілігрим», продовжуючи йти вперед з колишньою швидкістю, відхилився від заданого курсу на 45 °.

Розділ одинадцятий. Буря

За наступний тиждень, з 14 по 21 лютого, на судні не відбулося нічого особливого. Північно-західний вітер потроху міцнішав і «Пілігрим» швидко просувався вперед, долаючи в середньому сто шістдесят миль на добу. Більшого не варто було й вимагати від судна подібної тонажності.

Дік Сенд припускав, що шхуна наближається до шляхів трансокеанських пароплавів, що підтримують пасажирське сполучення між двома півкулями. Він сподівався на зустріч із таким пароплавом і твердо вирішив або переправити на нього своїх пасажирів, або отримати з нього тимчасове підкріплення у вигляді декількох матросів, а можливо й офіцера. Проте, як пильно Дік не вдивлявся в далечінь, жодного судна не бачив. Море як і раніше залишалося пустельним.

Це дивувало Діка Сенда. Він тричі брав участь в далеких плаваннях на китобійних судах і багато разів перетинав цю частину Тихого океану, де, за його розрахунками, знаходився зараз «Пілігрім». При цьому він неодмінно зустрічав американське чи англійське судно, які або йшли у напрямку від мису Горн до екватора, або поспішали до південної частини Американського континенту.

Дік Сенд не знав і навіть не підозрював, що «Пілігрім» зараз знаходиться набагато вище за широтою, тобто набагато південніше, аніж він припускав.

На те було дві причини.

По-перше, швидкість місцевих течій Дік Сенд міг оцінити дуже приблизно і вони непомітно, однак безперервно зносили корабель вбік від курсу.

По-друге, зіпсований злочинною рукою Негоро компас показував невірно, а Дік Сенд, не міг його перевірити, оскільки другий компас також був зламаним. Тому, хоча й молодий капітан вважав, – а він не міг вважати інакше, – що веде судно на схід, насправді він вів його на південний схід! Компас завжди був перед його очима. Лаг повсякчас кидали. Ці два прилади дозволяли приблизно визначити кількість пройдених миль і більш менш вірно вести судно за курсом. Однак, чи достатньо цього?

Дік Сенд всіляко намагався підбадьорювати місіс Уелдон, яка іноді тривожилася через останні неприємні випадковості.

– Ми допливемо, ми допливемо, – говорив він їй. – Ми дістанемося американського узбережжя. Місце значення немає, однак оминути його ми не зможемо.

– Я не сумніваюсь в цьому, Діку!

– Звичайно, місіс Уелдон, мені було б спокійніше, як би вас не було на борту і я б мусив думати лише за нас, однак…

– Однак, якби мене не було на кораблі, – відповідала місіс Уелдон, – якби кузена Бенедикта, Джека, Нен та мене не було б на «Пілігрімі», якби ви не підібрали в морі Тома та його товаришів, то ви залишилися б вдвох – ти та Негоро! Що було б з тобою, якби ти залишився наодинці з цією злою людиною, якій ти не можеш довіряти? Так, хлопчику мій, що б з тобою сталося?

– Я розпочав би з того, – рішуче промовив юнак, – що позбавив би Негоро можливості нашкодити…

– І самотужки впорався б із судном?

– Так, самотужки, за Божої підтримки.

Твердий і рішучий тон юнака заспокоював місіс Уелдон. Та все ж вона не могла позбавитися тривожного відчуття, коли дивилася на свого маленького сина. Мужня жінка намагалася не видавати свого занепокоєння, але як сильно стискав незрозумілий жаль батьківське серце!

Проте, якщо молодий капітан не мав ще знань з навігації достатніх для того, щоб визначати місцеперебування свого корабля в морі, він володів чуттям справжнього моряка та «чуттям погоди». Небо, з одного боку, і показники барометра – з іншого, дозволяли йому наперед підготуватися до змін вітру. Капітан Халл, хороший метеоролог, навчив його користуватися цим напрочуд точним інструментом.

Ми коротко розповімо тут, як потрібно проводити спостереження за допомогою барометра[39].

1. Коли після досить тривалого періоду хорошої погоди показники барометра швидко та безперервно знижуються – це вірна ознака дощу. Проте, якщо гарна погода тривала дуже довго, ртутний стовпчик може опускатися два-три дні перед тим, як в атмосфері відбудуться якісь помітні зміни. В таких випадках чим більше часу пройшло від початку падіння ртутного стовпчика до початку дощів, тим довше протримається дощова погода.

2. Якщо, навпаки, під час тривалого періоду дощів показники барометра почнуть повільно, але безперервно підвищуватися, можна з впевненістю очікувати на хорошу погоду, і