Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

зовсім нічого. А що мені, по-твоєму, робити? Піти до отих зануд із служби в справах молоді, щоб вони запроторили мене до якогось притулку для пропащих дівчат? Може, вони спробують закликати мене до розсудливості? Може, якийсь симпатичний працівник соціального забезпечення навіть візьме мене під свій захист? А може, я навіть знаю його по клубу «Афродіта»… Ох, слухай, годі про це! Я мушу почати все спочатку, але ще не знаю як. Можна якийсь час пересидіти в тебе? Може, мої батько й мати колись заспокояться… І ті діячі із служби молоді, мабуть, теж колись зрозуміють, що є ще до чого докласти рук, аніж турбуватися про мене. Колись ці хвилі вляжуться, і тоді я, мабуть, зможу повернутися до своїх старих… А може, знайду ще щось… Це вже не так важливо. А поки що ми сидимо тут і…

Підійшов кельнер і поставив на стіл каву.

— … І п'ємо каву.

Вона взяла чашку й підморгнула йому.

— Облиш, — сказав він, — я цього не люблю.

Бачачи, що навряд чи позбудеться її, Тоні спробував узяти з цієї історії бодай щось для свого розслідування.

— Ти можеш собі уявити, що Маркус Бергер збирався одружитися?

— Слухай, ти глузуєш з мене чи що?

— Я не був з ним знайомий. Я знаю його тільки з розповідей та фотографій. А ти його знала. Колись ти була в нього закохана і повинна мені відповісти. Сьогодні я зустрів одну жінку, яка впевнена, що Маркус Бергер хотів одружитися з її дочкою. Вона показала мені сімейні фотографії. Маркус Бергер скрізь у центрі. Справжній друг сім'ї! Вона навіть говорила про білу сукню на весілля. Ти можеш собі уявити, що він жив отаким подвійним життям?

Гудрун гірко засміялася.

— Боже мій, який ти наївний! Він просто намагався принадити малу до себе. Так само, як принадив мене. Він мав свої хитрощі й свої методи. Якщо вона хотіла чути про весілля, то він говорив їй про весілля. Інакше вона, мабуть, не лягла б з ним у ліжко. Деякі дівчата спочатку хочуть почути обіцянку, що з ними одружаться. Саме на таких дбайливо випещених маленьких мрійниць він і важив. Принаймні знімками він шантажував їх напевне. Якщо говорити про подвійне життя, то його цікавили тільки дві речі: гроші й магнітофонні записи.

— Тебе він теж приводив до себе в квартиру прослуховувати ті записи?

Гудрун відповіла відвертіше, ніж чекав Тоні. При цьому дивилася просто на нього.

— Звісно, приводив. Він усіх кликав до себе. У цьому я цілковито певна. Якщо хтось розповідатиме тобі протилежне, то це тільки через сором. Це давало йому величезну втіху. Бачив би ти, як він при цьому сидів у своєму глибокому кріслі! У руці склянка, і кубики льоду в ній ледь чутно дзвенять, б'ючись один об один. Перед собою він садовив маленьке жалюгідне створіння, боязке й сповнене сорому. Потім вмикав свій великий магнітофон. Знаєш, так просто він запис не відтворював, о ні! Звук лунав з усіх боків — із величезних колонок у стінах. Свій голос можна було раптом почути то в лівому кутку, то в правому. І знову пригадувалися всі подробиці того, що відбувалося під час запису тієї мерзоти… Звучання було об'ємне. Було чути, як ходять по кімнаті, що кажуть, що шепоче клієнт, як він скидає одяг… А Маркус Бергер весь час сидів, граючись склянкою з кубиками льоду, пильно дивився на дівчину й посміхався. Іноді він крутив записи котрійсь дівчині кілька годин поспіль і нічого не казав, тільки сидів і дивився на неї. А тоді вимикав магнітофон і починав свої цинічні настанови. Розмовляв він доволі приязно: «Ну, дівчинко, то що ти робила неправильно? Як ти гадаєш, чому той клієнт відстебнув тільки сотню? А я тобі скажу, могло бути й дві сотні! Поміркуй-но!» Потім він так довго мучив її чеканням, що вона й сама здогадувалась. А іноді навіть підказував дівчині. Я певна, що він і такі розмови записував на магнітофон. Йому й це було потрібно.

Гудрун допила каву й замислено поставила чашку на стіл перед собою. Всі сумніви — чи брати її до себе — тепер здавалися Тоні неістотними. Звичайно, він візьме її з собою, їй буде в нього добре, вона почуватиме себе в безпеці. У кожному разі, він до неї не доторкнеться! Адже вона тому й розшукала його.

Те, що дівчина вирішила перечекати бурю в нього, раптом видалося йому великою честю. Завтра, найпізніше післязавтра, знайдеться можливість вирішити її долю. Зрештою, він має зв'язки зі службою в справах молоді й з міським відділом соціального забезпечення.

Несподівано для себе Тоні почав розповідати Гудрун, чому від нього пішла Марія. Дівчина співчутливо вислухала його, і він з подивом помітив, що тепер уже вона його втішає. Потім вона раптом підхопилася, всміхнулась йому й сказала:

— Знаєш що, коли тебе дружина не чекає, а мене не чекає взагалі ніхто, то чому б нам не влаштувати собі приємний вечір? Ми могли б, наприклад, піти разом у кіно! Слухай, як тобі ця ідея? Адже є багато гарних фільмів, і ми могли б вибрати щось до вподоби.

Хвилю Тоні мовчав, потім крадькома поглянув на годинника. І погодився. Усе ж краще посидіти з нею в піцерії, а потім піти в кіно, ніж сидіти цілий вечір удома самому перед телевізором…

Вони неквапно йшли по Гогенцоллерирінг у бік Рудольфплатц. Перед замком Ганенторбург подивилися кінорекламу й не відразу змогли вирішити, куди піти. Тоні був не проти подивитися гостросюжетний фільм за участю Бельмондо, дівчину вабила ретроспектива Ромі Шнайдер. Зрештою Тоні погодився на її пропозицію піти на фільм з Ромі Шнайдер.

Тоні заплатив за двох. Вони ще купили горіхів, льодяників і дві пляшки кока-коли, потім стали у вестибюлі кінотеатру роздивлятися афіші майбутніх фільмів.

— Взагалі мені найбільше подобається дивитись репертуарні ролики. Ну, знаєш, ті, що йдуть під рубрикою «Незабаром у нашому кінотеатрі». Я просто чманію, коли дві-три хвилини перед очима мигтять найгостріші сцени, вихоплені з різних фільмів. Ці неймовірні спроби за такий короткий час пояснити, чому цей фільм називають фільмом