Читати книгу - "Клуб «Афродіта»"

століття — для мене просто кайф! Така реклама кінофільмів дуже відрізняється від звичайної. Піди колись навмисне й подивися. Я могла б і дві години підряд дивитися самі репертуарні ролики.

Вони розглядали афішу фільму «Алін — істота із Всесвіту». Гудрун стояла дуже близько біля Тоні. Раптом вона прихилилася головою до його плеча й ніби випадково поклала руку йому на талію. Він ту ж мить вивільнився з цих обіймів і згладив ситуацію тим, що надірвав пакетика з льодяниками й запропонував їй. Гудрун набрала відразу цілу жменю й так набила собі рота, що Тоні вже не міг зрозуміти, про що вона говорить. Тоді він жартома зауважив:

— З повним ротом не розмовляють!

Ця фраза, як видно, здалася дівчині такою дивною, такою смішною, що вона голосно пирснула, і з рота в неї вислизнули два льодяники. Своїм сміхом вона заразила і Тоні. Він теж заходився тепер дурним сміхом, ляскав себе по стегнах, поки в очах виступили сльози. Вони знову й знову підштовхували одне одного й хихотіли. Люди навколо вже звернули на них увагу і з підозрою спостерігали за цією химерною парочкою.

— А коли б нас отак побачив мій шеф?! — вигукнув Тоні. — Ти тільки уяви собі! Я з тобою в такий час, і ми йдемо дивитися фільм, на який пускають лише з вісімнадцяти років! Ха-ха-ха! Ото б він здивувався! Ха-ха-ха!

Сміх для нього був своєрідним порятунком. Тепер йому вже не міг нічого вдіяти і шеф. Усі вони, ті хлопці з відділу розслідування вбивств, здавалися йому тепер смішними. Хвалькуваті, вузьколобі бюрократи! І обмежені. Атож, обмежені, інакше їх не назвеш. Ніколи він більше не допустить, щоб шеф звинуватив його. Ніколи більше не стоятиме перед ним, мов дурний хлопчисько, і не дозволятиме йому вичитувати собі. Минули ті часи! Несподівано Тоні усвідомив, хто він такий. Надалі він поводитиметься, як самостійна, впевнена в собі людина. Ніякого більше підлабузництва й плазування!

Таким хоробрим він став тільки завдяки сміху. І хоробрість ця відразу минула, як тільки минув сміх і дихання його стало рівнішим. Це був короткий цілющий порив, не більше.

Поки йшла реклама «Мальборо», Тоні серйозно задумався над тим, як йому все це пояснити людям. Шефові, Марії, тестю й тещі, будь-кому. Навіть батькові й матері Гудрун він не зміг би цього логічно пояснити.

Вона хотіла ночувати в нього вдома, бо не мала куди піти. Ну гаразд, це, мабуть, ще можна було б пробачити, зрештою, у нього є вільна канапа. Але замість того він вирішив прогулятися з дівчиною по місту. Вони пішли обідати до піцерії, разом пили вино, розмовляли про все на світі, потім вирушили дивитися фільм, для якого вона була ще надто молода. Що після цього могло статися ще, у злій уяві намалювати не важко.

«Яка дурниця! — подумав Тоні раптом. — Яка дурниця! Вона ще надто молода для цього фільму?! Але ж вона цілий рік ходила на панель і, мабуть, зазнала й пережила більше, ніж багато хто з тих, що сидять у цій залі. Хто може заборонити дівчинці дивитись, як мацають Ромі Шнайдер? І взагалі, що в цьому фільмі забороняти для молоді? Телевізійні програми куди розпусніші».

Гудрун зачаровано дивилася на екран. І час від часу простягала до Тоні руку й торкалася його, неначе її пальці шукали тільки пакетиків з цукерками, які він тримав у руках. Коли йому це зрештою набридло, Тоні просто віддав їй пакетики. Одначе їх шарудіння скоро почало його дратувати, бо дівчина не сиділа тихо, а й далі длубалася в них пальцями, вишукуючи кращі льодяники.

Фільм закінчився близько одинадцятої вечора. З кіно вони вийшли рука в руку. Тоні не вбачав у цьому нічого незвичайного — адже Гудрун могла й загубитись о такій пізній порі. Він уже рушив був з нею назад до машини, але Гудрун ще не хотіла спати й попросила повести її в бар або дискотеку. Тоні натякнув їй, що це може мати для них обох погані наслідки, якщо вони наразяться на перевірку документів.

Вона тільки засміялася.

— Ти ж сам лягавий! Хіба ти підпустиш до нас своїх друзяк? Правда ж, ні?

Нічого образливого дівчина сказати не хотіла. Вона справді так думала й інакше світ не уявляла. А він, Тоні, вдає перед нею таке собі казна-що.

Тоні здався сам собі трохи смішним. І все ж він помітив, як хороше йому стало. Як давно вже ніхто не дивився на нього захопленим поглядом! Коли він востаннє бачив захоплення в очах Марії? Та й чи було таке взагалі коли-небудь! Хіба що тільки на початку їхнього знайомства. Але це давно минуло, забулося, затерлося в повсякденності.

Він погодився піти з Гудрун до бару, що містився лише за кільканадцять кроків від кінотеатру. Дівчина дуже зраділа й почала захоплено говорити про те, яка гарна ніч і який він щедрий.

— А ти загалом чудовий хлопець. Чесно! Хто б міг подумати? Ти зовсім не такий, яким можна уявити собі лягавого. О-о, пробач, тобі, до речі, не дошкуляє, що я весь час кажу «лягавий»? Знаєш, я завжди так кажу. Я ніколи не казала «поліцейський». У мене це навіть у школі кілька разів вихоплювалось. Але якщо тебе це ображає, то я, звичайно, казатиму «службовець» або «поліцейський». Чи як тобі хотілося б?

Тоні знизав плечима.

— Мені все одно. Якщо «лягавим» ти називаєш не мене особисто. До того ж лягаві — це дуже сильні й гарні тварини.

Вона щиро засміялася.

У барі Гудрун відразу підійшла до стойки і всілася так, ніби була там завсідницею. Не питаючи, що питиме Тоні, вона хутко замовила:

— Два коктейлі «Куба лібре». — І, повернувшись до Тоні, пояснила: —Це кока-кола з білим ромом і кубиками льоду. Звичайно ще кладуть кружальце лимона. Смак — неймовірний! Неодмінно покуштуй. Звичайно від спиртного дуже швидко стомлюєшся. А від цього коктейлю — ні, бо кока-кола трохи збадьорює.

«Куба лібре» Тоні пив уже не раз, але перед дівчиною вдав, ніби куштує його вперше в житті. Він пригубив склянку, похвалив