Читати книгу - "Поворот долі, Hevi"

14

   Проснулася від дзвінка в двері. Знову мабуть прийшов Микола. Анюта не заспокоїться, заганяє чоловіка, бігає біля неї, а то ще й біля мене треба. 

   Встаю і плентаюся до дверей. Відчиняю двері навіть не дивлячись хто там і одразу завмираю , навпроти мене стоїть Олег і дивиться на мене схвильованим поглядом, а я навіть не глянула в дзеркало, уявляю який у мене зараз вигляд.

   - Привіт, ти як? Чому мені не подзвонила, що захворіла? Оля, чому я про все дізнаюся останнім? Якби не Аня, я б навіть не взнав, що ти хвора.

   Ага, тепер ясно хто мене здав, подруга називається. Ну я їй подякую, повезло їй, що вона вагітна, а ще , що далеко і я хвора.

   - Привіт. Що ти тут робиш?

   - Як, що? Я приїхав тебе провідати, як тільки Аня подзвонила я одразу помчав до тебе. Чому Миколі сказала, а мені ні?

   - Ну взагалі -то Микола мій начальник, а ви були дуже зайнятий, не хотіла вас турбувати дурницями.

   - Оля, що за дитячий садок? Може зараз не час для образ і вияснення стосунків.

   - А яких стосунків? Мені здається, що мені з вами немає, що виясняти. Ви начальник, а я підлеглий, от і всі стосунки.

   - Ти для мене більше ніж підлегла, ти сама це все прекрасно знаєш. Може впустиш мене в середину?

   - У мене немає сил з вами сперечатися, хочете заходьте, але не надовго. Я погано себе почуваю і хочеться спати.

   Я відійшла в сторону, а Олег зайшов у середину. Хоча навіщо його впустила сама не розумію.

   - Ти ліки маєш? Може мені поїхати і щось купити?

   - Ні дякую, Микола привіз мені все необхідне і навіть більше.

   - А, Микола, зрозуміло. Ти щось їла?

   - Так, я зранку, перед тим як прийняти ліки , поїла.

   - Ще зранку? А вже після обіду. Що в тебе є поїсти?

   - Зараз я щось приготую, не хвилюйтеся. Вам мабуть пора, на вас напевно уже чекають, а ви тут зі мною.

   - Значить так, ти ідеш відпочивати, а я зараз швиденько щось приготую.

   - Ви і приготуєте?

   - Ти думаєш, що я взагалі ні на що не здатен? Сумніваєшся в моїх можливостях?

   - Та як я посмію у вас сумніватися? Ніколи.

   - Може ти вже перестанеш насміхатися і почнеш зі мною спілкуватися на ти?

   - Я не можу з вас насміхатися. Ви ж мій начальник.

   - Зараз я не твій начальник і ми не на роботі. Давай спілкуватися нормально? Може почнемо все з самого початку?

   - А є що починати? Мені здається, що немає. Тай у вас є з ким починати все з початку.

   - Добре, йди відпочивай, ми пізніше поговоримо. А я на кухню...

   

****

 

   Проснулася від неймовірного запаху по всій квартирі. Від цього аромату аж скрутило живіт. Тільки хотіла вставати з ліжка як до мене постукали в двері і показалася голова Олега:

   - Ти проснулася? Я якраз приніс тобі поїсти і час приймати ліки.

   Він підніс мені тацю з їжею, я піднялася, а Олег поправив мені подушку, щоб мені було зручно сидіти. Звичайно така увага чоловіка мені дуже подобається і дуже приємно, але всеодно обіда на нього нікуди не ділася і кожного разу перед очима бачу картинку як він з тим стервом разом.

   Їсти під таким пристальним поглядом було незручно, але голод був сильніший, тому я швиденько почала поглинати все підряд.

   - Мені так подобається дивитися як ти їж, а ще надзвичайно приємно, що тобі смакує.

   - Ага, не перебільшуй. З чого ти взагалі взяв, що мені смакує? Ну таке , скажемо їстівне, не більше.

   - Воно і видно, а я думаю чого ти так метеш якби в тебе хтось зараз може забрати? 

   Олег починає сміятися, а я червонію. Уявляю як я зараз виглядаю, як обжора якась. Ну, що я накинулася як з голодного краю?  Починаю відсувати тацю від себе.

   - Дякую, я наїлася.

   - Ну вибач, не хотів тебе образити, мені просто дійсно дуже приємно для тебе щось робити і просто піклуватися про тебе. А ще більше приємно коли ти бачиш, що робив це не дарма, що комусь твої старання до вподоби.

   - Дякую тобі, що витратив на мене свій час, але тобі мабуть пора вже.

   - Чому ти весь час стараєшся мене прогнати? Оля, я нікуди не піду, не залишу тебе в такому стані саму, щоб ти не говорила і не робила я буду поруч з тобою поки ти не одужаєш.

   - А що скаже твоя наречена?

   - Яка наречена?

   - А що в тебе їх декілька?

   - Не говори дурниць. Можеш прямо сказати, а то я щось не дуже розумію, мабуть ще не в курсі про наречену, ну хіба якщо ти про себе?

   - Ой, мене в цей список прошу не вносити. Я тут ні до чого.

   - І чому це? Ти взагалі перша в списку і поки - єдина.

   - Ага, точно, бачила я яка єдина. Розкажеш комусь іншому.

   - Навіть самому стало цікаво, давай розказуй, що ти там бачила, заінтригувала...

   - Нічого, сам все добре знаєш, чого я маю щось розказувати, я не винна, що у когось склероз. Єдине чим можу допомогти, так це порадити звернутися до лікаря.

   - Оооо, бачу ми обідилися. Так може вже скажеш нарешті хоч через, що? А то я навіть не знаю за що просити вибачення.

   - У своєї, тієї білобрисої будеш просити вибачення, а я не достойна взагалі вашої уваги.

   - Зрозуміло, навіть перейшли на ви. По перше мене ніхто крім тебе не цікавить, по друге з тією, як ти висловлюєшся, білобрисою, у мене нічого немає і не може бути, вона для мене померла, при чому давно.

   - Давай ти казки будеш розказувати комусь іншому, я вже доросла і в казки давно не вірю, а лапшу теж не люблю. Я бачила вас разом, тому, в те, що між вами нічого немає, не повірю. Досить з мене насміхатися, я втомилася від брехні, давай іди до неї, чого ти тут сидиш, давай бігом...

   Олег схопив мене і притягнув до себе, за долю секунди я вже була у його обіймах і він починає мене цілувати, з таким натиском, що я просто не можу поворухнутися. Навіть не дав мені договорити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍