Читати книгу - "На мені та в мені, Анастасія Бойд"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Послухай, Дені... Я, можливо, була різка з тобою. Пробач.
- Ні що ти! - пожвавішав він, і розчарування, яке витікало з Дені до цього, миттю випарувалося.
Схоже, що весь план пішов шкереберть. Прокляття! Як я мала відчути золоту середину між хамством і хибною надією?
Мобільний наполегливо завібрував, і я мало не випустила його, виявивши СМС від Іва:
"Я повернувся, але страшенно застудився. Тепер не знаю коли побачимось. Не хочу тебе заразити. Сумую. Гарного дня".
Моє серце стало заходитися через те, що Ів вже так близько, а я ще не поруч. Він хворий, і, можливо, вимагає турботи, а я сиджу на нікому не потрібному побаченні. Хоча, хіба я мушу дбати про нього? Хіба ж у нас такі стосунки? Адже мені просто хотілося пограти...
Дені щось захоплено розповідав, забувши про мою недавню грубість, але я вже нічого не чула. Я сумувала за Морелем, і все-таки хотіла подбати про нього. Чим довше я сиділа на місці, тим менше часу залишалося на те, щоб провести останок дня з Івом.
- Вибач, Дені. Мені треба бігти. Це дуже важливо та терміново. І знайди собі когось іншого, ми більше не побачимось.
Я схопилася з місця, залишивши Дені у здивуванні, і з усіх ніг кинулася до Іва. Поки добиралася до нього, не могла стримати тремтіння в руках і посмішку від передчуття нашої зустрічі. Я так нервувала, ніби ми не бачилися рік. Як ніколи, я була впевнена, що вчинила правильно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «На мені та в мені, Анастасія Бойд», після закриття браузера.