Читати книгу - "Тілоохоронець Горгони, Олена Домова"

- Що ти тут робиш?

- Нажаль, працюю. Відпочивати тут мені не по кишені.

- То чому б тобі не піти до свого роботодавця, аж раптом йому щось загрожує, - прошипіла пані Середа.

- Моїх нинішніх роботодавців охороняю не лише я. Тож спокійно сходити до туалету можу собі дозволити, - усміхнувся Макс. - А заразом врятувати колишню підопічну від падіння, - зауважив, натякаючи на те, що непогано було б подякувати.

Але Юля натяку не зрозуміла та дякувати не стала.

- До речі, мій робочий день добігає кінця. Не бажаєте скласти мені компанію на вечір? - не втримався від питання пан Кирієнко, хоч і знав, що вона відмовить.

- Я тут не сама.

- Он як? Шкода. Тоді не затримуватиму вас більше, - Максим ще раз посміхнувся та пішов.

Юля кинулася до туалету. Перш ніж зайти до кабінки мигцем глянула у дзеркало. У відображенні побачила червону від збентеження жінку з гарячковим блиском в очах. Забувши про мету свого візиту, підійшла ближче до дзеркала, сперлася на тумбу й глибоко зітхнула, намагаючись опанувати думки. Не можна в такому вигляді повертатися до Колі. Він негайно зрозуміє, що щось сталося.

Холодні бризки, які Юля пустила собі в обличчя, трохи охолодили й не зіпсували макіяж. Жінки, що змінювали одна одну в кабінках й біля раковини, з цікавістю поглядали на неї, але пані Середа не звертала на них уваги. Трохи прийшовши до тями вона таки сходила до туалету. Аж раптом телефон у сумочці завібрував.

Юля вирішила, що через довгу відсутність її розшукує коханець, але номер був невідомий. Вона прийняла виклик.

- З вами все гаразд, Юліє Володимирівно? Забагато випили чи зустріч зі мною так вас вразила?

- Звідки у тебе мій номер? - щоки знову залило жаром роздратування.

- Як звідки? - почулося щире здивування в слухавці.

- Ти зберігаєш всі номери клієнтів?

- Ні, тільки тих, хто мене несправедливо звинувачує, - в голосі задзвеніла сталь, але лише на мить, після тон знову став глузливим. - Я, власне, чого дзвоню. Тут ваш супутник, з огляду на все, скоро піде в іншій компанії. Надто вже міцно взялася за нього одна біляв...

Юля завершила виклик, не бажаючи більше слухати вигадки колишнього охоронця. Але до зали все ж таки поспішила. У те, що Микола піде з іншою, вона не вірила, проте позбавити суперницю бажання простягати кігтики до її коханця не завадить.

Слова пана Кирієнка підтвердилися. На місці Юлі сиділа фарбована плюгавка й, чарівно підпираючи кулачком підборіддя, щось розповідала Кологубу. Обличчя Миколи Юля не бачила, але судячи з жестикулювання, розмовою він був захоплений не менше, ніж його співбесідниця.

Тепер начепити маску спокою було набагато легше, ніж після зустрічі з паном Кирієнко. Що Юля негайно і зробила. Як змія, повільно й витончено розрізаючи простір перед собою, підійшла до столика.

- Добрий вечір, - чарівна посмішка й холодний погляд зелених очей змусили дівчину за столиком застигнути кам'яною статурою. 

Макс, що сидів просто за спиною білявки та спершу спостерігав за виставою з посмішкою, також відчув ту напругу й стурбовано проковтнув. Юля поглянула на коханця, але той дивився на співбесідницю, повністю ігноруючи завислу в повітрі напругу.

- Ліно, познайомтеся, це Юлія. Вона інвестиційний директор Зегер-груп. Гадаю їй будуть цікавими розробки вашої компанії.

- З-зд-драстуйте, - Ангеліна нарешті опанувала свій язик і змогла відвести погляд від наче зачарованих зелених очей Горгони. - П-пробачте, я зайняла ваше місце, - привстаючи промимрила вона.

- Не зважайте на такі дрібниці, - зупинила її рух пані Середа й кивнула працівнику зали, який негайно поспішив до них зі стільцем. За мить допоміг відвідувачці сісти, а вона подякувала та звернулася до білої як крейда білявки:

- То чим займається ваша компанія?

Максим дивився на бездоганний профіль брюнетки, а всередині все переверталося. З огляду на все, нові стосунки пішли їй на користь. З рухів зникла різкість. І хоч зараз вона також випромінювала зверхність та холодність, щось в цій жінці невловимо змінилося, з'явилася витонченість і навіть ніжність. А може так просто здавалося, бо вона стала чиєюсь?

Після того, як він пішов з її квартири майже рік тому, Макс заборонив собі думати про пані Середу. І це в нього непогано виходило. Особливо допомагала впевненість в тому, що ця нестерпна зміюка просто не здатна знайти спільну мову з нормальним чоловіком. Під нормальним чоловіком він в жодному разі не мав на увазі себе...

Аж ось сьогодні. Спочатку зустріч в залі, де проходили презентації. Він на стільки не очікував зустріти її там, що навіть не здивувався, зустрівши. Лише за хвилину прийшло усвідомлення, а ще за кілька хвилин чоловіка затопили такі почуття, яких раніше ніколи не було. Він був щасливий, як хлопчисько.

І нова зустріч в ресторані. Й чарівна посмішка пані Середи спрямована на нормального на вигляд чоловіка. Вона виглядала надто природньо поруч із ним. У свідомості назавжди відкарбувалася чужа чоловіча рука на витонченому вигині спини. В тому, які стосунки їх пов'язують, не було жодного сумніву. Вони разом. Їм добре разом.

_____________________

* Біле сухе вино з однойменного регіону Франції.