Читати книгу - "TÜK, Арт Антонян"

часто до смерті. Нічого не нагадує?

У 1943 році в одному з американських журналів з’явилася стаття Бруно Беттельгайма — психолога і психіатра австрійсько-єврейського походження. Стаття про повсякденне існування в нацистських таборах — індивідуальна і масова поведінка в екстремальних ситуаціях. Беттельгайм не просто так написав її, не з повітря взяв цю тему. Він був одним з тих, хто вижив. У 1938–1939 психолог був в’язнем Дахау і Бухенвальда. Майже одинадцять місяців провів він за колючим дротом. Щоб вижити й залишитися у здоровому глузді, Беттельгайм став робити все, що не забороняли нацисти. Як тільки з’являвся вільний час, він вирішував, чи піти спати, чи поговорити з сусідом по полиці або почистити зуби. Беттельгайм приймав рішення. Реалізовував свідомі дії — прояв власної волі. Він ішов чистити зуби, наприклад, поки інші ділилися горем, розповідаючи про табірні жахи, або лягав раніше за інших спати — заради того, щоб відчути суб’єктивний контроль над своїм існуванням. Бруно вирішував сам за себе. В рамках «дозволеного», звичайно. У такий спосіб йому вдалося зберегти свою значущість, він зміг захиститися від синдрому навченої безпорадності, — отець Патрік сів, звісивши ноги зі сцени. — Беттельгайму, до речі, потім дуже пощастило. Його звільнили з концтабору за амністією, оголошеною до дня народження Гітлера. І в 1939-му йому вдалося переїхати до США. — Деякі слухачі схвально піднесли келихи та кухлі. — Другий момент, на який я хотів би звернути вашу увагу, — уявлення про себе. Ми можемо часто зазнавати невдачі, потрапляти в безвихідні ситуації. Нам постійно вказують на наші помилки, на те, що ми недосконалі, дурні, нікчеми, нездатні дотримуватися правил, порушуємо закони, заслуговуємо на осуд і покарання… І ось «у мене нічого не виходить» нашаровується на «знову я програв», потім зверху наростає «я невдаха», «у мене — ніколи — нічого не виходить»,

«а навіщо взагалі що-небудь робити, якщо і так не виправити ситуацію», «немає сенсу навіть пробувати», «я ні на що не впливаю», «я не можу змінити життя на краще» і т. д. Зрештою, складається уявлення про себе: «Я — ніщо, порожнє місце». Згодом, навіть якщо людині щось вдасться зробити, вона вже не помітить позитивного результату. Переживши сотні падінь, вона буде жити від однієї невдачі до іншої. І цей досвід лише підтверджуватиме її негативні уявлення про себе. Людина остаточно припинить бачити винятки у загальному ланцюжку подій. Але, друзі, думку про себе можливо скорегувати й навіть змінити. Потрібно навчитися бачити альтернативні історії, позитивні моменти. Намагайтеся помічати їх, акцентувати на них особливу увагу. Допомагайте одне одному, вказуючи на чужі маленькі перемоги, якщо ви стали свідком чиєїсь із них. Це допоможе створити нове уявлення про себе. Згадуйте, аналізуйте, вибирайте зі свого досвіду історії, в яких ваші дії були особливо значущими, в яких ви відчули свою важливість і цінність, в яких ви безпосередньо вплинули на те, що відбувається. Створюйте свідомо виграшні для себе ситуації — ставте мету перед собою. Знову-таки, не змінити відразу весь світ чарівною паличкою. Нехай це будуть маленькі досяжні цілі. Маленька не означає неважлива! Наприклад, погуляти з робопсом у парку, зробити генеральне прибирання вдома, зателефонувати нарешті тому, хто подобається, і наважитися запросити його на вечерю. І тільки зберетеся з духом, зробите це, похваліть себе за досягнення, відзначте позитивний досвід — відсвяткуйте перемогу! Тоді ваша впевненість у своїх силах буде зростати. Ваш дух стане сильнішим, а цілі — більш значними, масштабними. І настане момент «я важливий, я впливаю на своє життя, я роблю усвідомлений вибір і приймаю усвідомлені рішення, я можу змінити ситуацію, мої дії мають значення». Тоді ми не опустимо руки! Ми не здамося!

— Друзі, — Макс узяв склянку, — випиймо за «я важливий».

Кожен із нас тут справді важливий. І, можливо, не тільки для себе особисто або для присутніх, а й для жителів всієї Üмперії. За Людину, друзі!

— За Людину! — підхопили всі, аплодуючи отцю Патріку.

Наступного дня в спеціальному випуску новинного продукту üПопуляції повідомили про цілий пакет нових заборон, що вступають у дію. Одне з найвідоміших медійних облич Üмперії зачитувало текст нововведень, смакуючи кожним словом.

– Über! Це неймовірно, друзі, — злегка підстрибнув і всміхнувся Прокисшев, — як про нас піклується наш правитель і рідна влада. Ми з вами можемо не зовсім розуміти й не бачити великого сенсу, але він присутній. Слава Богу, — перехрестився телеведучий, — за нас все вирішують. Ми можемо спокійно жити й радіти кожному дню. Отже, перейдемо до наступної рятівної заборони, — Прокисшев знову ніби підстрибнув. — У наукових колах дискусії щодо користі спортивних навантажень ведуться вже давно. І ось один аргумент проти. Біг таки шкідливий для вашого здоров’я і може навіть стати причиною трагедії! Якщо ви біжите в компанії, скажімо, з приятелем. І тим більше, якщо вас біжить ціла група. Заборонено…

Давид заварював каву. Повідомивши про всі нововведення, задоволений телеведучий розпрощався з глядачами «до нових випусків найактуальніших, приголомшливих і überправдивих новинних продуктів».

Олександр Бородін, опера «Князь Ігор».

Епізод 7 Публічна стіна

Люди за своєю натурою такі, що не менш прив’язуються до тих, кому зробили зло самі, ніж до тих, хто зробив зло їм.

Нікколо Макіавеллі — філософ, політик, письменник

«Звернення до üПопуляції доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста, лідера комітету Ради Üмперії з кодексного законодавства і державного будівництва, поборника традиційних цінностей, правди й любові до Батьківщини — Етилени Бабуліної».

– Über! Будь здоровою та успішною, дорога üПопуляціє! — з динаміків üСкріна почувся цукрово-учительський голосок блідошкірої жінки з бадьорим начосом на лобі й сумно опущеними куточками рота. — Звертаюся до тебе у зв’язку з новими заборонними ініціативами та законами наших вельмишановних парламентаріїв, — заслужений юрист Üмперії натякнула на усмішку. — Заборона — це і є найбільша свобода öсобини. А вам завжди говорять: «Ось, депутати тільки забороняють!». Але це помилкове, абсолютно помилкове, хибне уявлення, — складалося враження, що Бабуліна говорить з п’ятирічною дитиною. — Заборона — це саме там, де öсобина вільна, тому що вона говорить: «Це не можна, а все інше — як хочеш, ти вільна у своєму виборі». А що таке право? — продовжила Етилена