Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

Вона шукала в інтернеті будь-яку інформацію про портали і про те, як вони працюють. Малювала на стіні коло, намагалася силою волі його відкрити, запалювала свічки, читала заклинання, переробляючи їх для себе. 

Звісно, розуміла, що з цього навряд чи щось вийде.  Земна енергія на простір  іншого світу не може вплинути. Портал в Уаджит  відкриється  лише  з того боку.

Але Інгу надихало те, що сила, так чи інакше, залишилася при ній, а отже вона здатна керувати подіями. 

Потрібно лише спробувати цю силу розвинути, і хто знає, може, їй вдасться якщо не перейти межу, то спотворити її так, щоб хоча  б побачити омріяний світ, нехай і у  відбитку дзеркала…

Сергій після тієї аварії ніяк себе не проявляв. Утім, Інга й не цікавилася, що з ним. Чи хотіла вона його смерті? Мабуть, ні. Вона просто хотіла забути про нього так, немов його й не існувало ніколи.

Вона навіть допитливу Галку попросила не розпитувати  про те, що стосується Сергія. 

Тепер, піклуючись більше про дитину, ніж про себе, вона все ж розповіла Альоні  Віталіївні про зустріч біля її будинку.  

Начальниця  спохмурніла, а наступного дня сказала, що турбуватися немає причини, потім додала, що за тиждень хоче влаштувати ще один розпродаж, бо на складі залишилося багато зимових речей.

– Що в тобі змінилося? – раптом запитала вона, уважно оглядаючи  Інгу.

–  Що? –  пролепетала та, захоплена  таким питанням зненацька.

–  Ти стала енергійнішою і наче вся сяєш зсередини... 

–  Не знаю, начебто нічого особливого, – відповіла Інга, все ще зберігаючи свою таємницю.

– А ти не хочеш працювати в іншому магазині? Більш стильному, більш спокійному.   І заробляти будеш  краще... Не відразу, звісно. Бо там у мене ієрархія.

–  Несподівана пропозиція... Можна, я подумаю? – тихо попросила Інга.

– Авжеж  подумай, подумай... Я не кваплю, даси відповідь після розпродажу.