Читати книгу - "Маг"

class="book">Шарль-Віктор Брюно. У словнику Ґроува[260] такого немає. Я спитав фахівця з Королівської музичної академії. Він ніколи не чув про Брюно, а про Кончіса й поготів.

Костюм Кончіса на судилищі. Повертаючись із Серн-Аббаса, я спинився в Ганґерфорді пообідати й по дорозі до готелю побачив антикварну крамничку. На її вітрині стояло п’ять старовинних карт таро. Одна з них зображала чоловіка, зодягненого точнісінько так, як Кончіс на тому «процесі». Навіть емблеми на плащі ті самі. Внизу підписано по-французьки «Le Sorcier» — чародій. Антикваріат був зачинений, але я записав адресу, й невдовзі мені надіслали цю карту — «чарівливу річ із вісімнадцятого сторіччя». Вперше побачивши її на вітрині, я здригнувся й розглянувся на всі боки. Хто його зна, чи не виставили її спеціально для мене, а тепер спостерігають, як я поводжуся.

«Психологи» на судилищі. Я звернувся до Тавістоцької клініки й до американського посольства. Прізвищ, що я назвав, там ніхто не знав. Гаразд, що хоч кілька інститутів не вигадано. Дальші пошуки не дали ніяких відомостей про Кончіса.

Невінсон. Він учителював у школі імени лорда Байрона перед війною. Те, що Невінсон закінчив Оксфордський університет, я дізнався з книжки, натрапивши на неї в шкільній бібліотеці. Канцелярія Бейлліольського коледжу[261] повідомила мені його теперішню адресу — в Японії. Я написав туди. За два тижні прийшла відповідь.

Факультет англійської мови і літератури

Осакського університету

Шановний пане Ерфе!

Дякую Вам за листа. Він прийшов ніби з далекого минулого й дуже мене здивував. Я дуже радий дізнатися, що школа перебула воєнне лихоліття. Сподіваюся, Вам так само подобалося в ній учителювати, як колись мені.

Про «Бурані» я вже й забув. Тепер пригадую і віллу, і (дуже невиразно) її господаря. Чи не з ним я так завзято сперечався про Расіна й про визначену наперед долю? Здається, таки з ним, хоч не можу сказати напевно. Це ж стільки води збігло…

На жаль, про інших передвоєнних «жертв» небагато можу повідомити. З моїм попередником я ніколи не зустрічався. Знав тільки Джеффрі Саґдена, він там працював за три роки після мене. Саґден ніколи не заводив мови про «Бурані».

Якщо опинитеся в наших краях, буду радий побалакати з Вами про старі добрі часи й пригостити Вас якщо й не узо, то принаймні саке «пу на пінете».

Щиро Ваш Даґлас Невінсон

Віммель. Наприкінці серпня несподівано поталанило. Мені заболів зуб, і Кемп порадила піти до її дантиста. Сидячи у приймальні, я знічев’я гортав старий кіножурнал, ще за січень минулого року. І раптом наткнувся на фото — лже-Віммель у нацистському мундирі. Під знімком стояв підпис:

Іґнац Прушинський зіграв роль жорстокого німця, коменданта міста, у розхваленому польському фільмі про рух Опору «Важке випробування». У житті цьому акторові випала зовсім інша роль. Під час окупації він очолював підпільну групу, й за це його нагородили польським орденом — відповідником нашого «Хреста Вікторії».

Гіпноз. Я прочитав про нього кілька книжок. Безперечно, Кончіс — професіонал у цій галузі. Постгіпнотичне навіювання — команди, які виконуються відповідно до заданого сигналу, коли піддослідний уже вийшов із трансу і загалом повернувся до нормального стану, — «цілком здійсниме й часто демонструється». Хоч як я старався, та не зміг пригадати випадку, коли під впливом підсвідомости я поводився інакше, ніж веліла свідомість. Під час гіпнотичного сеансу мене, звичайно, «помпували». Хай як там воно, а я з власної волі поводився так, що всякі навіювання та маніпуляції ставали зовсім зайві. Окрім випадків, коли йшлося про якісь дрібниці.

Руки над головою. Кончіс запозичив цей жест із давньоєгипетської релігії. То був знак Ка, яким послуговувалися втаємничені люди, щоб «опанувати космічні сили великої таємниці». Він часто трапляється на мальовидлах у гробівцях. Дослівне значення цього жесту: «Я повелитель магії. Я маю силу. Я наділяю силою». Ще один єгипетський символ — хрест із кільцем на вершині, намальований на стіні судової зали. Це так званий ключ життя.

Колесо. «Мандала, або ж колесо, — це загальний символ буття».

Стрічка на нозі, оголене плече. Атрибути масонських ритуалів. Походять, згідно з поширеною думкою, із елевсинських містерій[262]. Пов’язані з обрядом посвячення.

«Марія». Мабуть, вона справді селянка, напрочуд кмітлива. По-французькому сказала мені всього два-три слова, а на судилищі сиділа мовчки. Було видно, що вона не на місці. На відміну від інших