Читати книгу - "Джерело"

— Я завжди казав саме це. Очевидно, точно й відкрито. Не моя вина, якщо ти не розчув. Звісно, ти міг. Ти не хотів. І це навіть безпечніше для мене, ніж глухота. Я казав, що маю намір керувати. Як і мої духовні попередники. Але мені пощастило більше за них. Я успадкував плоди їхніх зусиль і стану єдиним, хто побачить здійснення великої мрії. Сьогодні я вже бачу це. Я впізнаю її. Мені це не подобається. Я й не очікував, що сподобається. Задоволення — це не моя доля. Я отримуватиму стільки задоволення, скільки дозволять мої можливості. Я керуватиму.

— Ким?

— Вами. Світом. Усе залежить лише від виявлених важелів. Навчившись керувати однією людською душею, можна робити це з іншими людьми. Ідеться про душу, Пітере, про те, щоб здобувати душі. Не батогом чи мечем, не вогнем і не зброєю. Ось чому цезарі, аттили, наполеони були дурнями і не втримали влади. Ми залишимося. Душа, Пітере, є тим, чого не можна контролювати, її потрібно зламати. Вбий у неї клин, поклади на нього пальці — й людина твоя. Тобі не потрібна нагайка — людина сама принесе її тобі та попросить відшмагати. Увімкни в людині зворотний хід — і її власний механізм працюватиме для тебе. Використай його проти неї.

Хочеш знати, як це робиться? Послухай, чи я колись брехав тобі? Якщо ти не слухав цього протягом усіх цих років, бо не хотів чути, це твоя провина, а не моя. Є багато способів. Ось один із них. Змусь людину почуватися нікчемною. Змусь її почуватися винною. Знищ її бажання та її порядність. Це важко. Навіть найгірші з вас у свій власний перекручений спосіб шукають ідеал. Убий цілісність внутрішнім підкупом. Використай її проти особистості. Скеруй його на знищення цілісності. Проповідуй альтруїзм. Скажи, що людина повинна жити для інших. Скажи, що альтруїзм — це ідеал. Ніхто з них не досягнув цього, і ніхто не досягне. Кожен життєвий інстинкт повстає проти цього. Але хіба ти не бачиш, чого ми цим досягаємо? Людина усвідомлює, що не здатна на те, що сама вважає найвищою чеснотою — і це викликає в ній почуття провини, гріха, власної марності. Оскільки найвищий ідеал недосяжний, людина поступово відмовляється від усіх ідеалів, усіх прагнень, від почуття власної цінності. Вона відчуває себе зобов'язаною проповідувати те, чого не робить сама. Але не можна бути хорошим на половину або майже чесним. Збереження порядності — це важка битва. Навіщо зберігати, що вже почало псуватися? Душа людини втрачає почуття самоповаги. І вона — твоя. Вона підкорятиметься. Вона з радістю підкорятиметься, тому що не може довіряти собі, вона не має певності, почувається нечистою. Це один зі способів.

А ось інший. Знищити систему цінностей людини. Знищити її здатність розрізняти велич або шляхи її досягнення. Великою людиною не можна керувати. Нам не потрібні великі люди. Не заперечуй поняття величі. Знищ його зсередини. Велич — це щось рідкісне, складне, виняткове. Встанови доступну для кожного планку її досягнення, на найнижчому, найабсурднішому рівні — й ти зупиниш бажання намагатися в усіх людях, великих і малих. Зупиниш усі потуги досягати, удосконалюватися. Посміявся з Рорка і проголосив Пітера Кітінґа видатним архітектором — і ти знищив архітектора. Створив ім'я Лойс Кук — і ти знищив літературу. Проголосив Айка видатним — і ти знищив театр. Возвеличив Ланселота Клоукі — й ти знищив пресу. Не розвінчуй усіх святинь — ти налякаєш людей. Возвеличуй посередність — і всі святині заваляться самі.

Але є ще один спосіб. Убити сміхом. Сміх — це інструмент людської радості. Навчися використовувати його як нищівну зброю. Перетворити його на посміх. Це просто. Порадь їм сміятися з усього. Скажи їм, що почуття гумору — це неперевершена чеснота. Не залиш у душі людини нічого священного — і її власна душа втратить святість. Убий повагу — і ти вб'єш у людині героя. Людина не вміє поважати, гигочучи. Вона підкориться і стане безмежно покірною — ніщо не важливе, ніщо не має серйозного значення.

Або ще один шлях. Один із найважливіших. Не дозволяй людині бути щасливою. Щастя самодостатнє і незалежне. Щаслива людина не має ані часу, ані потреби в тобі. Щасливі люди — це вільні люди. Отже, вбий радість у їхньому житті. Забери все, що для них є цінним і важливим. Ніколи не дозволяй їм отримати бажаного. Переконай їх, що сам факт існування особистих бажань — це зло. Доведи їх до такого стану, щоб слова «Я хочу» більше не здавалися природними, а перетворилися на ганебне зізнання. Альтруїзм дуже допомагає в цьому. Нещасні люди прийдуть до тебе. Вони тебе потребуватимуть. Вони прийдуть по розраду, підтримку, порятунок. Природа не терпить порожнечі. Спустошена людська душа — це простір, що його потрібно наповнити.

Я не розумію, чому в тебе такий шокований вигляд, Пітере. Це один із найстаріших способів. Пригадай історію. Поглянь на будь-яку велику етичну систему, починаючи зі східних. Хіба всі вони не проповідують зречення від особистого щастя? Попри всі хитросплетіння слів, хіба не звучить у них лейтмотив: пожертва, відмова, альтруїзм? Хіба ти не здатен розчути головної мелодії їхньої пісні: «відмовся, відмовся, відмовся»? Поглянь лише на моральний клімат наших днів. Усе, що дає задоволення, — від цигарок і сексу до амбіцій і прагнення прибутку, — оголосили аморальним або гріховним. Тільки-но з'ясується, що людину щось робить щасливою, — і це щось приречене. Це те, до чого ми дійшли. Ми прив'язали щастя до провини. І схопили людство за горлянку. Кинь свого первістка у жертовний вогонь, спи на ложі з цвяхів, йди до пустелі, щоб умертвити свою плоть, не танцюй, не ходи у кіно в неділю, не намагайся розбагатіти, не кури, не пий — це все на одній лінії. На великій лінії. Дурні думають, що такі табу — це звичайні нісенітниці. Якісь старомодні залишки. Але в кожній нісенітниці завжди є певна мета. Не переймайся дослідженням маячні — запитай у себе, чого завдяки їй досягли. Кожна етична система, що проповідувала жертовність, здобула світове визнання і підкорила мільйони людей. Звісно, її слід відповідно присмачити. Потрібно сказати людям, що вони досягнуть найвищого щастя, відмовившись від усього, що дарує їм радість. Не конче вдаватися в подробиці. Потрібно використовувати розпливчасті слова. «Універсальна гармонія», «вічний дух», «божественний задум», «нірвана», «рай», «расова вищість», «диктатура пролетаріату».

Духовний підкуп, Пітере. Це найстаріший метод. Це фарс, що триває протягом століть, але люди все одно потрапляють на