Читати книгу - "Зброя, мікроби і сталь -"

за допомогою європейської морехідної технології, котра створила човни, на яких він перетнув Атлантичний океан від Іспанії до Панами, а відтак подолав шлях у Тихому океані від Панами до Перу. Не маючи такої технології, Атауальпа не міг ходити з військом за море, тож ніколи не полишав берегів Південної Америки.

Крім самих кораблів, поява Пісарро в Америці була наслідком існування централізованої політичної організації, котра давала змогу Іспанії фінансувати, будувати, укомплектовувати персоналом і оснащувати кораблі. Імперія інків також мала централізовану політичну організацію, котра насправді зіграла їм на шкоду, адже, полонивши Атауальпу, Пісарро захопив контроль над ланцюгом субординації в інків. Оскільки бюрократія інків так сильно ідентифікувала себе зі своїм богоподібним абсолютним монархом, вона розпалася, коли його не стало. Морехідна технологія в поєднанні із політичною організацією були так само важливими для європейської експансії на інші континенти, як і для завоювань багатьох інших народів.

Інший, пов’язаний із цим, чинник, який привів іспанців до Перу, — наявність письма. Іспанія ним володіла, тоді як імперія інків — ні. Писану інформацію можна було передавати далі, точніше й докладніше, ніж усну. Така інформація, повертаючись до Іспанії із Колумбових подорожей та Кор- тесового завоювання Мексики, спонукала іспанців ринути до Нового світу. Численні листи і листівки закликали їх до цього та давали потрібні навігаційні інструкції. Перший друкований звіт про подвиги Пісарро вийшов з-під пера його соратника, капітана Кристобаля де Мени і побачив світ у квітні 1534 року в Севільї — всього-на-всього через дев’ять місяців після страти Атауальпи. Він став ходовою книгою, був швидко перекладений на інші європейські мови і спрямував черговий потік іспанських шукачів щастя закріплювати успіхи Пісарро в Перу.

Чому Атауальпа потрапив у пастку? Озираючись на ті події із сьогодення, ми дивуємося, що Атауальпа зайшов у явний капкан, влаштований Пісарро в Кахамарці. Та й самі іспанці, спіймавши його, не могли повірити своїй удачі. Вирішальне значення для пояснення цього прорахунку, в кінцевому підсумку, мають наслідки писемності.

Безпосередні причини полягають в тому, що Атауальпа дуже мало знав про іспанців, їхню військову силу та їхні наміри. Він отримав усю наявну інформацію в усній формі, здебільшого від посланця, котрий відвідав загін Пісарро на два дні, коли той просувався від узбережжя вглиб континенту. Цей посланець побачив іспанців у найменш організованій формі, тож передав Атауальпі, що вони не бійці і що він може всіх їх зв’язати, якщо йому дадуть 200 індіанців. Ясна річ, Атауальпі в голову не приходило, що ці іспанці були страшною силою, яка нападе на нього без будь-якої провокації.

У Новому світі писемність обмежувалася тісним колом еліти деяких народів сучасної Мексики та сусідніх земель аж до північної частини імперії інків. Попри те, що іспанці ще 1510 року завоювали Панаму, розташовану за 950 кілометрів від північного кордону імперії інків, жодні звістки навіть про існування іспанців не встигли докотитися до інків на момент першої висадки Пісарро на перуанський берег у 1527 році. Атауальпа нічогісінько не знав про підкорення іспанцями наймогутніших і найнаселеніших індіанських суспільств Центральної Америки.

Не менше, ніж поведінка Атауальпи, яка призвела до його полону, нас сьогодні дивують його подальші дії. Він запропонував знаменитий викуп за себе, наївно вірячи, що коли його буде сплачено, іспанці відпустять його і вирушать додому. Він ніяк не міг второпати, що загін Пісарро був лише вістрям сили, орієнтованої на постійне завоювання, а не одноразовий набіг.

Атауальпа був не єдиний, хто так фатально прорахувався. Навіть після його полону брат Франсиско Пісарро — Ернандо — обманув головного полководця Атауальпи Чалкучиму, котрий очолював велике військо. Чал- кучима сам віддав себе в руки іспанцям. Його прорахунок став переломним моментом у провалі опору інків, не менш важливим, ніж поневолення самого Атауальпи. Ацтекський імператор Монтесума прорахувався ще грубіше, сприйнявши появу Кортеса за пришестя бога і пропустивши його із мізерною армією до своєї столиці — Теночтитлану. В результаті Кортес узяв Монтесуму в полон, а потім здобув Теночтитлан і завоював всю імперію ацтеків.

З погляду здорового глузду прорахунки Атауальпи, Чалкучими, Монтесу- ми та незліченної кількості інших корінних американських вожаків, обманутих європейцями, пов’язані з тим, що жоден із живих мешканців Нового світу ніколи не бував у світі Старому, тому вони не могли мати конкретної інформації про іспанців. Але навіть попри це важко уникнути висновку, що Атауальпа проявив би більшу обачність, якби його суспільство мало досвід ширшого спектра людської поведінки. Адже Пісарро також прибув до Каха- марки, не маючи інформації про інків, окрім тієї, яку отримав у ході допитів затриманих ним у 1527 і 1531 роках осіб. Однак, попри власну неписьменність Пісарро належав до писемної традиції. Іспанці знали з книг про багато тогочасних цивілізацій, віддалених від Європи, а також про кілька тисяч років європейської історії. Лаштуючи засідку, Пісарро неприховано наслідував взірець успішної Кортесової стратегії.

Одне слово, завдяки писемності іспанці були спадкоємцями велетенського обсягу знань про людську поведінку та історію. На відміну від них, Атауальпа не тільки не мав уявлення про самих іспанців та особистого досвіду взаємодії із будь-якими іншими заморськими загарбниками, а й навіть не чув (і не читав) про аналогічні загрози, які деінде виникали перед ким-не- будь іншим коли-небудь в минулому. Такий розрив у досвіді спонукав Пісарро влаштувати йому пастку, а Атауальпу — потрапити в неї.

Отже, взяття Атауальпи в полон загоном Пісарро ілюструє низку безпосередніх чинників, котрі призвели саме до колонізації європейцями Нового світу замість колонізації Європи корінними американцями. До безпосередніх причин успіху Пісарро належали: військова технологія, оперта на вогнепальну і стальну зброю та коней; інфекційні хвороби, ендемічні для Євразії; європейська морехідна технологія; централізована політична організація європейських держав та письмо. Назва цієї книжки надалі слугуватиме скороченим позначенням цих безпосередніх чинників, котрі також дали змогу європейцям підкорити народи інших континентів. Як побачимо в подальших розділах, задовго до початку виробництва вогнепальної зброї та сталі інші з-поміж цих чинників уже призводили до експансії деяких неєвропейських народів.

Але без відповіді лишається поки що наше центральне питання — чому всі ці безпосередні переваги більшою мірою зосередилися в Європі, ніж у Новому світі. Чому не інки винайшли вогнепальну зброю та стальні мечі, осідлали не менш грізних тварин, ніж коні, принесли хвороби, від яких європейці не мали імунітету, збудували океанські кораблі та змогли скористатися досвідом тисяч років писемної історії? У цих питаннях ідеться вже не про безпосередні причини, розглянуті в поточному розділі, а про першопричини, яким ми присвятимо наступні дві частини книжки.

Частина II      

ВИНИКНЕННЯ