Читати книгу - "Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал)"

V. Повітові „Національні Організації“ мають занятн* я закладанням товариств з обмеженою порукою в цілн купування землі для урядничнх кольонін.

VI. З’їзд взиває исіх платників Поляків і Національні Орґа-нізації, як також інституції, які займають* я парцеляцією, іцобн при продажі землі застерігали собі право первовідкупу, щоб унеможливити спекуляцію і перехід земні в чужі руки.

VII. З’їзд взиває сонм, щоб зажадав від варшавського пра-внтельства відібрати або викунити від ненравннх вла« ників, які не є ту земцями, давні польські коронні доб, а (Королівщини), які пігля заняття Галичини в 1772 р. забрала Австрія, і приступити негайно до парцеляції сих земель між польських селян, а ліси удержавити.

VIII. З'їзд, признаючи кольонізацію за найбільш успішний спосіб до скріплення польського елементу в Східній Мало-иольщі, хоче рівночасно запобігти наміренін еміґрації бездомного і безземельного польського населення поза межі держави, яке не може користати з добродійства парцеляції задля недостачі гроший, і тому взиває сонм і правительство, дати сьому населенню, яке стільки витерпіло, стоячи твердо на позиції, негайну поміч через уділення кредитів.

IX З'їзд висловлює погляд, що кождий Поляк у Східній Малопольщі, який позбуває недвижнму платність в цілостн або в части в чужі, ^ебто непольські рукн, важко нарушає національний обовязок забезпечення польської землі на окраїнах Річн посполитої. Се нарушення може в данім випадку носити характер „спшедавчнковства“ і зради вітчннн і спричинити поставлення винного під осуд публнчної польської опінії, як також виключення ного з польської суспільностн. В випадку оправданої конечностн продажі мав власник Поляк віднестися найперше до місцевої Національної Організації, яка після совісного провірення справи видасть свій осуд для Центральної > правії Національних Організацій у Львові, чи та продаж, на скільки йде о набувця непольської народности, в допустима з огляду на польський національний інтерес. Центральна управа Національних організацій у Львові видасть дефінітивне рішення. Рівночасно з’їзд взннав великозечельних власників, щоби у власнім інтересі приступили до парцеляції своїх маєтків між кол ьоністів-Ноляків з західної части польської Річипосполитої.

* *

*

З ініціативи „Союза Національних Організацій“ утворено в маю 1920 у Львові т. зв. „Земський Національний Суд“ („Земскі Сонд Народови“), який має берегти, щоб ніхто з Поляків у Східній Галичині не продав землі українським селянам. Про утворення сього суду повідомлено польське громадянство відозвою („Рольнік“, ч. 23 з 4. черння 1920), в якій грозиться абсолютним терором усім тим, що нова килися би продати землю „в чужі руки“.

Дня 31. мая 1920 відбувся у Львові з’ізд в с є іі о л ь с ь к о ї партії Східної Галичини (т. зв. „Звіонзек Людево-ІІаро-довн Всходней Малопольскі“ , який в справі кольонізації Східної Галичини ухвалив отсю резолюцію:

„В Черненській землі (себто в історичній українській Галичині) польська земля великої власності! може і мусить перейти виключно тільки в руки польського селянина як місцевого так і з ннших земель Польщі. Український селянин нехай бере землі україн» ьких епнскопіи, монастирів і парохій, щедро колись наділених польськими власниками, які тепер при загальній реформі підуть на парцеляцію.

„З'їзд пятвув кожду національну зраду, кожду продаж дому, землі, Фабрики в непольські руки і взивав своїх членів як також цілу суспільність, щоби всіми способами запобігали сьому «ор-ченню ВІТЧІІНИ.“

Дані йде домагання, щоб сонм і правительство давали кольоністам кредити на купно землі і будинків, доставляли їм будінельне дерево, збіже на засів, іннентар, рільничі машини і т. д., та щоби засновано Польський Земський Банк, який має вести акцію в сих справах, а також, „щоби прибувших до Черемиської Землі кольоністін трактувати так само, як знищених війною, і доставляти їм по максимальних цінах всего, що потреба на загосподарювання

Вкінці: „З'їзд нор>чав продаючим землю, щоби з огляду на торговлю землею і можливісіь продажі свіжо набутої землі в чужі руки примінювали зяострення чи через право первовід-купу для теперішнього власника чи через заборону продажі прим, на 10 літ.“

7. Українське селянство Східної Галичини виключене від земельної реформи.

Земельне законодавство польського сойму і висше наведені голоси польських державних мужів, політиків, економістів, орґанізацій і преси доказують, що доки Східна Галичина знаходиться під пануванням Польщі, українське селянство сього українського краю б виключене від земельної реформи.

Щоб закрити гидоту своєї кольонізаційної політики на українських землях, Поляки сконструували поняття, що земля на українській території, наскільки знаходиться у приватній власности Поляка, е „польською землею“4 і виставили принцип, що та „иольська земля“ може перейти тільки в польські руки.

Наведені голоси не оставляють ніякого сумніву, що польське правительство при переведенню земельної реформи буде сего принципу строго придержуватись.

Як подано висше, запас землі на земельну реформу в Східній Галичині виносить 900.000 га. З сього треба оставити законне максімум для дотеперішних власників (яких е 1961) і наділити землею 600.000 безземельних і малоземельних родин або три міліони населення. З сього бачимо, що в Східній Галичині землі мало навіть для місцевого населення, отже на кольонізацію краю селянством зпоза границь краю зовсім нема місця.

Поданий запас землі творить велика земельна власність. А що вона е власністю польських дідичів, то Поляки вважають їі „польською землею“, яка не сміє перейти в українські руки, себто в руки місцевого селянства.

Отже Польща призначила той запас землі в Східній Галичині, який можна ужити на переведення земельної реформи, на кольонізацію краю польським селянством з Польщі, а місцеве українське селянство виключила від земельної реформи.

Викрутом, обчисленим на обдурення заграниці, е Фраза в резолюції зїзду всепольської партії Східної Галичини: „Українськьи селянин нехай бере землі українських єпископів, монастирів і парохій, які тепер при загальній реформі підуть на парцеляцію“. В руках української (греко - католицької) церкви є всего 43.250 га землі, з того 32.72G га лісів, які мають бути удержавлені, отже не підуть на ціли земельної реформи1.

Отже відсилати українського селянина Східної Галичини (три міліони населення!) брати землі української церкви“, значить кпити з нього і обдурювати за-границю.

* *

:д

Польське правительство згідно з волею цілої польської суспільности переводить в Східній Галичині не земельну реформу, а кольонізацію, так, щоби весь запас землі розпарцелювати між польських селян, спро-

1 Рівночасно польська римо католицька церков у Східній Галичині мав 90 000 га землі, з того 42.8^8 ліга. Що українська церков, отже церков величезної більшостн населення, е богато біднійша під польської не тільки що до скількостн, але і що до якости землі, видно 8 того,