Читати книгу - "Материками й океанами"

незадовго до захід сонця Ковалевський вийшов на плоску височину з низькорослими деревами і чагарниками. В підзорну трубу він побачив стада диких слонів. В одному з них нарахував сто тридцять тварин. Так от звідки з'явились дивні вм'ятини в руслі Тумату! Це слони лягали на пісок і своєю вагою продавлювали заглибини, в які поступово набігала вода.

Ковалевський весело і гордо озирався навколо. Він думав про те, що ніхто ще не проникав так далеко всередину Африки з цього боку, найнеприступнішого для мандрівників. У перемозі над природою була висока насолода, котру почуває дослідник, досягши своєї мети після тяжкої праці, нестатків і випробувань його терпіння і сили волі.

— Пане Ковалевський, як називається тутешній край? — спитав його один із супутників.

Мандрівник задумався, потім сказав рішуче:

— Цей край не відвідували ще географи, і він ніяк не позначений. Назвемо його Країною Миколаївською. Бачите, он там русло пересохлої безіменної річки? Позначимо ж її на карті під іменем Невки. Хай ця назва нагадує, куди доходив тут мандрівник і до якої нації він належав.

Закінчивши ескіз місцевості, Ковалевський ще раз уважно оглянув усе навколо. Отже, якщо вірити братам Аббади, то десь тут, неподалік, має бути витік Білого Нілу. Адже ж якби Білий Ніл починався в тому місці, на яке вказують Аббади, він мав би або зустрітися з Туматом, або пролягти близько нього. Однак нічого схожого непомітно.

«Мені не стане сміливості позитивно заперечити важливе, можна сказати, велике відкриття Аббади, але, досягнувши майже широти 8° і не знайшовши Бахр-ель-Аб'яда, справжнього Нілу, навіть не чувши про нього ні від кого з тубільців… я маю привід більш ніж сумніватися в їхньому відкритті», — записав Ковалевський.

Він покинув «Країну Миколаївську» з твердою впевненістю, що витік Нілу треба шукати не тут.

Довівши, що брати Аббади, які зробили багато для пізнання Абіссінії, у питанні про витік Нілу все ж не мають рації, російський мандрівник тим самим застеріг інших дослідників Африки від неправильних шляхів. Крім того, він уперше прекрасно описав геологію Нільського басейну і золотих розсипів Внутрішньої Африки, склав вірогідні карти, описав побут деяких африканських племен. Добре попрацював і Ценковський, який залишився після від'їзду Ковалевського ще на рік в африканських лісах і зібрав багаті колекції.

Ковалевський проник у самі нетрі Африки в середині минулого століття. Тільки п'яти експедиціям до нього пощастило це зробити. Коли російський прапор майорів над Нілом, коли Ковалевський ішов руслом Тумату, ім'я знаменитого Лівінгстона залишалося ще майже невідоме, а майбутній дослідник Африки Стенлі був семирічним хлопчиком…

У розпал досліджень Ковалевський тяжко захворів. Був період злив. У цей час тропічна пропасниця небезпечна і виснажлива. Частину шляху хворого несли на носилках. Остаточно вимучений і знесилений, він дістався до Асуана, де зміг сісти на пароплав і відплисти до Каїра.

За блискучі успіхи правитель Єгипта нагородив російського дослідника золотим орденом, оздобленим алмазами. Повернувшись до Петербурга, Ковалевський склав доповідь, у якій писав про користь і необхідність російської торгівлі з Єгиптом, пропонував налагодити рейси кораблів між Одесою і єгипетським портом Александрією. Він також накреслив схему зрошення єгипетських пустель. Сьогодні, коли велика гребля Асуана, плід дружби єгипетського і радянського народів, накопичує води для зрошення величезних площ, ми можемо тільки дивуватися з його далекоглядності.

Але царський уряд поставився до всіх пропозицій Ковалевського більш ніж холодно. У Миколи І викликали гнів ті сторінки випущеної мандрівником книжки, де він, говорячи про негрів-невільників, засудив існуюче в Росії кріпосне право. Цар наказав оголосити Ковалевському найсуворішу догану і… посадовити його на гауптвахту.

Ковалевський зробив чимало для вивчення Африки, але витоки Нілу вдалося знайти тільки набагато пізніше його мандрів — після сімдесяти семи нових експедицій у тропічну Африку!

Ми знаємо тепер, що друга за величиною річка світу, яка простяглася на 6671 кілометр, починається з південного боку екватора, в самому серці африканського материка. Її витік — невелика річка Руракара. Вона впадає в річку Мвонго, що несе води в досить чималу річку Нжаворонго. А ця, злившись із річкою Рувуву, утворює повноводу Кагеру.

Кагера впадає у величезне озеро Вікторія. Річка, яка витікає з цього озера, називається Вікторія-Ніл. Пройшовши через друге озеро — Кіога, — річка одержує нову назву: Соммерсет-Ніл.

Але почекайте, це ще не все. Вийшовши з озера Альберт, вона називається вже Альберт-Нілом, а трохи далі — Бахр-ель-Джебелем, що означає «річка гір».

І, тільки прийнявши в себе притоку Бахр-ель-Газаль, ліва «гілка» великої річки одержує нарешті назву Бахр-ель-Аб'яд, або Білий Ніл. Неважко зрозуміти, чому одна річка має стільки назв: кожну з перерахованих її ланок спочатку вважали за самостійну річку.

У верхів'ях Білого Нілу двічі на рік бувають періоди великих тропічних дощів. Але вода не збігає відразу, а широко розливається по рівнинах, затримуючись в озерах. Від щедрого сонячного проміння в ній вибуює рослинність і тваринне життя, утворюються непроходимі сєдди. Численні залишки тварин, а також рослин і закаламутнюють води Білого Нілу.

Голубий Ніл живлять великі літні дощі Абіссінії, що перетворюють його в потік, який скажено розмиває русло. Але Єгипту ця хвиля поводі сягає тільки в липні — серпні.

Білий Ніл приносить перегній. Голубий Ніл несе ще й мінеральні частки. Під час повені в Єгипті річка осаджує мул, в якому сама природа потурбувалась змішати два види добрив. От у чому секрет його родючості.

Загадки Нілу перестали бути загадками. Але для цього попрацювали десятки експедицій, серед яких своє місце займає африканська експедиція нашого славетного співвітчизника Єгора Петровича Ковалевського.

ТА ІНШІ…

Перегортаючи книги про подорожі і мандрівників, можна здибати двоє слів, які мимоволі викликають гірке почуття. Ці двоє слів: «та інші».

Справді, розповідаючи про те, як відкрито або досліджено який-небудь хребет, острів, озеро, в книзі звичайно називають троє-четверо найвидатніших імен, додаючи, що дослідженнями займались ще й інші.

Але хто ці інші?