Читати книгу - "Анатом, Федеріко Андахазі"

слова. Ви знов і знов можете вивчати жіночі статеві органи, але ви не побачите там ніякого Amor Veneris, жодного органа, який би не описав Руф Ефеський, Авіценна чи Юлій Поллукс. Можливо, Amor Veneris — то лише «німфа», про яку згадує Беренгар чи praputio matrices, який вже у десятому столітті описав араб Алі Аббас. Отже, я повторюю: перед вами слова, порожні слова. Чи, може, відкриттям звинувачуваного е tentigenem, про який згадує Абулькас? Слова, диявольські слова. Але дамо слово свідчити на користь обвинувачення злочинцеві особисто. Послухайте його обґрунтування, і його власні слова засвідчать, що я маю рацію.

ЗАХИСТ

І

Захист обвинувачуваного був призначений на 3 квітня. Матео Колон увійшов до аудиторії, в якій засідав Верховний Трибунал, з єдиною зброєю — переконаністю у власній непомильності. Він був зодягнений у вовняний камзол, голова була прикрита беретом, нап’ятим до половини чола, котрий він зняв до того, як підійшов до підвищення, на якому засідали судді. Праворуч від Трибуналу стояв його обвинувач, декан Алессандро де Леньяно. Кардинал Карафа, нагадавши пункти звинувачення, висунутого проти Матео Колона, завершив формальності й наказав анатомові розпочати промову на свій захист.

Усі погляди були прикуті до пригніченої постаті звинувачуваного. Він стояв перед судом, не спроможний дібрати слушних слів. Чи то пак за час свого ув’язнення він перебрав стільки варіантів промови на свій захист, що не зразу дібрав слушні слова.

II

Виправдальна промова Матео Ренальдо Колона

перед комісією докторів богослів’я

Незважаючи на те, що обставини, у яких я опинився, не можна назвати ані сприятливими, ані слушними, я б найперше прагнув подякувати Вашим Ясновельможностям за честь, яку ви виявили до моєї простої особи, погодившись вислухати мене. Я кажу вам про це тому, що глибоко у душі я переконаний, що за інших, не таких прикрих обставин, уготовлених мені долею, ви б погодились надати моєму відкриттю ваше неоціненне заступництво. Я належу до людей, переконаних, що питання, що стосуються плоті, спочатку треба висвітлити з точки зору теології, адже ніщо не існує без Бога. Мій фах — анатомія — покликана розгадувати задум Творця, прославляючи так Його. Всі ви — відомі теологи, чиї знання ґрунтуються не лише на вірі, але й на здоровому глузді. Кожне слово праці, яку ви прочитали, пройняте вірою. Так я прагну сказати, що слова Святого Письма існують не лише на папері; щоразу, коли я досліджую тіло, я бачу в ньому витвір Всевишнього, у кожній його частці я читаю Слово Боже, й душа моя тремтить.

Перш ніж викласти докази на свій захист, хочу сказати, що не втрачаю надії на те, що, вислухавши мої слова, ви заберете під своє мудре заступництво відкриття, яке мені випало зробити, а також його доказ — мою працю «De rе anatomica».

Я усвідомлюю, що з вуст обвинувачення деякі мої твердження, можливо, видаються небезпечними фантазіями. З моїх анатомічних міркувань можна добути низку тверджень, що мають стосунок до моралі. Я прагну сказати вам: висунути певне припущення щодо тіла — означає неминуче висунути ще одну тезу — яка стосується душі. Мої відкриття стосуються анатомії: якщо з наведених мною описів функцій органів тіла випливає метафізична доктрина, то справа філософів — відмежувати одне від іншого. Я лише скромний анатом, який не має іншої мети, окрім тлумачення творінь Всевишнього, прославляючи так Його.

Далі я прагну сказати, що жодне слово з моєї праці «De rе anatomica», жодне слово з тих, що я маю намір промовити у цій залі, не суперечать Святому Письму, навпаки, мене повсякчас надихає його Істина — я переконаний, що ви не піддасте сумніву те, що я скажу вам, коли закінчу свій захист.

Дозвольте мені, щоб прояснити викладене, розділити мою промову на дев’ятнадцять частин.

ЧАСТИНА ПЕРША. Чому кінезис є властивістю тіла, а не душі

— Дозвольте мені побіжно згадати певні питання, які стосуються тіла та його основних функцій, а також звернути вашу увагу на певні зв’язки, які я спромігся знайти.

Після цих слів анатом зробив тривалу паузу, щоб привернути увагу суддів.

— Прошу вас глянути на ці механічні постаті, — мовив він, показуючи у бік вікна, за котрим добре виднілася Годинникова вежа. Й тієї ж таки миті, наче звинувачуваний усе наперед розрахував, забили дзвони. — Погляньте, як рухаються ці бронзові постаті, — повторив він, не лише розбурхавши цікавість докторів богослів’я, а й справивши враження, що механічні постаті виконують волю мовця. — Погляньте на ці бронзові постаті, що б’ють у дзвони, а також на власне годинник, бо саме про це я поведу мову — про рух. Найперше, скажу вам, що принцип, за яким рухаються ці точні механізми, нічим не різниться від принципів, які скеровують рух наших тіл. Як і ці механізми, ми складаємося з матерії, яка має певну форму. Як і у них, ця матерія оживляється певною формою кінезису, що спричиняє її до руху. Тут анатомія поєднується з філософією, оскільки питання про те, що скеровує рухи тіла, по суті, вимагає метафізичної відповіді.

— Відомо, що рухами тіла керує душа, тож ти не повідаєш нам нічого нового.

— Ви змушуєте мене повести мої міркування далі. Не маю наміру вам суперечити, проте, як на мене, душа жодним чином не має стосунку до цієї механіки, достоту як не стосується руху постатей на вежі. Утім, дозвольте продовжувати у такій послідовності викладу, як я визначив. Перш ніж повідати вам мою думку щодо душі, я волів би ознайомити вас з іншим моїм відкриттям, яке, на щастя, ніхто не піддає сумніву. Йдеться про кровообіг у легенях. Я описав, як усе відбувається: серце, розширюючись, спричиняє тиск на кров, а та, шукаючи виходу, під тиском виштовхується з правої малої порожнини в артеріальну вену, а з лівої малої порожнини — у головну артерію. Після того як серце знову скорочується, у його праву порожнину надходить кров з порожнистої вени, а у ліву — з легеневої. Біля входу у всі чотири канали є малесенькі шматочки плоті, які змушують кров надходити лише через дві останні вени, а виходити — лише через дві перші.

ЧАСТИНА ДРУГА. Про кінетичну рідину

— Отже, дозвольте мені пояснити, як рухаються частини тіла, й так ви зрозумієте, що кінезисом керує тіло, а не душа. Я ознайомлю вас із малесенькими тільцями, які є у крові, — з так званою «кінетичною рідиною». Ця рідина з величезною швидкістю надходить через кров, що йде від мозку до нервів, які поєднано з м’язами. М’язи рухаються лише у