Читати книгу - "Пишемо нову історію. Як перестати бути жертвою за 12 занять, Лаура Есківель"

свобода. Де ми є господарями нашого вибору та нашої долі. Мистецтво — це шлях до оздоровлення та формування характеру, і як таке — це засіб прогресу та добробуту. Мистецтво — це так само важливо для здорового життя народу, як і охорона здоров’я та безпека.

Дуже важливо подумати про характер мистецтва загалом і письменництва зокрема. Воно трансформує свідомість, надихає, і може об’єднати нас або роз’єднати, пригнобити або звільнити.

Поміркуйте над моментами, коли ви були здатні звільнитися від образу, який мали про себе і дайте відповідь: якої миті ви спромоглися подумати про себе, як про героя, що бере участь у вправі з особистої драматургії? Ви були б здатні сказати «до побачення» цьому образу і прийняти новий? Якби ви були б результатом власної творчості і перебували б у моменті свого нового народження, що б ви сказали? Які слова використали б для того, щоб висловити свої теплі почуття?

Можливо, вам неприємна сама ідея говорити у «теплій» формі? Ми до цього не звикли. Зазвичай думка, яку ми маємо про себе, дає нам змогу проговорити позитивно не більше тридцяти секунд. Наша остання вправа полягатиме в тому, щоб відредагувати схвального листа, адресованого нам самим. Спробуйте не вживати в ньому суджень дискваліфікації та образів уразливості і крихкості. До цього листа включіть інформацію, яку, на вашу думку, варто зберегти, те, що може зробити вам честь та звеличити вас. Побудуйте шлях, яким ви хочете пройти.

Нарешті існує шлях, яким рано чи пізно ми всі маємо пройти, і це той шлях, який приведе нас назад до любові. До єдності. До світла. Лише світло реальне. Подорожуйте, танцюйте, з’являйтеся, зникайте однак завжди залишайте слід. Поезія — це світло. Музика — це світло. Колір — це світло. Погляд кохання — це світло. Затуліть очі і спробуйте відчути це світло всередині вас самих.

Подякуйте кожному з персонажів, які донині брали участь у вашій історії. Так само, як у театрі, коли завершується сотий показ вистави, просять оплесків для всіх, хто брав участь у п’єсі. Не забувають нікого, відзначають роботу усіх, від найбільш до найменш важливих. Сьогодні всі говорять «до побачення» своїй публіці, а завтра почнуть представляти нову історію. Ту, що написали ви самі, і в якій деякі з ваших компаньйонів уже не братимуть участі. У вашому новому списку, можливо, вже не буде місця ні для вбивць та ґвалтівників, ні для расистів та крадіїв, ні для брехунів і лихварів, ні для спекулянтів і терористів, ні для наркотрафікантів, ні для мучителів та шахраїв, ні для диктаторів, ні для педофілів, ні для тих, хто зловживає вами, ні для егоїстів та хитрунів. Бо для того, щоб вони могли представити свою роль, своєю чергою потрібні актори в ролі жертв, а ви вже ними не є. Ви були ними певний час, однак прийшов час піти. Можливо, ви вже дали сто, тисячу, дві тисячі, двадцять тисяч вистав. Ви, як ніхто, знаєте, скільки ночей ви провели без сну, скільки днів не їли, скільки годин плакали і шукали бодай слова розради, бодай плеча, на яке можна спертися, дотику руки чи обіймів на знак солідарності.

Грати роль жертви —не така вже й незначна річ. Це допомогло вам показати суспільству болісні ефекти, які провокує в людині відсутність любові. Однак час змін настав. Подякуйте тим, хто залишився на вашому боці, тим, хто запропонував хустинку, щоб витерти ваші сльози, тим, хто обійняв вас із солідарності, тим, хто вилікував ваші рани. Потім дозвольте, щоб завіса впала. Поверніться до своєї кімнати. Змийте макіяж. Зніміть одяг. Позбудьтеся будь-якого зв’язку, котрий досі єднає вас із почуттям неспроможності та болю. І приготуйтеся до нової ролі зі свідомістю, яка здатна перевтілюватися вічно.

Також потрібно, аби ви в тиші подякували вашим товаришам з акторської трупи. Грати роль вбивць неприємно. Багато з тих, хто її грають, воліли б отримати іншу роль. Вони, як і ви, можуть грати будь-якого персонажа, та ніхто не надав їм можливості бути іншими. Добра новина в тому, що ваша трансформація звільнить і їх. Їм вже не потрібно буде грати того, хто завдає шкоди, руйнує, нівечить. Відтепер вони будуть вільними, стануть тими, хто захищає, тими, хто ділиться, тими, хто заспокоює, тими, хто цілує, тими, хто зігріває, тими, хто об’єднує, тими, хто пов’язує, тими, кого люблять, тими, хто любить, тими, хто любить, тими, хто любить!!!

Кохання не знає меж. Межі встановлює розум. Це він бачить відмінності, кваліфікує їх, засуджує і встановлює пріоритети. Однак раніше, набагато раніше, ніж утворилося будь-яке тіло, полетів перший птах, дало плоди перше дерево, і до того, як хтось міг би спостерігати за ними та проводити відмінності, вже існувала енергія, яка дозволила акт творення. Та сама енергія, яка утворилася з моменту Великого Вибуху. Ви жили від початку часів, якщо вже є частиною цього космосу. У ваших клітинах існують мільйони зірок. У вашому тілі циркулює цей потік невпинної енергії, яка існувала завжди. Тимчасово ви живете в тілі, однак, коли воно зникне, ви знову станете частиною цілого. Дасте життя іншим життям, які напишуть інші історії, і візьмуть участь у кожній із них. Ви розчинитеся в інших голосах, інших присутностях, інших поглядах. Усі, хто був присутнім до цього моменту, будуть присутніми і надалі багатьма іншими способами, бо ми пов’язані. Все пов’язане.

Отже, всі пов’язані, візьміться за руки і приготуйтеся до колективної метаморфози. Бо як персонаж втрачає свою функцію, коли його антагоніст трансформується, так і група із внутрішніми змінами вже не пристосується до соціальної структури, яка на неї тисне, і вимагатиме негайних зовнішніх змін. Якщо ми обережно проаналізуємо, то виявиться, що всі ми підтримуємо інститути, уряди, магістратури, банківські системи, оздоровчі та освітні системи, які зовсім не слугують нашим інтересам. Усі організації, які встановлюють акти, що нас засуджують, що дають недоторканість злочинцям, рятують банки, визначають зарплатню, ініціюють збільшення податків, визнають сфальсифіковані вибори — всі вони функціонують за рахунок наших грошей. Хіба не абсурд, що ми підтримуємо усіх, хто діє проти нас? Вони отримують аморальні зарплати, від яких не хочуть відмовлятися. Гроші — це єдине, що тримає їх при владі, гроші, і ніщо інше, тому зрозуміло, що ми для них важливі! Гроші — це їхня Ахіллесова п’ята, відсутність грошей — це їхній смертний вирок. Коли ми перестанемо їх підтримувати, вони впадуть! Вони не здатні працювати безкоштовно і підтримувати ставлення справжньої послуги. А ми — здатні. Ми, організоване громадянське