Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

масових маніпуляцій. Утім тут вже діє просте життєве правило: назвався грибом — лізь у кошик, у Римі дій як римлянин. Складно ж виграти війну палицею, коли всі навколо стріляють ракетами.

Ареал ураження безпосередньо залежить від моральних якостей політика. Ланцюжок простий. Якщо моральні якості високі, все зводиться до кулуарної боротьби. Якщо їх немає, будуть договорняки з грошовими мішками (за свої гроші кампанії фінансують тільки дурні або новачки, а таких немає). Ось і виходить, що ми всі стаємо об’єктами нескінченних інформаційних воєн і учасниками битв.

Часто в одній війні чи битві може бути кілька Замовників. Ситуативні союзи — це теж класика.

Часто в одній війні чи битві може бути кілька Замовників. Ситуативні союзи — це теж класика. Та це не означає, що вчорашні союзники сьогодні не можуть стати найлютішими ворогами. Інакше кажучи, можливо і буде все, навіть те, що важко уявити.

Рецепт простий: усе, що стосується політики, потрібно піддавати сумніву і перевіряти ще раз. Абсолютно все. І навпаки, найгірше, що можна зробити — це почати комусь сліпо вірити, а когось — сліпо ненавидіти. Ярлики в політиці переклеюють блискавично.

Абсолютно все, що стосується політики, потрібно піддавати сумніву і перевіряти ще раз.

Основний сегмент вірусмейкерів — це зазвичай чинні політики. Їм є що втрачати. Вони роблять і робитимуть усе, аби цього не сталося.

Є невеликий сегмент чинних політиків, таких собі «міських божевільних», «блаженних». Саме вони і є об’єктами, а не суб’єк­тами. З огляду на їхню недосвідченість, легкодухість або брак розуму ними маніпулюють інші. А втім, незнання законів не звільняє від відповідальності: вони мультиплікують віруси більше, ніж звичайні люди, і тим самим теж впливають на інформаційне поле.

# 2. Політик колишній або майбутній (часто і те, і те)

Це другий за руйнівною силою сегмент. Якщо людина має на меті владу, особливо, якщо людина хоч раз її скуштувала і втратила, вона піде по трупах, аби її знову отримати. У цьому сегменті найбільше інформаційних повій. Правил і обмежень немає зовсім.

Діючі політики можуть поливати брудом, проте не від свого імені. Публічно вони мусять дотримуватися видимих правил пристойності. Сегмент «колишніх або майбутніх» таких запобіжників не має. А втім, один запобіжник усе ж існує — мораль. Якщо і її немає, то ми стаємо свідками найпідступніших баталій, найбрудніших і часто відкритих поливань багном.

Інформаційне поле — основне поле битви для сегмента «колишніх або майбутніх» політиків.

Інформаційне поле — основне поле битви для сегмента «колишніх або майбутніх» політиків. У цифрову еру саме воно відіграє домінуючу роль у поверненні до влади. Ще кілька років тому можна було вирішити своє призначення в кулуарах, а «піпл все хавав». Тепер такі випадки розглядають під пильним мікроскопом. Зважте на те, що все, що потрапляє в інтернет, у ньому і залишається, і ви збагнете, що публічний образ, імідж і/або його відсутність можуть стати вирішальним чинником як в призначенні, так і в обранні. Як наслідок, усі працюють у простій парадигмі політики: відбудувати свій хороший імідж і вбити імідж усім конкурентам.

У «колишніх або майбутніх» є ще одне надзавдання: їм потрібно привернути до себе увагу. Тимчасом як увага до чинних політиків прикута за замовчуванням, сегменту «колишніх або майбутніх» потрібно за неї боротися. Тому він апріорі винахідливіший, відкритий, прямолінійний.

Потрібно пам’ятати, що будь-який помітний політик не фінансує себе своїм коштом.

Потрібно пам’ятати, що будь-який помітний політик не фінансує себе своїм коштом. Утримання в інформаційному полі й маніпулювання ним — це складний процес, який потребує команди і системності. Тобто грошей. Тому завжди є хтось, чиї інтереси політик уже відстоює або буде це робити в разі потрапляння у владу.

Рецепт тут аналогічний першому. Усе, що йде від політиків, потрібно піддавати сумніву й аналізу. Навіть якщо ви в команді молодого і чистого ліберала, який рветься до влади з народними гаслами, не давайте йому спуску і ретельно аналізуйте його дії. Як мінімум, ви допоможете йому не скурвитися. Це піде на благо і вам, і йому. Проте не факт, що він потрапить у владу. Там таких не люблять і тримають лише для того, щоб у потрібний момент показувати, як мавпочок, і говорити: у нас є кожної тварі по парі і святі ліберали теж є. Проте в такому разі знову йдеться про їхню об’єктність, а не суб’єктність.

РЕМАРКА

Бувають політики, які перестали бути суб’єктами і перетворилися на об’єкти. А річ у тім, що вони стали комусь заважати і їх просто збили. Інакше кажучи, дискредитували. Самі політики можуть нічого поганого не робити, але інформаційна кампанія, організована проти них, вішає на них найпарадоксальніші чорні ярлики. Зазвичай такі ярлики — саме про те, проти чого ті запекло боролися.

Хрестоматійний приклад — екс-депутат Сергій Лещенко та його дорога квартира. Детальніше цей приклад буде описано нижче.

# 3. Олігарх

Найзрозуміліший сегмент. Він не потребує розлогого огляду. Вже у самому визначенні «олігархи» говориться, що влада обслуговує їхні особисті та групові інтереси. Олігарх мультиплікує свій вплив через політику і медіа. Саме олігархи здебільшого визначають порядок денний попереднім двом сегментам.

Тут теж все просто і складно водночас. Ці люди ніколи нічого не роблять просто так. Один відомий український олігарх став філантропом, щоб вирівняти свій імідж після періоду лихої приватизації і створити захист для високопоставленого тестя. Інший не просто так захопився футболом. Третій цілком навмисне вийшов в інформаційну площину і став основним ньюзмейкером.

Винятки є, але зазвичай дрібні й поодинокі.

# 4. Священнослужитель або глава секти

Напевно, найдавніші представники вірусмейкерства. Їхнє ремесло розвивалося й удосконалювалося століттями. Вони вміло освоювали всі ефективні новації, імплементували їх у рекрутинг та утримання своїх адептів. Вибудовували ефективні бізнес-піраміди і медійні імперії навколо них.

Вони досконало володіють психологічними прийомами, а також уміють передавати ці знання, навчаючи свій менеджмент, який і становить кістяк їхніх пірамід.

Звісно, представники старих церков на порядок відстали від представників нових, але від цього суть не особливо змінюється. У всіх них максимально проста мотивація — особисте збагачення під прикриттям легенди святості й добра для всіх на шкоду собі.

При цьому вони мало чим поступаються політикам. Радше повністю дублюють їхні підходи і методи, однак на голову перевищують їх професійно й організаційно.

Політики і церкви завжди були союзниками і вершителями доль.

Політики і церкви завжди були союзниками і вершителями доль. Не виняток і поточний період та інформаційне поле — як новий формат ведення війни за голови людей.

Помилково вважати, що вплив церков поширюється тільки в офлайні. Так, це характерно переважно для старих церков. Проте всі нові церкви вибудовують свій вплив на онлайнових інструментах, що допомагає їм контролювати паству максимально протягом доби.

Цьому сегменту вірусмейкерів найскладніше противитися. Вони жорстко оберігають своє право на володіння умами своїх людей і, побачивши будь-яку загрозу, використовують найрадикальніші й парадоксальні методи.

Найчастіше їхній союз з іншими типами вірусмейкерів має руйнівний ефект, що ще більше посилює вірус.

Ми не говоримо про конкретні речі — ми говоримо про систему. Ясна річ, у будь-якій системі є дуже порядні і ціннісні люди. Проте цілі глобальної структури часто доволі цинічні.

# 5. Великий бізнес

Успішний бізнес завжди досягає тієї стадії розвитку, коли