Читати книгу - "Небажана для владного боса, Адалін Черно"

І лише всередині мене накриває усвідомленням, що саме я збираюся зробити. Та найдивніше те, що я не відчуваю ні жалю, ні докорів сумління, ні страху, ні огиди. Озираюся, зробивши лише два кроки всередину. Переді мною надзвичайно привабливий, до мурашок сексуальний чоловік. Про що мені шкодувати чи чого соромитися? Ми обоє дорослі люди, а наявність в мене чоловіка… гадаю, більше це не має жодного значення, бо повертатися до нього я не збираюся.

— Я в душ, якщо можна, — кажу, дивлячись у його очі. На жаль, не вдається зчитати емоцій на його надто зосередженому обличчі.

Вадим із затримкою киває, ніби тепер він зважує свою пропозицію. Вже шкодує? Я ж скидаю взуття, залишаю сумочку й прямую до ванної кімнати. Я хочу змити із себе відчуття огидних мені дотиків. Вдруге за день, чорт забирай.

Скинувши із себе одяг, зачинившись у просторій кабінці й із насолодою втираючи в шкіру гель для душу, відкидаю всі тривоги. Так спокійно на душі стає. Вдома не було такого відчуття. Уявляю, як це буде, яким буде Вадим. До свого подиву, відчуваю збудження. Чомусь впевнена, що дотики Вадима мені із себе змивати не захочеться.