Читати книгу - "( Не ) закохані, Наталія Косенко"

Стас дав їй свою футболку й кинув жартик про душову, в якій вона вже бувала, а далі вмостився на дивані й увімкнув якийсь фільм.

Ясмін довго намагалася змити залишки цього дня зі шкіри, та отруєні думки з голови ніяк не вимити милом, а тому все ж пішла до ліжка. Не хотілося нічого аналізувати, а вирішувати тим більше. Але ніяк не виходило віддати нарешті цей день Морфею.

Стас так і дивився фільм на дивані. Мовчки підійшла. Хлопець посунувся. Було достатньо місця аби лягти поряд, проте не могла собі цього дозволити, тож сіла скраю, намагаючись не доторкатися лишній раз. Так минуло кілька хвилин. Рівна спина, ніяковість і якісь незрозумілі жарти з фільму. А тоді Стас потягнув її на себе й притиснув спиною до грудей, міцно облітаючи руками.

Сіпнулася й сердито почала:

— Я…

— Ти! А тепер давай дивитися фільм. Зараз Челентано буде виховувати причепу-принцесу. Здається мені, ти не бачила цей шедевр!

Він був теплий. Увесь він. І її похолола душа наплювала на докори розуму й пригрілася в руках хлопця. Фільм більше не здавався нудним, жарти були справді смішними, диван справді зручним, а Ясмін справді втомленою. Ніколи й уявити не могла, що зможе ось так розслабитися в чужій компанії в чужих обіймах. Так розслабитися, щоб навіть не запамʼятати коли і як заснути.

А прокинулися вони разом від дверного дзвінка, який порізав затишну тишу між ними на шмаття.