Читати книгу - "Шлях бойового мага, Andrii Noshchenko"

Підземелля майже не відрізнялося від підземелля Вангану, навіть види монстрів були ті ж самі. Врешті, ми зупинилися на шостому рівні, де основним видом були зграї ґато. Непогано, сильні та швидкі противники для команди саме те. Я відвів їх на кілька кілометрів від проходу і скомандував:

Увага, зайняти кругову оборону! 

Після чого спалив кілька тисяч комах на небосхилі. 

Народ, починається сама весела частина нашої прогулянки! Щити!

Мільярди комах впали на землю, а я злетів у повітря над своєю командою. За кілька секунд перші зграї атакували наш стрій. 

Маги дерева - кущі з шипами по периметру, уповільніть їх! Грас! Крижані клинки по площині! Збільш периметр втроє, монстрів вистачає!  Ірген, бий далі, ти так усі захисні вали спалиш!

Я гучно командував ними згори. Та віддаю їм належне - билися вони відчайдушно і з розумом. Жодна потвора так і не змогла наблизитися до їх строю на відстань стрибка. Бій тривав кілька годин, за цей час були знищені усі монстри на рівні, а це більше ніж триста тисяч! Я роздав їм кинджали. 

А тепер саме приємне - збір трофеїв!  Що ви маєте на увазі, капітан? Не гальмуйте, ядра ідіть збирайте. 

Я підійшов до туші монстра і рукою вирвав з нього помаранчеве ядро. Усі скривилися та нерішуче переминались з ноги на ногу. 

Пане капітан, а може не треба, ми ж провели вже бій… Як хочете, але знайте, тут - я махнув навколо закривавленою рукою - ядер приблизно на сто пʼятдесят тисяч золотих. Якщо розділити та кожного члена команди… Скііількиии? - Ірген перша зрозуміла і кинулася до ближньої туші. - Ви будете моїми! Ха-ха-ха! 

О, моя дівчинка, я теж зі схожим азартом це робив, хоча і з іншою метою. Нажаль, досвіду та сил для збору ядер у них малувато було. Вони ж так тиждень копирсатись будуть…

Гаразд, я вам допоможу. Бо засну з вами тут. 

Через годину усі стояли перед велетенською помаранчевою горою. 

Панове, тут триста тридцять чотири тисячі шістсот сорок ядер. Тож кожному по тридцять три тисячі чотириста шістдесят чотири ядра. 

Я аурою розділив кіпу ядер на десять рівних частин і подав кожному його долю. 

А тепер повертаймося нагору.  Капітан! - очі Ірген горіли азартом - а може ще трішки затримаємось? 

Здається, не одна вона того бажала. 

Досить на сьогодні, Раман нас прибʼє, ми і так більше ніж добу у підземеллі, а нам ще на гору підійматись. Я звожу вас ще раз після відбіркових. 

Тож ми відправились у зворотню путь. 

Ядра здавайте у Льготе, тут ціни відсотків на двадцять нижче будуть. Чи не половина жителів міста авантюристи, що, вважай, живуть у підземеллі.  Капітан, - Ірген просто сяяла - ви так багато знаєте за підземелля і авантюристів… Ну ти ж бачила табличку? - я витягнув золоту табличку і показав її ближче.  Ого! - до розмови приєднався Грас  - А ви багато провели часу у підземеллях? А як глибоко ви спускались?  Ну, є деякий досвід. Найдовший мій одиночний рейд був у підземеллі Вангану. Я пробув там два з половиною роки.  Скііільки?! Два. З. Половиною. Роки. 

Усі здивовано дивилися на мене. Здається, саме зараз мій авторитет серед них злетів до небес. 

А як глибоко ви були?  На тридцятих рівнях.  Ого! А монстри там сильні? Який був найсильніший монстр, котрого ви перемогли?  Ну, з найсильнішими я бився, коли сам був Бойовим Предком середнього ступеня. Свою теперішню силу я ще не випробовував. 

Я спробував ухилитись від відповіді. 

Капітан, - Ірген не дозволила мені того - так якого найсильнішого монстра ви перемогли? 

Я мовчки витягнув ядро монстра восьмого класу. Усі з подивом дивились на прозорий райдужний камінь розміром з голову людини. 

Що це?  Ядро монстра восьмого класу.  Що?! Бувають монстри восьмого класу?  Ага. Я сам про них дізнався, лише у підземеллі. Скажу навіть більше, є монстри і девʼятого класу, але на такі глибини з моїм рівнем сили спускатися зарано ще. 

Далі до міста, де нас чекав ректор, йшли майже мовчки. У всіх були свої думки. Лише Ірген сяяла як нова золота монета, і ніяк не бажала підтримати спільний настрій групи.