Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

наприклад їхатимете до аеропорту нарізно, але навряд чи цим розв’яжете проб­лему. Мета полягає не в тому, щоб змусити іншого змінитись, і навіть не в тому, щоб дійти згоди, а в тому, щоб знайти продуктивний спосіб жити з такою розбіжністю.

Покійний психотерапевт, що працював із парами, Ден Вайл у своїй книжці «Після медового місяця» пояснював: «Обираючи партнера для тривалих стосунків, ви неминуче обираєте певну низку проблем, які неможливо розв’язати». Мета не в тому, щоб знайти когось, із ким ви не сваритиметеся, а в тому, щоб обрати того, з ким ви гарно сваритиметеся, не переймаючись, що через цю суперечку ваші стосунки закінчаться. Другий складник хорошої сварки — здатність отямитися після суперечки. Джон Ґоттман пише про «способи відновлення» — слова чи дії, що попереджають загострення конфлікту. Успішні пари здатні зробити сутичку менш напруженою, пожартувавши, згодившись із якоюсь думкою чи сказавши партнерові, за що його цінують.

Ключова порада щодо пошуку партнера

Пам’ятайте, що, кого б ви не обрали, у вас із ним неминуче виникатимуть розбіжності. Зважайте на те, як ви сперечаєтеся. Чи можете пояснити свою думку? Чи відчуваєте, що вас чують? Чи працює ваш партнер над тим, щоб конфлікт не загострювався? Ваша мета в тому, щоб сваритися гарно, а не взагалі уникати суперечок.

6) Здатність ухвалювати разом із вами складні рішення

У якісь моменти перед вами та вашим партнером стоятиме складний вибір. Що ви робитимете, якщо хтось із вас отримає приголомшливе запрошення на роботу в іншому місті? Або якщо вам доведеться виховувати дитину-інваліда? Як ви вчините з літніми батьками, які потребують цілодобового догляду? Варто починати взаємини з кимось, хто здатний ухвалювати разом із вами складні рішення.

Один із моїх клієнтів зустрічався з дівчиною, яку звільнили у перший місяць їхніх стосунків, і вона мусила водночас переживати втрату роботи своєї мрії та шукати нове місце. Якби їй не вдалося швидко знайти щось хороше, довелося б вирішувати, що буде для неї краще — залишитися в Сан-Франциско чи повернутися на схід. Мій клієнт зізнався, що, попри труднощі, допомагаючи своїй дівчині з непростим вибором, він з’ясував, як добре вони здатні співпрацювати у складній ситуації. І нехай це точно не було весело, але довело їхню сумісність і зміцнило стосунки.

Ключова порада щодо пошуку партнера

Найкращий спосіб з’ясувати, чи зможете ви ухва­лювати рішення разом із кимось, — це, власне, насправді ухвалювати рішення разом. Справжні рішення (не про те, замовити вам китайську чи японську їжу). Надзвичайно важливо перевірити взаємини у стресовій ситуації. Я не рекомендую штучно створювати кризові обставини (як-от писати: «ДОПОМОЖИ! Мою бабусю викрали!»), але раджу зважати на це під час спільних і важких для вас обох переживань. Наприклад, що відбувається, коли ви намагаєтеся приготувати щось за складним рецептом чи вирушаєте у подорож за кордон? Або коли їдете кудись разом і ваша машина ламається посеред дороги? Як ви чините, коли вас запрошують на різні весілля в один і той самий день? Як поводитеся, коли вам важко обрати з двох однаково хороших (чи однаково поганих) варіантів?

Ден Аріелі пропонує те, що називає «перевіркою каное». Попливіть разом каное. Так, справжнім каное. Чи вдасться вам знайти спільний ритм? Чи комфортно вам, коли один керує, а інший підкоряється, чи ви обидва хочете постійно бути за головного? І найсуттєвіше — чи звинувачуєте ви партнера, коли щось іде не так? Просто уявіть, як ваша пара буквально плаває у бурхливих водах однією командою.

  Залиште партнера для випускного на випускному

Як бачимо, особливості, які мають для тривалих успішних взаємин значення менше, ніж нам здається, зазвичай лежать на поверхні, їх легко розгледіти під час першої зустрічі. Те ж, що є важливішим, зазвичай стає очевидним лише тоді, коли ви вже у стосунках чи принаймні сходили на кілька побачень. Тож вам доведеться цілеспрямовано змінити бачення, щоб зосередитися на тому, що насправді суттєво.

Це складно зробити. Я знаю, бо робила це сама.

Колись давно, в суботу, десь за чотири місяці після «Палаючої людини», я написала Браянові, щоб дізнатися про його плани на сьогоднішній вечір.

— Я збираюся на «Буті», — відповів він. Браян говорив про місцеву танцювальну вечірку, де діджеї вдягаються роботами чи піратами, а на сцені спокусливо витанцьовують трансвестити. Я хотіла піти з ним, але він мене не запрошував.

Тоді я запропонувала вечерю за мій рахунок перед вечіркою. Мені здавалося, що, коли вдасться нагадати Браяну, як весело нам було танцювати в пустелі, він покличе мене із собою.

Після вечері я вмовила, щоб мене взяли випити перед вечіркою в товаристві його друзів. І, хильнувши кілька келихів, наполягла на тому, щоби провести їх до «Буті».

Ми стояли надворі, коли його друзі вже зникли в клубі. Мені було страшенно холодно в короткій шкіряній спідниці із заправленою в неї шовковою майкою (я обрала цей одяг, сподіваючись заслужити запрошення і не думаючи про горезвісні холодні ночі Сан-Франциско влітку). Я похитувалася вперед-назад на нестійких підборах.

Браян поклав руки на мої оголені плечі та зазирнув мені в очі.

— Будь ласка, не йди зі мною. Я волію розважатися з друзями та знайомитися з дівчатами. Тобі треба додому.

Я плакала та благала його, але за пів години він приєднався до своїх друзів у клубі.

Що я зробила не так? У жодних порадах про побудову взаємин, що мені траплялися, не йшлося про такі моменти з життя, коли ти самотою стоїш на вулиці перед якимось зашкварним клубом, із розмазаною по обличчю сумішшю туші зі шмарклями та страждаєш через когось, хто надсилає суперечливі повідомлення та змушує тебе почуватися дурепою.

Це не вперше я бігала за кимось на кшталт Браяна, тож розуміла, що обираю не тих людей. Утім, як це виправити, не знала. За тиждень, у відчайдушній спробі переконати себе, що все ж рухаюся вперед, я звернулася по допомогу до Наді, сучасної тренерки з поведінки на побаченнях. (Я тоді ще не працювала зі справами, що стосувалися кохання.)

Ми з Надею сиділи, схрестивши ноги, на килимі в її кабінеті/вітальні/дзен-саду/місці сили. Вона допомогла мені зрозуміти, що Браян мені подобається, бо він веселий і з ним можна відриватися, але насправді не є тим, кого я шукаю для шлюбу, і мені не подобається тривога, яку він розкриває в мені. Із сильним російським акцентом Надя сказала:

— Ваше домашнє завдання — зосередитися на з’ясуванні того, якою ви бажаєте почуватися у своїх стосунках.

Під час нашої наступної зустрічі я відповіла:

— Хочу поряд із ним почуватися розумною та дотепною, відчувати, що він мене цінує, та щоб мені було спокійно в наших стосунках.

Надя схвально кивнула.

Із того сеансу я довго брела додому пішки — з домашнім завданням у руках і сповнена відчаю. Я дуже цінувала допомогу Наді, але водночас була не менш одержима Браяном. Навіть тієї миті мене