Читати книгу - "Бог дає таланти всім. 50 уроків, щоб знайти себе та справу всього життя"

мов побитий собака. Коли Брюс почав вивозити речі з офісу, ми з донькою перетворили одну з вільних спалень на його кабінет. З часом він оговтається. Я гадала, що Брюс шукатиме якусь роботу. Минуло кілька тижнів — і він оголосив, що готовий розпочати новий бізнес. Гадаєте, мій чоловік збожеволів?

Він хотів узяти кредит під заставу нашого будинку. Ненормальний?

Після численних молитов і консультацій із друзями я погодилася всупереч власному страху. Скажете, з’їхала з глузду?

Наш хороший друг, Боб Сміт, головний директор великої інвестиційної компанії «Spero-Smith», порадив Брюсові не займатися всім підряд, а зосередити свій бізнес на чомусь конкретному. Протягом багатьох років мій чоловік перестрибував із проекту на проект без чіткого плану. Брюс вирішив, що це буде його остання спроба. Якими навичками він володів? Що йому подобалося понад усе? Кризові комунікації. Ось яким буде його бренд. Адреналін просто зашкалював. Він обере один напрям, звузить і поглибить його — і зробить це краще, аніж будь-хто інший.

Кілька місяців я оплачувала всі рахунки і вірила в те, що все буде гаразд. За два роки він повернув мені всі гроші. Через п’ять він заробляв більше, аніж раніше, і все ще працював у офісі, розташованому в нашій спальні. У нього з’явився партнер, і компанія отримала нову назву — «Hennes Paynter Communications». А через десять років вона настільки розрослася, що вони перемістили її з домівок у ділову частину Клівленда — на 32-й поверх офісного центру «Terminal Tower», бізнес-осередку міста.

Того року економіка була в жахливому стані, однак для них то був найкращий рік. Вони створили бізнес, що не боявся економічного спаду, і мали клієнтів по всій країні.

— Мені подобається те, чим я займаюся, — розповідає Брюс. — Протягом тринадцяти років я ані дня не працював.

Звісно, це зовсім не означає, що він уникає важкої праці. Він працює більше, ніж будь-хто інший, кого я знаю. Дехто навіть може сказати, що мій чоловік просто гарує (наприклад, я).

Містик Джуліана з Норвіча якось сказала: «Спочатку ми падаємо, а потім відновлюємо свої сили після падіння. І те, й інше — Божа ласка». Або, як завжди каже мій друг Боб: «Я падаю і піднімаюсь. В обох випадках це Божа благодать».

І він має рацію. Падіння може стати твоїм найкращим учителем. Якщо твоє життя нагадує суцільний хаос, можливо, це лише тому, що ти стоїш у його центрі. Центр завжди має хаотичний вигляд, і, може, ще зарано говорити, як воно повернеться. Життя Брюса повернуло в такий бік, що про нього годі було й мріяти.

— Кожна людина, яку я зустрів на своєму шляху, кожна робота, на якій працював, кожен мій продаж, кожен досвід — саме їм я завдячую щастям і успіхом, що їх маю сьогодні, — каже він.

Невдачі мають нескінченні переваги. Вони усувають страх. Коли ти падаєш, тобі вже немає чого втрачати. Ти усвідомлюєш, що досі живеш, досі дихаєш, досі є самим собою — життя триває. Коли перемикаєш своє життя на «режим виживання», розумієш, що для того, щоб вижити чи служити іншим, потрібно не так багато. Ти відкриваєш самого себе — ким ти є насправді і що ти сильніший, аніж думаєш.

Урок 19

Твою долю визначає вибір, а не випадок

Як зробити правильний вибір: погодитися на нову роботу чи залишитися на старій, обрати один коледж чи інший, надати перевагу саме цьому покликанню?

Це досить легко, коли один вибір є очевидно правильним, а інший — поганий. Але ж як важко його зробити, коли обидва варіанти однаково гарні або погані.

Я пропрацювала в редакції «Beacon Journal» в Акроні, Огайо, чотирнадцять років. Протягом цього часу встигла вийти заміж і переїхати до Клівленда, тож моє життя вже не оберталося виключно навколо Акрона. Коли працюєш автором газетної колонки, важливо жити поряд із людьми, про яких пишеш, ловити «настрій» міста. Настав час зосередити своє життя в одному місці.

Я звернулася до редакції «Plain Dealer» у Клівленді, і вони запропонували мені роботу колумністки. Погодитися чи ні? Ситуація значно ускладнилася, коли про мої наміри дізнався редактор «Beacon Journal» і запропонував більше грошей, щоб я залишилась, аніж пообіцяв «Plain Dealer», щоб я пішла.

То що мені робити?

Коли йдеться про прийняття рішень, не існує «секретної формули», як не існує й універсальної стратегії, щоб її можна було використати. Чи, можливо, для кожного вона своя.

Але є й простіший шлях. Я могла б крутнути магічну кулю й поставити їй запитання, порадитися зі своїм гороскопом, метати дротики, підкинути монету чи зіграти в «біблійне бінґо». Це коли відкриваєш Книгу на будь-якій сторінці, тицяєш пальцем наосліп у будь-який абзац — і вуаля! — ось вона — відповідь!

А ще є старий спосіб: запиши на аркуші всі «за» і «проти» кожного варіанта, що його можеш обрати, і обери той, де найбільше «за».

Інший спосіб — обрати два найкращі варіанти, а тоді «приміряти» їх на себе, мов нові туфлі, — хоча б на один день, щоб переконатися, що вони тобі пасують. Скажімо, ти хочеш переїхати — до Каламазу або Чикаго. Обираєш одне з цих міст і уявляєш своє життя в ньому протягом одного дня. Прислухаєшся до того, що відчуваєш розумом, серцем, що підказує тобі інтуїція. Наступного дня «приміряєш» другий варіант. Зазвичай уже до обіду другого дня ти знаєш, який із них обрати.

Я чула, що це допомагає відрізнити факт від вигадки. І коли ти це зробиш, відкинь вигадку. Коли в тебе будуть на руках усі факти, відокрем суттєві від несуттєвих. Твоє рішення має ґрунтуватися саме на перших. Не потрібно робити припущень. Один викладач журналістики навчив мене, що кожного разу, коли ти робиш припущення, це може перевернути все з ніг на голову.

Мої друзі, які проходять реабілітацію, навчили мене втілювати в життя чотири абсолютні істини анонімних алкоголіків: чесність, чистоту, доброзичливість і любов. Щоразу, коли вони стоять перед вибором, вони запитують себе: це правда чи ні? Це правильно чи неправильно? Як це вплине на людину, до якої має стосунок? Це гидко чи прекрасно?

Можеш просто прийняти душ. Серйозно. Іноді твоя підсвідомість прокидається, щоб підказати тобі правильне рішення.

Або ж проведи опитування. Порадься з найближчими друзями. Створи власну «раду директорів», до якої належатимуть люди, яких ти поважаєш, і вони допоможуть тобі прийняти рішення.

Ти можеш дозволити долі вирішувати замість тебе. Люди часто кажуть: «Усе так, як має бути». Вони