Читати книгу - "Доброчесність і Порок, Anael Crow"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Піднявши ліхтарик, вона спрямувала потік світла до виходу, і обидва вони залишили підземну тюрму. Диявол слідував за Агатою невідступно, як тінь слідує за людиною, і велику частину шляху вони подолали мовчки. Наблизившись до заіржавілого підйомника, Нечистий пошарив руками по землі і, щось піднявши з неї, простягнув до черниці руки.
– Noli me tangere! (Не торкайся мене!) – скрикнула вона і відсахнулася від нього.
Але Диявол заспокоїв її:
– Не бійся. Якби я хотів убити тебе, то не став би зволікати. Я не завдам тобі шкоди.
Але вона вже й без того розгледіла в його руках розп'яття, з яким їй довелося розлучитися.
– Ти торкаєшся святині без страху? – здивувалася вона.
– Я не відчуваю до неї відрази, – відповів він. – І якщо забажаєш, одягну її тобі на шию. Так само, як і Він, я вмію полегшити ношу.
Вірячи його словам, сестра Агата покірно схилила голову, очікуючи, що на її груди ляже невимовний тягар, але цього не сталося. Її хрест був так само легкий, як і раніше, і не завдавав незручностей.
…Агата першою увійшла до маленької кімнати на верху західної вежі. Підживлений Святим Писанням, вогонь радісно палахкотів у каміні.
– Що за примара слідує за вами? – нетерпляче спитав старий. – Це Диявол?
– Так, отче, – відповіла вона.
– Отже, він усе таки був там..., – задумливо підсумував священник. – Цікаво… Що ж, нехай заходить. Я хочу з ним поговорити перш, ніж він знайде собі на Землі якусь забаву. А ви відпочиньте. Ідіть і постарайтеся відіспатися. Завтра буде важкий день, і світ розпочне новий відлік часу. Добро проявиться, і на його тлі Зло стане зримим.
Відсторонившись, Агата впустила Сатану, який ховався за її спиною, і більше нічим не переймаючись, вирушила до своєї кімнати.
Комусь може здатися, що неможливо навіть думати про сон, опинившись у такій делікатній ситуації – коли Диявол так близько і під ногами заледве не розкривається пекло. Але чи то слова, сказані ним про отця Томаса, чи то звичайна втома вселили в неї безтурботність. Сестра Агата відчувала незбагненну впевненість в тому, що її сон не буде потривожений. Ніякі нічні жахіття не могли змагатися з її дійсністю, і варто було дівчині торкнутися головою подушки, як усі вони кудись поділися, соромлячись з'являтися перед нею у своїй кричущій безпорадності.
Сестру Агату здолала знемога, поки поряд усю ніч точилися розмови і визначалася подальша доля людства. Порок, якого боялися і вважали переможеним, з’явився знову і нині диктував власні правила співіснування!
Aeterna urbs. (Вічне місто.) Скільки судилося йому простояти ще? Тепер, коли Зло на волі, Агата не могла б поручитись і за один-єдиний день. Новий Едем зустрічав їх прихильно, ніби давно готувався до візиту такої шанованої особи. Його заплилі кіптявою вікна виблискували на сонці, а в повітрі витав аромат весняної свіжості. Після рясних злив Місто просохло і підбадьорилося.
Агата відчула глибоке розчарування – Місто зустрічало Диявола сердечніше, ніж її саму, хоч вона і була Христовою нареченою. Але, можливо, воно просто храбрувало перед лицем небезпеки. Побачивши Нечистого здалеку, передчувало скору загибель і йшло до неї з високо піднятою головою.
Диявол жадібно втягнув ротом повітря і випустив його крізь ніздрі. Він мовчав всю дорогу всупереч висловленому раніше бажанню говорити, але Агата могла заприсягтися, що чує у видиху заповітне libertatem (свобода).
– Думаю, буде найкраще одразу відвідати мера, – промовила вона. – У Місті він представляє владу Церковну, а отже є найважливішою фігурою. Отець Томас дав мені інструкції...
– Інструкції? Які ще інструкції?! – обурився Диявол. – Сьогодні мій день! Я маю сяяти! Злодії, вбивці, зрадники і просто безумці – за мною! Усі зрадливі серця, вся потолоч, уся моя армія! Наберемося сил, а завтра... – Про те, що планував зробити Диявол завтра, він завбачливо промовчав. Але сестра Агата і так здригалася, уявляючи ті капості, на які він був спроможний. – Ми спустимося на дно! – Малював райдужні перспективи він. – Ми бенкетуватимемо всю ніч!
– Але в Місті немає злодіярень абощо, – наважилася заперечити йому Агата. – Цей благополучний град збудований на славу Господа нашого і не має дна.
– Це тільки на краще! – зрадів Начистий. – Значить, він – бездонний, як пекло! Відчуваєш? Тут усе просякнуте гріхом.
– Цього не може бути, – заперечно похитала головою сестра. – Якщо окремі огріхи трапляються, впевнена, вони не встигли розповсюдитися Містом. Своєю присутністю ти зробиш їх явними, а Свята Церква допоможе людям побачити їх і схилить до покаяння. Люди очистять свої душі, бо отримають прощення.
– Дурниці! – вигукнув Диявол. – Хто хоч раз скуштував гріха, той ніколи не забуде його солодкого присмаку. Сповідуйся хоч тисячу разів, такі ніколи не покаються і зрештою опиняться під моєю владою. Не бійся, я не заподію їм нічого поганого, як не заподіяв тобі. Адже вони – мої улюбленці.
– Але Порок практично винищив людство, – зауважила вона. – Так ти чиниш зі своїми плеканцями?
– Я лише прибрав за собою, як скидаються крихти зі столу після ситної трапези, – знизав плечима він. – Я люблю, коли чисто. Кому подобається інше – свиня, брудна свиня і не більше!
Неприємно вражена, сестра Агата відвернулася від демона, але він тут же схопив її за руку:
– Чуєш? – прошепотів він. – Тільки прислухайся! Про мене вже говорять!
Але скільки Агата не напружувала слух, у її вухах гудів той самий нерозбірливий вуличний гул. Перехожі – живі та мертві – проходили повз них, здебільшого не помічаючи, і лише зрідка вшановували червоний капор і криваву рясу. Іноді вони кланялися, піднімаючи край капелюха, і Агата не могла не зауважити, з якою хижою заздрістю дивиться на неї юнак у грубому лахмітті.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Доброчесність і Порок, Anael Crow», після закриття браузера.