Читати книгу - "Гріховні звички, The goddess Aphrodite"

Глава 14

Алекс не був чоловіком, який просто говорив про свої наміри чи емоції. Його дії більше говорили за нього, ніж слова. Аня зрозуміла це, коли він почав показувати їй свою увагу не через зайві компліменти чи слова, а через конкретні вчинки. Він завжди виявляв підтримку, коли це було необхідно, допомагав без зайвих запитів і завжди дбав про команду, навіть коли це не було очевидно для інших.

Він знаходив час, щоб вислухати її і поділитися власними думками, але ніколи не нав'язував свою точку зору. В його поведінці була якась природна впевненість і шанобливе ставлення до Ані, що давало їй відчуття, що вона не просто ще один співробітник, а людина, чия думка і рішення мають значення.

Але важливіше було те, як він ставився до неї як до жінки. І хоча Алекс був завжди професійний, він не приховував, що йому подобається Аня. Це відчувалося у його поглядах, коли їхні очі зустрічались під час робочих обговорень, в його способі реагувати на її ідеї, а також у маленьких жестах уваги: від відчиненого дверей до того, як він завжди запитував, чи їй не треба допомогти з чимось.

Аня помітила, що Алекс завжди був готовий проявити ініціативу, чи то в роботі, чи в спілкуванні з нею. Він був справжнім чоловіком — не в тому сенсі, який звикли бачити в стереотипах, а в більш глибокому значенні: він вмів бути надійним, підтримувати, приймати рішення, але робити це з повагою і розумінням.

Відносини з Алексом почали розвиватися поступово, і хоча Аня відчувала, що її серце відкривається для нього, вона також знала, що вона повинна бути обережною. Вона вже пережила багато, і не хотіла знову опинитись у ситуації, де доведеться відмовитись від своїх переконань заради чужих інтересів.

Але в його присутності Аня відчувала, що він не намагався її змінити, не просив її ставати кимось іншим, а просто приймав її такою, якою вона була. І це дало їй відчуття, що вона справді може бути собою, не боючись бути пораненою або відкинутою. Це була справжня, доросла взаємодія, де двоє людей вчилися один від одного, підтримуючи один одного в тому, що вони роблять.

І хоча Аня ще не була готова відразу стрибнути в нові відносини, вона почала відчувати, що це може бути шансом для її емоційного зростання. Вона ще не знала, куди це її приведе, але вже розуміла, що з Алексом вона може бути справжньою, без страху і масок. І це вже було чимось дуже важливим для неї.

 

 

Одного дня, коли Аня та Алекс йшли разом після важливого робочого обговорення, вони випадково натрапили на Макса. Це сталося в одному з кафе, де вони обговорювали наступний крок у своїй спільній роботі. Макс, виглядав так, ніби все в його житті пішло шкереберть. Він був відчутно змінений: схудлий, з похмурим виразом обличчя, і зрозуміло, що його життя набагато гірше, ніж те, що він намагався показувати раніше. Його погляд зупинився на Ані і Алексові, коли вони зайшли до кафе.

Макс був п’яний. Він не міг зрозуміти, чому Аня була з кимось іншим. Всі ці почуття заздрості, гніву та образи вибухнули всередині нього, і він не зміг втримати їх.

— Ну що, пані "хороша дівчинка"? Тепер знайшла собі нового захисника? — із зневагою кинув він, випиваючи залишки свого напою.

Аня на мить замерла. Вона відчула, як рани минулого знову відкриваються. Але цього разу вона не була безсила. Алекс, помітивши її напругу, зробив крок вперед, ставши між Максом і Анею. Його погляд був спокійний, але в ньому була твердість, яку Аня ніколи раніше не помічала в ньому.

— Ти не маєш права так поводитись, — сказав Алекс спокійно, але чітко. — Вона не твоя власність, Макс, і ти не зможеш більше маніпулювати її життям.

Макс сміявся глузливо, наче це був жарт, але в його сміху не було ані радості, ані світла. Він був спустошений, і його слова були відображенням його внутрішньої болі.

— Та яка ти, насправді? — він звернувся до Ані. — Справжня, чи це все тільки фасад? Що ти з ним робиш? Думала, що знайдеш своє щастя з кимось, хто тебе по-справжньому розуміє? Так з ним легко? Ха, не сміши мене!

Але Алекс не дозволив йому продовжувати. Він зробив ще один крок вперед, намагаючись змусити Макса відступити.

— Ти маєш йти, — сказав він твердо, але без агресії. — Ти більше не маєш жодного права на її життя чи думки. І якщо ти хочеш, щоб тобі залишили хоч якісь залишки поваги, ти зараз же йдеш.

Макс зупинився на мить, оцінюючи ситуацію. Він, здавалося, був на межі, але на його обличчі з'явилась тінь сумніву. Зрештою він мовчки обернувся і, майже похитуючись, вийшов із кафе.

Аня почувала полегшення, коли Макс покинув їх, але вона також була шокована. Всі ці емоції — обурення, страх, гнів — переплітались в її серці. Вона подивилася на Алекса, і він, мовчки, притягнув її до себе, даючи зрозуміти, що вона не одна.

— Ти не повинна була це терпіти, — тихо сказав він, обіймаючи її. — Ти тепер маєш нову силу, нову свободу. Ти більше не залежиш від його маніпуляцій.

Аня слухала його слова, і вони не здавались просто словами підтримки. Вони стали її твердою основою, на яку вона могла опертись. Вона більше не була тією дівчиною, яка дозволяє іншим визначати її шлях. З Алексом, який не намагався її змінити, не маніпулював її почуттями, а підтримував її як партнер, вона відчувала себе на своєму місці.

 

 

Після того, як Макс покинув їх, Аня і Алекс залишилися наодинці в тій самій тихій атмосфері кафе. Тиша, яка утворилася після важкої ситуації, важила у повітрі, але не була неприємною. Це була якесь заспокоєння після бурі.

Аня почувала себе наче звільненою. Всі страхи та сумніви, які вона носила в собі після того, як Макс увірвався в її життя, поступово відходили. Вона вдихнула глибше, відчуваючи, як у її серці з’являється легкість.

Алекс стояв перед нею, дивлячись прямо в очі. Його погляд був спокійний, але в ньому було щось інше, щось нове. Це була не просто турбота, а глибока емоційна підтримка. Він тримав її за руку, і вона відчула, як його доторк м’яко погладжує її пальці, як би бажаючи додати їй сили.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍