Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

сильно ускладнювати ситуацію надмірним обмірковуванням речей. Альфред не буде загрожувати своїй позиції.

Альфред, Альфред, йому потрібна хороша дружина, щоб він більше не ризикував

, ?

Ой, чого ти плачеш? Ми вже подорослішали. Ми більше не можемо бути маленькими дівчатками.

.

Одрі злегка опустила очі і посміхнулася своїй заплаканій душі.

= =

Я знаю, я знаю. Після того, як Одрі сказала це, вона міцно стиснула губи і важко кивнула з сумним виразом обличчя.

.

Одрі відвела погляд, підняла плащ і накинула його на себе.

, .

Потім вона вивела Сьюзі зі спальні в коридор.

= =

Зал внизу був освітлений вогнями, і гості один за одним приходили на бал. Лорд Холл, леді Кейтлін, Гібберт і Альфред уже стояли біля дверей.

.

Одрі стояла за поруччям і якийсь час мовчки спостерігала.

.

Потім вона підняла кінці спідниці і повільно й урочисто вклонилася батькам і братові здалеку.

=

Протримавшись у такій позі протягом двох секунд, вона випрямила тіло і підняла капюшон з темно-синього плаща, щоб закрити обличчя.

. =

Збоку від неї, позаду неї, стояли яскраві вогні і галасливий гамір. Перед нею безліч темних вогників утворювало море колективної підсвідомості.

=

— Ходімо, — хрипко сказала Одрі Сьюзі.

=

Сказавши це, вона пішла в темне ілюзорне море.

, !

Одрі вибігла зі спальні і схлипуючим тоном закричала: «Ти мусиш повернутися!»

. =

Одрі не повернула назад. Вона підняла праву руку і махнула нею, показуючи, що розуміє.

=

Постать у синьому плащі поволі зникала вдалині серед глибокої мовчазної темряви.

1394 -

Володар таємниць - Глава 1394 - Нова подорож

1394

Розділ 1394 Нова подорож

.

У кімнаті занедбаного замку сонячне світло пробивалося крізь щілини в щільних шторах, освітлюючи чорну, як смола, труну.

, .

Раптом кришка труни заскрипіла і повільно відсунулася вбік.

=

З гуркотом він упав на землю.

.

Через кілька секунд Азік Еггерс сів, виглядаючи досить розгубленим.

,

У той момент він був одягнений у вільну піжаму, яка була популярна в Лоені багато років тому. Він нагадував вельможу, який прокинувся у своєму маєтку.

= .

Через деякий час Азік трохи примружив очі. Він розгублено озирнувся навколо, наче не знав, хто він такий.

Потім він побачив яскраве сонячне світло, яке проникало крізь щілини, і побачив пил, що танцював у сонячному світлі. Він побачив листи, розкидані по столу, землі та кришці труни навколо себе.

.

Вони були схожі на велетенські сніжинки, які покривали половину площі.

. =

Азік вибрався з труни. З спантеличеним виразом обличчя він нахилився, щоб узяти листа, і почав читати.

.

Коли він читав, збентеження на його обличчі трохи зникло, ніби він згадав багато речей з минулого.

=

Азік негайно знайшов стілець і сів, дозволивши всім літерам, що пролітали перед ним, складатися, як гора.

,

Він відкривав листи один за одним, читаючи їх один за одним. Між ними були паузи, коли він заглиблювався в роздуми, ніби серйозно щось пригадував.

. =

Сонячне світло, що проходило крізь щілину в шторах, поступово тьмяніло. Через деякий час вона знову засяяла всередині.

=

У цей момент Азік нарешті закінчив читати всі листи і завершив довгі роздуми, що нагадували Пізнання.

.

Він подивився на листи, що лежали на столі, і повільно зітхнув.

=

Після цього він дістав аркуш паперу, авторучку і чорнило, яким ще міг користуватися. Він писав з теплим виразом обличчя

.

Я вже прокинувся і отримав всі ваші листи. Вони змусили мене згадати, хто я і хто ти. Також пам'ятаю багато спогадів про минуле.

Ваші переживання, якими б складними і захоплюючими вони не були, перевершили мою уяву. Це також допомагає мені зрозуміти деякі проблеми, які раніше мучили мене.

=

Я відчуваю твою радість, твою виснаження, твою віру в життя і важку відповідальність, яку ти поніс зі своїх листів.

. =

Я можу приблизно здогадатися, чому ви врешті-решт зробили такий вибір. Якби це був я, я, можливо, навіть не зміг би прийняти таке рішення.

,

З самого початку ви були опікуном. Ви наслідували інших, поки вас не наслідували інші.

, .

Далі я почну подорож, щоб дослідити минуле та стати свідком змін у цьому світі.

= .

Ви начебто ще спите, але це не біда. Я напишу, щоб розповісти вам про цікаві речі, з якими мені довелося зіткнутися, про цікаві традиції та цікавих людей.

Я думаю, що я зможу відправити вам ці листи через жертву

=

Кінчик золотої ручки відбивав сонячне світло, коли воно шелестіло на білому аркуші паперу, безперервно записуючи все більше вмісту.

, .

, в солярії будинку з терасою.

.

Мелісса зайшла з дівчинкою, якій явно не виповнилося й десяти років.

, ? ,

Тітонько Мелісса, чому тут? — спантеличено запитала дівчинка. У всіх історіях, які я чула, були таємничі ритуали, які проводилися в підвалі.

.

З зав'язаним волоссям окуляриста Мелісса посміхнулася і сказала: "Це нетрадиційні ритуали містики".

=

Вона вказала на встановлене жертовник, на незапалені свічки і сказала: "Можна починати".

? . ?

Справді? Дівчинка нахилила голову, щоб подивитися на яскраве сонечко за вікном. Чи потрібно малювати штори?

=

У цьому немає потреби. Це досить непогано. Після того, як Мелісса відповіла, вона посміхнулася маленькій дівчинці, незграбно імітуючи свій звичайний метод проведення ритуалів у незграбній і незнайомій манері.

, - .

Під час цього процесу вона час від часу інструктувала її і навіть особисто допомагала завершити передритуальні приготування.

,

Гаразд, повторюйте за мною. Мелісса глибоко вдихнула, і вираз її обличчя поступово став незворушним.

,

Так, так. Дівчинка з усіх сил намагалася здаватися суворою.

,

Мелісса кілька секунд дивилася на полум'я свічок на вівтарі, а потім повільно продекламувала стародавнього Гермеса «Дурень», який не належить до цієї епохи

. =

Маленька дівчинка ніколи раніше не вивчала стародавнього Гермеса. Хоча вона з усіх сил намагалася наслідувати тітку, вона все одно не знала, що говорить.

.

Таємнича правителька над сірим туманом Мелісса продовжувала декламувати.

.

, маленька дівчинка продекламувала з усією серйозністю.

,

Король жовтих і чорних, який володіє удачею Після того, як Мелісса закінчила декламувати, свічка в кінці не чекала, поки маленька дівчинка наслідуватиме її. Він одразу розрісся до розмірів людської голови.

,

У великому полум'ї непомітно простягалося слизьке щупальце з дещо зловісним візерунком. Це відбувалося вкрай повільно.

Маленька дівчинка була приголомшена. Вона відступила і сховалася