Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

За допомогою диму він витягнув у повітрі два символи.

. =

Перший символ формувався з шару очерету, стіни щита і довгого меча, який вертикально вставлявся в них зверху. Основною частиною другого символу була пара подвійних дверей, які відчинялися, а щілину посередині займав вертикальний довгий меч.

,

Будучи ледве відомим істориком, Бартон відразу ж згадав слова члена сім'ї Тамари

Це вони. Ми – це ми.

? .

Сім'я Тамари розкололася? — випалив Бартон.

. = , =

Я так і думав, — сказав Верналь, задоволено посміхаючись. Потім він нахилився ближче до Бартона, обличчя його палало від завзяття. Ваш мозок більш спокусливий, ніж я собі уявляв, і це найкраще доповнення для мене. Трохи розслабтеся. Ваш розум зіллється з моїм, і ми зможемо разом стати свідками цих великих цивілізацій.

.

Він виглядав дуже слабким і прагнув одужати.

= ,

Серце Бартона дико калатало, і він з усіх сил намагався уникати протилежної сторони. Але як би він не боровся, його тіло, здавалося, замерзло. Він взагалі не міг рухатися.

.

Тільки-но він зібрався заплющити очі, як Бартон раптом відчув різкий біль у правій руці, і відразу ж прийшов до тями.

.

Блідо-білий туман перед ним і чудовисько Верналь зникли, наче й не з'являлися.

=

Бартон заціпеніло опустив голову і побачив, що сигарета в його правій руці досягла межі, обпікаючи пальці.

?

Це був сон? Але я вважав це таким реалістичним. Бартон викинув сигарету в руку і, використовуючи свою духовність, інстинктивно підвівся, підійшов до вікна.

.

Він подивився на вулиці і побачив, що під вуличними ліхтарями в темряві проходить багато пішоходів, які бажають скоріше мчати додому.

=

Серед них звичайний золотистий ретривер здійснював випадкову прогулянку.

1402 - 8/8

Володар таємниць - Глава 1402 - Повсякденне життя звичайної людини 8/8

1402 8/8

Розділ 1402 Повсякденне життя звичайної людини 8/8

.

Сцена перед ним була настільки звичайною, що Бартон не відчував, що в ній є щось погане.

=

Хоча він смутно відчував, що в цьому є щось знайоме, він не вважав, що варто ламати голову над цим.

?

Як повсякденна сцена може бути не знайомою?

Його погляд перемістився, коли він подивився в небо. Він побачив багряний місяць, що тихо висів на небі, сяючи світлом, від чого його настрій мимоволі заспокоївся.

=

У цей момент Бартон, здавалося, відпустив невидимий тягар. Його тіло і розум були надзвичайно розслаблені. У нього вже не було такого страху, тривоги та розчарування, як раніше.

= Ɩ.

Його духовна інтуїція підказувала йому, що справі Верналя прийшов кінець, і це більше не вплине на його життя. Ɩ.

. ,

Святий Володар Бур. Господи, дякую Тобі за Твої благословення. Бартон відразу ж вдарив правим кулаком по лівих грудях і пробурмотів сам до себе.

= =

Без тривоги і напруги він відчував, як знемога охопила його, як повінь. Вона вирвалася з глибини його душі, заглушивши мозок, кінцівки і кожну клітинку тіла.

. =

Бартон не міг не прикрити рота тильною стороною долоні. Він позіхнув, але на його обличчі з'явилася задоволена посмішка.

. =

Він більше не затримувався в кабінеті і розвернувся, щоб піти. Він повернувся в спальню і прийняв приємну ванну, насолоджуючись тим, що випив маленький келих червоного вина.

=

Тієї ночі Бартон більше не бачив снів і спав надзвичайно міцно.

,

Коли він прокинувся вранці, його розум був розслаблений, а настрій піднявся. Він наче отримав нове життя.

=

Подивившись на дружину, яка все ще спала поруч з ним, Бартон обережно підвівся, переодягнувся і пройшовся по околицях.

.

Він ніколи не усвідомлював, який чудовий його район.

Повітря було свіжим, навколишнє середовище спокійним, а краєвиди приємними. Навіть пішоходи були культурними.

. =

Це зробило настрій Бартона ще кращим. Він знову глибоко зрозумів, що справі з Верналом прийшов кінець, і він повернувся до свого нормального, мирного життя.

.

Він зберіг настрій і пішов додому, щоб насолодитися сніданком з дружиною і дітьми.

=

Під час цього процесу він навіть розповів дружині про анекдот, який прочитав у газетах, і виконав крихітні прохання своїх дітей.

=

Побачивши посмішки на обличчях дружини і дітей, Бартон відчув задоволення.

,

Потім він одягнув пальто, капелюх і тростину, перш ніж вирушити в громадську карету без доріжок. Він пройшов пішки аж до Фонду пошуку та збереження реліквій Лоен на периферії міста.

= .

Увійшовши до свого кабінету, Бартон знайшов свій звичний щоденний темп. Він не взявся відразу за роботу, а приготував спеціальний трав'яний чорний чай, який приготував сам.

= =

З чорним чаєм він неквапливо читав газети, які вдома не передплачував. Потім він узяв отримані листи та документи і прочитав їх.

.

Такий процес і темп дозволяли йому відчувати себе виключно комфортно.

.

Єдина відмінність полягала в тому, що Бартон все ще трохи хвилювався, отримавши чергового листа від Вернала.

, .

Однак це занепокоєння не перетворилося на реальність.

=

Хвилин через п'ятнадцять хтось постукав у двері його кабінету.

Заходьте, будь ласка. Бартон узяв чашку і зробив ковток чорного чаю.

.

Учасником, який увійшов, був звичайний на вигляд заступник директора Департаменту комплаєнсу Пачеко Дуейн, який не мав жодних характеристик, які б виділялися, але все одно зумів випромінювати теплу та доброзичливу атмосферу.

? .

Чи добре ви спали минулої ночі? — спитав Пачеко, стоячи біля дверей.

Відмінна. Естафета нічого не приховував.

.

Пачеко кивнув і посміхнувся.

.

Схоже, ви дійсно позбулися наслідків від цієї справи.

. ?

Бартон не згадав про кошмар, який йому приснився. Натомість він запитав: «А що з тобою?

= =

Я теж дуже добре спав, – з посмішкою відповів Пачеко. Поліція вже взялася за цю справу. Кажуть, що знайшли Вернала минулої ночі. На жаль, він, мабуть, зіткнувся з якимось нещастям.

= = =

Бідна душа, я сподіваюся, що він зможе спочивати з миром. Бартон не молився, щоб Господь захистив його, тому що Вернал вже відмовився від своєї віри в Повелителя Бур. Якби дійсно були якісь благословення, які можна було б дарувати, то це, безперечно, були б блискавки та бурі.

= , ?

Сказавши це, він подумав про допомогу, яку надав Пачеко, і про своє дружнє ставлення. Він сказав: "Чи не пообідаємо ми потім разом?

? .

Ви лікуєтеся? — з усмішкою запитав Пачеко.

.

Звичайно. Приємно зустріти такого друга, як ти. Бартон підвівся і джентльменськи вклонився.