Читати книгу - "Житіє моє, Ірина Володимирівна Сиром'ятнікова"

мережею намучилися. А магів масштабу генерала Зертака в Са-Оріо просто нема — не народжуються. При хорошій кон’юнктурі імперські виганяючі здатні контролювати свою територію, але деякий час тому у східних провінціях було повстання, яке влада придушила з надмірною ретельністю. В процесі сильно прорідили Школу Темного Витоку за нелояльність (ви бачили колись догідливого чорного мага?) Виганяючі втратили п’яту частину бійців. Ресурсів на відновлення розореного краю у імперії не вистачило, не кажучи вже про чисельність чорних, яким до ініціації рости двадцять років. Мертві поселення стали розсадником потойбічного, і тепер ситуація розвивається лавиноподібно — через пару років нежиті скинуть їх в море.

Сатал, не повіривши, насупився (імперський чарівник продовжував рюмсати і розмазувати шмарки).

— Якщо вони не здатні контролювати територію у себе, як вони збираються робити це в Інгерніці?

— Запитайте щось легше.

— Я ж кажу — недоумки!

— Не без цього.

Вирішивши, що його робота виконана, Сатал моментально викинув са-оріотця з голови і вирушив дзвонити старшому координатору. Щоби чорний, та і не похвалився?

— Що означає, повертаєшся? — холодно поцікавилися зі слухавки. — Резидента ще не схоплено, я точно знаю, мені Зертак дзвонив. Армійські нишпорки по регіону розповзаються, як таргани. Будеш за ними слідкувати!

— Та якого!!! У мене жінка! Діти сиротами ростуть!

— Дружині я поясню, а пацани лише щасливі будуть. У мене на наступному тижні нарада про І’Са-Оріо-Т — питання з диверсантами повинно бути вирішене.

І Ларкес дав відбій.

Сатал шипів і плювався, але суперник був далеко, і кинути йому виклик негайно бойовий маг не міг. Персонал керпанського офісу НЗАМППІС з тривогою спостерігав за розлюченим чарівником. Години через півтори Сатал несподівано заспокоївся і почав робити зовсім уже дивні речі: погасив у кабінеті світло і засів там один, щось бурмочучи під ніс. Тут навіть емпати погоджувалися, що час кликати на допомогу. Штатний цілитель, почувши, кого доведеться лікувати, категорично запросив підтримку зі служби очистки. Чистильники несподівано виявилися всі в роз’їздах (ото, бачте, які трудяги), а армійський капітан зі сну довго не міг зрозуміти, що від нього потрібно цивільним. Перше ніж в офісі з’явився нарешті хоч хтось рішучий, дивний чорний маг встиг заскочити в службовий автомобіль і кудись помчати.

Повернувся Сатал майже за добу і привіз у багажнику жорстко скрученого мотузкою для сушіння одягу чолов’ягу.

— Ось вам ваш резидент! Допитуйте.

— Так що ж ви раніше… — вражено почав капітан.

— Я ж тебе не питаю, чого ти маленьким не здох?!

І всі розпитування зів’яли під корінь.

На наступний день хтось із особистів розповідав, що бачив, як Сатал в кафе дегустує нове слово в кулінарії — повітряний сирочок. Причому, робив він це з таким виглядом, що питатися його про враження від смаку кадровий армійський офіцер не наважився.

Вислухавши трохи неформальний звіт, старший координатор тепло привітав підлеглого і запропонував йому кілька днів відпустки для влаштування особистого життя, на що той відповів грубою лайкою, повністю розкривши своє плебейське походження (а от у Рема Ларкеса батьки почали вести своє походження ще з часів до народження короля Ґірейна).

Хоча свідків у телефонної розмови не було, старший маг подарував закріпленому на столі дзеркальцю широку задоволену посмішку (просто для тренування). Чорні такі передбачувані! Дивно, що їм, взагалі, хтось платить за роботу. Хоча, не кожна людина може собі дозволити безкарно дратувати бойового мага. А от старший координатор регіону — запросто, що збільшувало ефективність праці персоналу вдвічі. Щоденна рутина повинна бути не тягарем, а сприйматися як відпочинок! Тепер на розширене засідання міністерського Круга Ларкес приїде з прапором перемоги, а не з сумнівною звісткою, що вороги вкотре порозбігалися.

Від цієї думки одержимого мага болісно тіпнуло. Півтора десятиліття кропіткої підготовки і уважного висліджування не викликали в ньому такої бурі емоцій, як останні три роки, сповнені блискавичного обміну ударами. Ларкес не володів даром імпровізації, зате вмів розглядати проблему всесторонньо, передбачати будь-які дрібниці і гострити план дій до бездоганного стану. В результаті, найталановитіший і найсміливіший суперник рано чи пізно заплутувався у розставлених тенетах і ставав законною здобиччю координатора. Пастку на Посвячених Ларкес готував п’ятнадцять років, однак досягнута з таким трудом перевага виявилася не абсолютною.

«Як можна, взагалі, загнати в кут провидця?»

Ця думка різонула нерви мага, скрутила в його душі тугий вузол з безвихідної ненависті, люті і передчуття невдачі. Зазвичай, чорним не притаманні душевні терзання, але одержимість не давала Ларкесові забути проблему, а вирішити її зараз він не міг. Ненависть палила, чорне Джерело хижо вовтузилося в душі, вимагаючи руйнувань, а безсилля щось зробити роздмухувало все ту ж саму ненависть. І так до безконечності.

Майже нічого не бачачи за червоною пеленою в очах, Ларкес намацав в шухляді кришталеву карафку і відсьорбнув прямо з горла. Рідкий трунок проник всередину, вносячи безлад в думки мага і розриваючи руйнівний цикл. Лише завдяки цьому нехитрому, старому як світ, прийому, старшому координаторові вдавалося так довго утримувати своє безумство під контролем, а, між іншим, фізичний стан мага сильно залежить від душевного. Ніхто не дозволить керувати регіонові магові з зовнішністю маніяка-вбивці!

«У мене є ще один козир! — твердо нагадав собі координатор. — Знати б ще, де він зараз вештається.»

Ця думка остаточно дозволила Ларкесу опанувати себе і нагадала про поточні справи. Час було перевірити, чим займається одна дуже активна особа, яка, за повідомленнями агентів, наполегливо шукала спосіб найняти бойового мага. Негідниця втерлася в довіру до молодого Тангора, а тепер користувалася його відсутністю для своїх брудних справ! Оскільки гарантувати бездоганну поведінку юнака з точки зору дотримання закону ніхто не міг, Ларкес мав намір розібратися з усім особисто і без свідків. Той факт, що його здібності були невисокими, грав Ларкесові лише на руку — через це куратора в нього ніколи не було.

Ніхто не спитався, куди він іде, чому сам і чому відмовився від машини, — за довгі роки підлеглі звикли до зібраності і цілеспрямованості старшого координатора. Цю рису своєї репутації Ларкес знав і підтримував, тому що вважав потрібною. Цього разу він вирушив не в архів, не в ресторан і навіть не в театр драми, який часом відвідував, копіюючи Тангора. Старший координатор взяв квиток на паровоз і поїхав у передмістя, туди, де всього лише двадцять років тому щоранку піяли півні, а стежками межи столітніх лип можна було блукати хоч цілий день, не натикаючись на інших людей.

Що робиться в закинутій садибі за адресою Липові ряди, тринадцять, Ларкес уявляв так ясно, наче був там присутній особисто. Учень коледжу прикладної магії Бас Рофан печаті мага поки не мав, але кошти йому були дуже потрібні (а якому чорному не потрібні гроші?), тому недовго вагався, коли за дозволену,