Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

першим помічником Олом Кітоном.

.

Порт був невеликий. Там був лише маяк, два прості доки, п'ять складів і кілька будівель, які служили готелем, рестораном, баром і поліцейською дільницею. Їм не знадобилося багато часу, щоб обійти територію вчотирьох.

=

Крім того, що поруч нікого не було, все здавалося нормальним.

.

Веймер дивився на столи в будинку, що виходив на вулицю, через відносно прозоре скляне вікно і довго не говорив.

.

Вираз його обличчя був трохи урочистим, враховуючи його особистість.

.

Усередині будинку, на обідньому столі, стояла чашка з коричнево-чорною рідиною і два шматки запліснявілих тостів.

.

Поруч з ними лежало кілька акуратно складених газет.

Здавалося, що господар збирався насолодитися сніданком, як раптом зіткнувся з надзвичайною ситуацією і змушений був поспіхом піти. Він навіть не встиг розгорнути газети.

.

Він так і не повернувся.

. = = .

Вважалося б нормальним, якби був лише один такий приклад. Адже нещасних випадків не уникнути. Однак у схожій ситуації опинився весь порт. Від цього неминуче ставало волосся дибки, а фантазія розгулювала.

.

У ту ж мить всі місцеві жителі, ні, вся живність, здавалося, випарувалися.

.

Їх не було надовго, трохи хрипкий голос капітана Грея порушив мовчання команди.

=

Парві підсвідомо відповів: «Дійсно, якщо цей порт давно занедбаний, їжа не буде просто запліснявіла».

.

Здавалося, що з того часу, як стався дивний інцидент, минуло лише кілька днів чи тижнів.

.

Ол Кітон відвів погляд від вулиці і м'яко кивнув.

.

Так кажуть тутешні рослини.

.

У куточках рота Першого помічника були явні зморшки. Його волосся вже було поцятковане натуральними локонами. Він був одягнений у білий халат і окуляри в латунній оправі.

? .

Ах? Веймер на мить не поспішав реагувати.

.

Потім він подивився на те місце, де піднявся Ол Кітон, і швидко зрозумів, чому він так сказав.

.

Бур'янів у гавані було небагато. На дерев'яних будівлях час від часу росли прості або чудові гриби. Здавалося, що вони існували весь час.

.

Світ природи явно не встиг вторгнутися в це місце.

. ,

Ол Кітон побачив освічений вираз обличчя Веймера і більше не пояснював. Він обернувся до капітана Грея і урочисто сказав:

.

Я переживаю, що може щось статися, якщо ми залишимося тут занадто довго.

? =

Що може статися? Чи може бути таке, що ми теж зникнемо в повітрі Не встиг Веймер закінчити говорити, як над його ротом з'явилася засмагла долоня.

.

Ця долоня штовхнула його голову і притиснула до стіни.

! .

Наступного разу не буде! Парві глянула на Веймера і застерегла собі під ніс.

=

Веймер насилу кивнув, показуючи, що зрозумів.

=

Коли Парві відпустив його, він тихо пробурмотів: «Це не схоже на тебе, дівчина-бос». Ти насправді не вдарив мене потилицею об стіну

.

Парві засміявся.

.

Боюся, що метушня буде занадто великою і пробудить приховану тут химерність.

. - .

Капітан Грей не переймався їхньою маленькою сутичкою. Він дістав свій сріблясто-білий кишеньковий годинник і відкрив кришку.

.

Повернемося на корабель ще через п'ятнадцять хвилин.

=

Якщо все залишиться в нормі, завтра ми підготуємо другу розвідку.

! .

Добре! Першим погодився Веймер.

.

Четверо з них зберегли гарний бойовий порядок, обійшовши будівлі перед собою і попрямувавши до краю порту.

Тут стояв злегка забруднений паровоз. Дві колії простягалися вглиб острова.

.

Паралельно з коліями проходила цементна дорога.

. =

Це було саме те, що уявляли собі Грей та інші. Адже порт ніс відповідальність за навантаження та розвантаження вантажів, подорожі пасажирів, з'єднання інших міст зручним автомобільним рухом.

Однак, на їхній подив і збентеження, довжина залізниці становила лише один-двісті метрів. В кінці його стояло чимале містечко.

=

Незважаючи на те, що вони все ще були на краю порту, вони вчотирьох могли бачити ситуацію там неозброєним оком.

— , !

Веймер не міг висловити свої почуття словами. Він міг тільки лаятися собі під ніс. Якби я був власником цього острова, то обов'язково зв'язав би того покидька, який запропонував такий ремонт на кормі, щоб ловити акул!

=

Виходячи з їхнього досвіду роботи в багатьох портах, таке розташування було просто ненормальним.

100 !

Місто за 100 метрів мало бути ближчим і з'єднаним з цією стороною, щоб утворити портове місто, або воно мало бути за кілька кілометрів і бути незалежним, на відміну від зараз!

,

Можливо, є глибший сенс, сказав Ол Кітон, насупившись. Це може бути пов'язано з дивними подіями, що відбуваються тут.

=

Після того, як він закінчив говорити, ніхто ні на мить не відповідав.

, ?

Через кілька секунд Веймер подивився на місто неподалік і сказав: "Капітане, ми підемо подивитися?

.

Капітан Грей кивнув.

Впевнений. Залишилося дванадцять хвилин.

.

Потім вони пішли цементною дорогою до маленького містечка.

= =

Обабіч дороги процвітали бур'яни і гриби всіяли місцевість. Чим ближче вони підходили до місця призначення, тим більше так було.

=

Невдовзі четверо шукачів скарбів прибули на край міста.

Там була зведена дерев'яна дошка. На ньому було написано слово, написане лоенською утопією.

=

Це місце називається Утопія, — пробурмотів собі під ніс Веймер, кидаючи погляд на Ол' Кітона.

=

Ол Кітон повільно похитав головою, показуючи, що ніколи про це не чув.

.

Те ж саме було з Парві і капітаном Греєм.

Вони спостерігали за ситуацією всередині з краю міста і підтвердили, що вулиці також порожні. Було так тихо, що навіть вітер, здавалося, вважав його нестерпним.

= .

Крок за кроком просуваючись уперед, вони вчотирьох побачили готель «Айріс», телеграфну контору «Утопії» та багато будівель. Однак всі без винятку інтер'єри цих будівель свідчили про те, що їхні власники поспіхом виїхали і більше не повернулися.

=

Там також були чашки з водою, сухий одяг, який був на півдорозі до прання, столові прибори, які були розкладені, музичні інструменти, які не були прибрані, книги, які були перегорнуті, екіпажі, які зупинилися на узбіччі дороги без коней Все це реконструювало вигляд міста до того, як сталася дивна ситуація.

.

Я продовжую відчувати, що чогось не вистачає, Веймер не міг стриматися, щоб не прошепотіти, коли побачив у полі зору муніципальну площу.

.

Дякуємо, що читаєте на .

1432- - 1432 (2)

Володар таємниць - Глава 1432 - КІНЕЦЬ - 1432 Бонусний розділ Цей кут (2)

1432 (2)

1432 Бонусний розділ Той кут (2)

.

Парві кинув на нього