Читати книгу - "Франческа. Повелителька траєкторій"

Є ще не менш пекельний варіант, коли одного з партнерів прив’язують до рейок, а другий партнер шмагає його по сідницях шкіряною нагайкою вільно рухається, тримаючись руками за інші рейки.

Прямо не секс, а паровоз братів Черепанових виходить.

А ще є зовсім шалена штука — надувний тунель. Уявіть собі таку довгу макаронину, куди ви залазите з партнером чи з партнеркою і ковзаєте там… Хіба що позиції ні фіга не поміняєш. Ну а що ж, там угорі не до витребеньок.

«А як щодо притримати партнера за сідниці?» — спитаєте ви. Ну ОК, можна й так. Але хто тоді погодиться притримувати вас? Хтось буде, звісно, шокований, а хтось, навпаки, приємно здивований, але вчені справді обговорювали ситуації, коли коханцям, за аналогією зі спарюванням дельфінів, допомагає третя особа. Ну справді, дельфінам можна, а нам ні?! Так і уявляю сцену: «Бортінженер Е., притримайте нас, будь ласка, у нас з астронавтом М. заплановано коїтус». Не знаю, що було в головах у медиків, коли вони таке пропонували.

Хоч є й протилежні думки. Росіяни з Інституту медико-біологічних проблем запевняють, що після «адаптації до невагомості людям не будуть потрібні спеціальні приладдя для сексу». Чесно — я собі це погано уявляю.

Але щось ми зосередились на техніці кохання, а поговорити? Психологічна й практична складові також не менш цікаві. По-перше, де усамітнитись? На МКС, наприклад, місць не так багато. Хіба що сусідній відсік чи шлюзова камера. Але це важко назвати усамітненням, бо й так усім ясно, що саме робитиме там парочка.

Хоч подружня пара в космос уже літала. Це були американські астронавти Марк Чарльз Лі (Mark Charles Le) та Ненсі Джен Дейвіс (Nancy Jan Davis). 1992 року вони здійснили політ у рамках місії STS-47 Space Shuttle. Але за протоколом працювали в різні зміни. Між тим, у протоколі НАСА взагалі немає регламенту, який би регулював статеві стосунки в космосі. І я знаю чому. Не тому, що не стоїть (кажуть, якраз навпаки!) або не хочеться. Просто елементарно ніколи. Астронавт Річард Маллейн (Richard Michael «Mike» Mullane) згадував: «Одна з фізіологічних змін, які відбуваються в невагомості, полягає в тому, що рідини, серед яких, природно, кров, розподіляються по тілу рівномірно. Кісточки, стегна і талія стають тонші, а грудна клітка і бюсти в жінок — більші. На жаль, фізіономія теж розпухає. Якщо уважно дивитися на астронавтів, то помітно, що вони набряклі. Буває, що трохи болить голова. Але одна з переваг усього цього — стояк! Кілька раз я прокидався з такою сильною ерекцією, що міг би свердлити пенісом криптоніт. Проте в моєму випадку голова була сильно зайнята іншими думками: “Мені потрібно управляти рукою-маніпулятором, а там супутник ціною в мільярд доларів, і краще б мені його не прої…ти”. Повірте мені: якщо хочете, щоб у вас усе скоренько впало, думайте про супутник за мільярд доларів».

І є ще одна дуже цікава деталь.

Астронавт Лерой Чіао (Leroy Chiao): «Щодо того, що в космосі хтось міг займатися сексом, то я дуже сумніваюся. Чоловіки завжди залишаються чоловіками. І якби в когось був секс, то він би нізащо не втримався й кому-небудь розповів, і врешті-решт про це знали б усі».

Ну, хіба не так?

Картина була не дуже радісна. Поки я не згадав про свого наставника, професора Рассела.

— Гм, чого це тобі у вихідні не дає спокою космос? — пробурчав астрофізик. — Секс? Ой бо, тільки не це! Мене вже заколупали на вечірках питати одне й те саме. Не було сексу в космосі. Не-бу-ло! Хоча… залежить, що вважати сексом…

Я напружився.

— Що ви маєте на увазі, пане професор?

— Ну, Джорджіо… Ми ж усі дорослі люди. І в нас є потреби…

— Пане професор!!!

— Я кажу про мастурбацію! Мастурбація в космосі є. І багато. А як ти думав?! Усамітнитись не проблема — спати лягають в окремі зони, вони задраюються. Проблема потім — акуратно зняти презерватив. Ну, ти зрозумів…

— Це офіційна інформація?!

— Джорджіо, ти наче маленький. Про це й так усі знають. Нічого дивного тут немає. Сам спробуй майже рік просидіти в космосі й не мати розрядки. Та ти з глузду з’їдеш, старий.

— А жінки як? Фалоімітатор?!

— Ото в жінок і питай! Я нічого не знаю!

Отож хоч якийсь, але секс у космосі є.

P. S. Сміх сміхом, а це ж я ще навіть не торкався проблеми зачаття, вагітності, розвитку ембріонів і пологів. Це занадто серйозна й розлога тема. Космос не такий простий, як нам здається з Землі. Часто навіть прості земні радощі, такі як спокійно посидіти на унітазі чи покохатися (пробачте, що поставив це поряд), на борту недоступні.

Це ще раз доводить, що астронавтом може стати не кожен.

* * *

— П-ш-ш-ш! А-а-а! Клац! П-ш-ш-ш! А-а-а-а!!! Ба-бах!!!

— Франческо!!!

У мене складається враження, що саме по понеділках у Франчесчиного янгола-охоронця вихідний. Або Франческа його в неділю так накачує вином, що в понеділок він просто не в змозі виконувати свої обов’язки. Коротше, незважаючи на шолом, що його мені подарувала напарниця, я все одно не почуваюся в повній безпеці. І саме в понеділок ми всі очікуємо виверження вулкана, цунамі, землетрусу і техногенних катастроф. От якраз техногенна катастрофа й сталася сьогодні зранку на кухні.

До початку зміни залишалося п’ятнадцять хвилин, ми вже ввімкнули всі пульти, встановили зв’язок з Г’юстоном, відкрили канали далекого космічного зв’язку і відкалібрували антени. Потім ми пішли в кабінет, я залишився складати план на день, а напарниця пішла на кухню, готувати нам каву. Як раптом:

— П-ш-ш-ш! А-а-а! Клац! П-ш-ш-ш! А-а-а-а!!! Ба-бах!!!

— Франческо!!! — я відкинув усі папери і за три стрибки дістався кухні.

Клуби пари, диму, іскри й тріск. Наступне, що я побачив, була Франческа, у правому від входу в кухню куті. Вона сиділа долі, затуливши голову руками. Я підлетів і впав на неї згори, щоб закрити її собою. Ніхто з нас іще до кінця не усвідомлював, що саме сталося в кухні, але було видно, що нічого доброго очікувати не доводиться. Саме тому я не став чекати розвитку подій, згріб Франческу й витяг її в коридор. Пари, диму й шипіння ставало дедалі більше. У ту ж хвилину спрацювала пожежна сигналізація. У коридорі блимали аварійні вогні й вила сирена. З кухні в коридор по стелі клубочився дим. Я поставив дівчину на ноги.

— Швидко! Вибігай!! Ворушись!!! — гаркнув я так, що в мене окуляри зістрибнули з носа. Напарниця була дезорієнтована, спантеличена й розгублена. Назустріч до нас поспішав доктор Рассел.

— Шеф, беріть Чессіну й біжіть надвір! — крикнув я професорові й повернувся, щоб бігти на кухню. Та не встиг зробити й півкроку, як напарниця вчепилася мені в руку:

— Ні!!!

— Франческо, нам треба негайно вийти надвір!!! — благав професор, намагаючись перекричати пожежну сигналізацію.

Напарниця міцно тримала мене за руку. Я спробував було розчепити її пальці, та де там! Франческа вчепилася в мене, наче голодний тигр в антилопу. Мені в голову не прийшло нічого кращого, ніж зняти з Франчески окуляри. Знявши, я поклав їх собі в кишеню і скомандував докторові Расселу:

— Негайно біжіть надвір!!!

Напарниця нарешті розчепила пальці, професор підхопив її під руки, й вони побігли до виходу.

У кухні смерділо так, що мене трохи не знудило. Запах паленого пластику змішувався із запахом чогось органічного, але я не міг розібрати, чого саме. Тріщали іскри там, де стояла електроплитка.

Чесно зізнаюсь — я найменшої гадки