Читати книгу - "Володар Туману"

162
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 24 25 26 ... 34
Перейти на сторінку:
мить Роландові здалося, що це акула, та, глянувши на тінь удруге, хлопець зрозумів, що помилився. Він поплив за Алісією, не відводячи погляду від химерної істоти, яка мовби переслідувала їх. Силует звивався в тіні «Орфея», не виходячи на світло. Роланд лише бачив видовжене, наче у великої змії, тіло й дивне миготливе сяйво, що огортало його габою тьмяних відблисків. Поглянувши на човен, Роланд пересвідчився, що до нього залишалося ще понад десять метрів. А тінь під ногами, здавалося, змінила курс. Роланд глянув на дно й побачив, що істота виходить на світло й повільно піднімається на поверхню.

Благаючи вишні сили, щоб Алісія нічого не помітила, хлопець міцно схопив дівчину за руку й щодуху поплив до човна. Перелякана Алісія спантеличено подивилася на нього.

— Пливи до човна! Швидко! — гукнув Роланд.

Алісія не розуміла, що відбувається, однак на обличчі Роланда відбився такий жах, що вона, не роздумуючи й не сперечаючись, поквапилася виконати наказ. Роландів крик стривожив Макса, котрий бачив, як відчайдушно його приятель з Алісією пливуть до нього. За мить він завважив темну тінь, що піднімалася під водою.

— О Господи! — перелякано пробурмотів хлопець.

У воді Роланд підштовхнув Алісію й відчув, що дівчина торкнулася борта човна. Макс швидко схопив сестру під пахви й потягнув угору. Алісія щосили била ластами й зрештою вихопилася з води й, опинившись у човні, впала на Макса. Той із човна вже простягнув руку приятелеві — і в цей момент Роланд прочитав у нього на обличчі жах: Макс щось побачив у нього за спиною. Роландова рука ковзнула по Максовому передпліччю, й хлопець подумав, що йому, либонь, не вдасться вийти живим із води. Він відчув на своїх ногах чиїсь холодні цупкі обійми, а тоді його з нестримною силою потягнуло в глибину.

* * *

Подолавши перші секунди страху, Роланд розплющив очі й роздивився того, хто тягнув його за собою на темне дно. На мить хлопцеві здалося, що він став жертвою галюцинації. Те, що він побачив, було не твердим тілом, а силуетом, утвореним наче сильно концентрованою рідиною. Роланд деякий час дивився на цю маревну водяну фігуру, що рухалася, весь час змінюючи форму, а тоді спробував вивільнитися з її смертельних обіймів.

Водяна істота крутнулася, й у хлопця втупилося фантасмагоричне обличчя блазня, яке він бачив у снах. Блазень роззявив величезну пащу, повну довгих і гострих, наче різницькі ножі, зубів, а його очі зробилися завбільшки з блюдця. Роландові забракло повітря. Ця істота, хоч хто вона була, могла на власний розсуд змінювати подобу, а їх наміри здавалися очевидними: вона тягла Роланда всередину потонулого корабля. Поки Роланд запитував себе, скільки часу він зможе протриматися отак, не дихаючи, перш ніж сили зрадять його й він захлинеться, світло довкола нього згасло. Він опинився всередині «Орфея» в абсолютній пітьмі.

* * *

Макс проковтнув слину, начепив окуляри для підводного плавання й намірився стрибнути у воду й плисти на пошуки приятеля. Він розумів, що спроба звільнити Роланда безглузда. Передусім тому, що він іще заледве вміє плавати під водою, та навіть якби й добре плавав, хлопцеві було страшно уявити, що б сталося, якби ця дивна істота, яка схопила Роланда, погналася під водою за ним, Максом. А проте він не міг спокійно сидіти в човні, чекаючи, поки приятель загине. Поки Макс напинав ласти, у нього в голові пролетіла тисяча розумних пояснень того, що сталося. Роланда звела судома; через зміну температур під водою в нього стався напад… Хлопець волів би, щоб справдилася будь-яка з цих теорій, аби тільки не сталося те, що він бачив на власні очі: Роланда потягла в глибину якась невідома сила.

Перш ніж пірнути, Макс востаннє глянув на Алісію. На обличчі сестри виразно відбивалася боротьба між бажанням урятувати Роланда та страхом, що її брата спіткає така ж доля. Поки голос здорового глузду не взяв гору, Макс стрибнув і занурився в прозорі води бухти. Під його ногами, скільки сягало око, простягнувся остов «Орфея». Макс плив до носа корабля, туди, де в нього на очах зник під водою Роланд. Крізь тріщини в затонулому кораблі Максові привиділися миготливі вогники: через отвір, пробитий рифами в ллялі двадцять п’ять років тому, струміла цівка світла. Макс поплив до цієї пробоїни. Здавалося, всередині «Орфея» хтось запалив сотні свічок.

Зависнувши над пробоїною, Макс піднявся на поверхню ковтнути повітря, а тоді знову занурився й поплив, не спиняючись, поки не дістався остова корабля.

Спуск на десятиметрову глибину виявився значно легшим, ніж він уявляв. На півдорозі він відчув сильний біль у вухах і злякався, що під водою в нього луснуть барабанні перетинки. Коли на своєму шляху хлопець наразився на холодну течію, всі його м’язи напружилися, наче металеві дроти, і йому довелося щосили бити ластами, щоб течія не підхопила його й не понесла, мов сухий листок. Міцно вчепившись у борт корабля, Макс спробував заспокоїтися. Легені в нього палали; хлопець відчував, що от-от піддасться страху. Глянувши вгору, на поверхню води, він побачив маленький і такий далекий човен. І зрозумів, що, коли не діяти негайно, не варто було й опускатися сюди.

Світло йшло нібито з трюмів, і Макс поплив по цьому сліду; йому відкрилося фантасмагоричне видовище затонулого корабля, схожого на зловісні підводні катакомби. Хлопець рухався вздовж якогось проходу, де, наче медузи, плавали клапті зотлілої парусини. В кінці проходу Макс завважив напівпрочинені двері, за якими, здавалося, було джерело світла. Не звертаючи уваги на огидні дотики парусини, Макс ухопився за дверну ручку й щосили рвонув її на себе.

Двері вели до одного з головних відсіків трюму: саме там Роланд намагався вивільнитися з обіймів водяної істоти, яка тепер набула подоби блазня з саду статуй. Світло, що його бачив Макс, струміло з її хижих, величезних як на таку мармизу очей. Макс проник у відсік; істота підвела голову й подивилася на нього. Хлопцеві інстинктивно закортіло якнайшвидше втекти, та побачивши приятеля у пастці, Макс не відвів погляду від знавіснілих очей потвори. Істота змінила подобу, й Макс упізнав кам’яного ангела з місцевого цвинтаря.

Роландове тіло припинило опір і знерухоміло. Істота відпустила його, і Макс, не чекаючи на продовження, підплив до приятеля та схопив за руку. Роланд знепритомнів. Якщо не витягти його на поверхню за кілька секунд, він загине. Макс потягнув його до дверей. У ту ж таки мить істота з тулубом ангела й лицем блазня з довгими зубами метнулася до нього, простягнувши дві гострі пазуристі лапи. Випроставши

1 ... 24 25 26 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар Туману», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володар Туману"