Читати книгу - "Том 3"

151

Шрифт:

Інтервал:

Добавити в закладку:

Добавити

Перейти на сторінку:

в’язати Міріам.

Міріам

Хотіла б я всю вашу кров пролити, віддячити за жертву!

Преторіанець

Що ж та жертва, коли ви кажете, що він воскрес?

Міріам

Так що ж? Хіба минає все минуле?

Він пережив три вічності в три ночі,

прийняв три смерті. Чи тепер, воскресиш, забуде він страждання, зраду, смерть?

Простити може, а забути — ні!

О, будьте прокляті!

Слуга

Хто?

Міріам

Всі ви! Цезар, синедріон, і цар, і весь народ!

Тим часам на майдані гурти потайних прихильників Месії зникли, а надВігла юрба іудеїв, фарисеїв та саддукеїв, * почувши гомін

на майдані.

Слуга (кричить до народу)

Гей, слухайте, вона нас проклинає!

Голоси з юрби

Що? Що тут? Хто ся жінка? Що їй треба?

За що її зв’язали? Зрада? Змова?

Міріам Я проклинаю вас лрокльоном крові!

Слуга Що суджено кленучому?

Голоси в юрбі

Каміння.

Люди набирають каміння і з диким ревом кидають на Міріам.

Міріам

Месіє! коли ти пролив за мепе... хоч краплю крові дарма... я тепер за тебе віддаю... життя... і кров... і душу... все даремне!... Не за щастя... не за небесне царство... ні... з любові!

(Падає під градом каміння.)

ВАВІЛОНСЬКИЙ ПОЛОН

Драматична поема

Розлога рівнина. Червоний захід зміняв в кров широкі води Тігру та Євфрату, що зливаються докупи. По всій рівпині розкидані намети бранців. Голі діти шукають скойок в ріні та сухого баговиння на паливо. Обшарпані, змучені, здебільшого старі жінки лагодять вечерю —кожна при своїм багатті — для чоловіків, що по тяжкій роботі прийшли з міста і посідали, мовчки під вербами, над водою. Трохи осторонь, теж під вербами, стоять два гурти: левіти * й пророки. Над пророками, на вербах, висять арфи, і гойдаються, і часом бринять від поривів вечірнього вітру. Здалека видко вавілонські мури і вежі, часом доноситься міський гамір.

Жінка (озивається від багаття)

Ходи вже, чоловіче, до вечері!

Чоловік, ще молодий, встав від гурту і мовчки сідав до вечері.

Чом хліба не їси?

Чоловік мовчить.

Гіркий, либонь?

Нема чого, небоже, мусиш їсти!

Чоловік (ледве вимовляючи, зовсім по-старечому)

Не можу їсти...

Жінка Лихо! ти беззубий?!

Де ж...

Чоловік

Там.

(Показує на Вавілон.)

Жінка Ой горе, горе, горе!..

Коло другого багаття.

Старий чоловік (підходить до старої жінки, що сидить коло вигаслого вЬгнища нерухомо, низько спустивши голову)

Давай вечерю!

! Жінка мовчить, не рухається.

Чом ти не варила?

Жінка мовчить.

Чого у тебе попіл на волоссі?

Жінка мовчить і ще нижче хилиться.

Старий чоловік Де наша Малка?

Ж і и к а Там!

(Показує на Вавілон, падає додолу і посипав голову попелом.)

Старий чоловік Адонаї! *

(Роздирає на собі одежу і теж падає додолу.)

Коло третього багаття, де сидять самі чоловіки, здебільшого старі.

Жінка середнього віку (несміло наближається, за її одежу чіпляються обшарпані

діти)

Простіть, мої батьки, що поспитаю, чи ви не бачили де мого чоловіка?

Один дід

Як зветься він?

Жінка

Ебенезер Осіїв.

Другий дід

Так звався він, як ти ще не була вдовою?

Жінка

Що ти кажеш?!

Треті йдід

Не вбивайся.

Умерлих не катують вороги.

Жінка

Ой, що ж тепер почну я, нещаслива, з дрібними дітьми?!

(Голосить.)

Діти

Мамо! мамо! мамо!..

Божевільна (блукає поміж багаттями)

Щасливе лоно те, що не родило,

Щасливі груди, що не годували...

Гей, не втішайся, жінко вавілонська!

Гей, не радій, синів гадючих мати!..

Дівчина

(шепоче до товаришки, показуючи на божевільну)

Се з того часу, як в Єрусалимі її дитину вбито.

Товаришка

Ой, як страшно!

Дівчина

А я ж те бачила на власні очі, як хлопчика вхопив вояк за ноги і вдарив об....

Товаришка Мовчиї Не говори!..

Під вербами.

Гурт левітів

За гріх батьків нам взяв господь святиню, за нечесть прадідів забрав свій храмі І ми тепер, як діти марнотратця, покутуєм безвинно батьків довгі

Гурт пророків

Єрусалим нас побивав камінням, за те його побив господній гнів.

Дочка сіонська гордувала нами, за те її Ваалів син смирив.

Один левіт (до другого левіта)

Ти чом не був сьогодні на молитві?

Другий левіт

Мене послав начальник до рахунків.

Майстрам гарамським * саме йде розплата за їх роботу при царських палатах.

1-й левіт

А ти не міг знайти кого з невірних, щоб перейняв тебе?

2-й левіт

Неволя, брате!

Начальник каже, що над іудеїв нема зручніших до рахунку.

1-й левіт

Правда!

2-й левіт (нишком)

За добру поміч дав мені начальник от сього персня.

1-й левіт

Господу хвала, що мудрістю відзначив свій народ понад усі народи сього світа!

( Нишком.)

А другого до помочі не треба?

Шепочуться межи собою. Самарійський пророк

Так говорив господь: на Гарізімі1 я збудував собі свою оселю, на верховині свій олтар поставив, а ви одкинулись і не пізнали дому моєї слави,— так не пізнає оселі батька п’яний син безумний, за те блукає він у тьмі надвірній, за посміховисько стає ворожим дітям.

Іудейський пророк Так говорив господь: «В Єрусалимі поставив я святиню серед люду, щоб, як до улика, до однієї матки, збираються пчілки, так ви б збирались до мене в храм єдиний, але ви, як дикий рій, на безвість розлетілись, за те я ос лихих на вас наслав».

Самарійський пророк

Іудин лев ограбував кошару Ізраїлю і розігнав овець.

Іудейський пророк

Сауловим нащадкам вівчарями пристало буть, не пастирями люду.

Самарійський пророк

Господь Ізраїлю тебе досягне і через мене!

(Підводить палицю на іудейського пророка.)

Іудейський пророк

Господи! Згадай твого раба Давида!

(Здіймає камінь і наміряється на самарійського пророка.)

1 Гарізім — гора в Самарії. Боротьба царства Ізраїльського в царством Іудейським відбивалась у ворогуванні за те, де мав бути релігійний центр для всього єврейського народу: чи в Гарі-вімі, чи в Єрусалимі. Іудеї вважали самарян за єретиків.

Е л еа з а р

(молодий пророк-співець, що саме надійшов од Вавілона, кидається межи двох посварених пророків)

Схаменіться!

Не покривайте ганьбою імення Ізраїлю й Іуди!

Самарійський пророк (до Елеазара)

А, се ти

пророче ганьби? Чим же ти прославив Ізраїлю й Іуду?

Іудейський пророк (до Елеазара)

Бридкий плазе,

Чого приліз сюди з того кубла?

Там бог твій і народ, іди їх славить!

1-й левіт