Читати книгу - "Том 3"

левіт (хапає з верби одну арфу)

Я потрощу се дрокляте начиння!

Е л е а з а р (хапає його за руку)

Не руш моєї арфи, бо не винна вона з моїх гріхів! Мене клени, коли тобі здається, що я вартий, а проклятим начинням не взивай святої арфи.

3-й левіт

Чим так присвятилась?

Е л е а з а р

А тим, що ні одна струна у неї н'ещиро зроду не бриніла!

Молодий хлопець Ба!

Так тим же ти її отам повісив!

Е л.еазар (до хлопця — смутно)

До чого, молодче, ти се промовив?

Молодий хлопець Не удавай, немов не розумієш!

Дід

Сей молодик тобі, Елеазаре, промовив так, як і твоє сумління промовило б,— але ж німий мовчить!

Чоловік Шкода і говорити до глухого!

Дитинка (до Елеазара, простягаючи ручки до арфи) Дай цяцю, дядю!

Мати дитини (шарпає дитину)

Я тобі казала, не смій до сього дядька підступати!

Дитина плаче, ,мати несе її геть.

Стара жінка (до дівчини, що стоїть близько)

Вже, видно, сорому в Ізраїлі не стало, що дівчина стоїть без покривала і дивиться на зрадника.

Д і в ч и н а

Та я ж...

Стара жінка

v Гляди, небого, то велике лихо, як богом проклятий дівоче серце вкраде.

Д і в ч и н а

Коли він проклятий, то й я його клену.

'Заслоняється покривалом і відступає.)

Е л е а з а р (до всіх)

Батьки і браття, матері і сестри!

З якого часу в нас таке настало, що без суда засуджують людей?

Кажіть мені по щирості, виразно, чого я став між вас, мов прокажений?

Дід

Бо ти набрав прокази в Вавілоні, співаючи за гроші па майдапах Вааловим синам.

Е л е а з а р

А не набрались ви всі там, на роботі в Вавілоні?

Чоловік Робітники Молохові не служать.

Е л е а з а р

Кому ж їх руки і начиння служать? Хіба ж вони не збудували дому Молохові такого, як ніколи в Єрусалимі наш господь не мав?

1-й пророк

Неволею не докоряють бранцям!

Е л е а з а р

А я ж хіба не бранець? За що ж ви мене караєте за працю по неволі?

2-й пророк

Бо шнур, лопата, рало та сокира в руках людських — людські раби, а слово в устах пророчих мусить тільки богу служити — більш нікому.

Дід

Чи й тепер проситимеш, Елеазаре, суду?

Е л е а з а р

Проситиму, хоч би він мав камінням скінчитися, той суд. Живий господь!

Ви мусите по правді розсудити,— клятьба неправа звернеться на вас!

Дід

Послухаймо його! Нехай не скажуть, що ми лишили правду на руїнах в Єрусалимі. Так скажи ж ти нам, що змусило тебе продати слово?

Е л е а з а р

Бо не купив ніхто у мене рук.

Не вчив мене мій батько до роботи, мене безсилим виховала мати.

Хоч рук моїх послухалася арфа, але не слухає ні рало, ні сокира.

Під тягарем одразу я упав, дозорець геть прогнав мене з роботи.

Дід

Нехай тебе годують батько, мати, коли не вчили заробляти хліба.

Елеазар

В Єрусалимі заробляв я чесно і тим, чого вони мене навчили, а тут... однаково пече й той хліб, що батько мій приносить з Вавілона, -з неволі батька тяжко годуватись.

1-й левіт

Твій батько й персні золоті приносить, не тільки хліб! 1

Елеазар (до всіх)

Навчіть сього левіта, що й золото пече, не тільки сяє!

1-й левіт

( єхидно)

Чого ж так праця батьківська пече?

Е л е а з а р

Мене тут судять чи мойого батька? Тоді давайте всіх батьків на суд!

Усіх, що душу за родину гублять!

1 - й л е в і т

Чому ж не вдався ти до свого люду, щоб він тебе тим хлібом годував, яким годуються левіти і каліки?

Е л е а з а р Бо я і не левіт, і не каліка!

Малий хлопчик (до свого батька)

Дай, тату, хліба!

Батько

Я не маю, сипку!

Чоловік

Чи бач, який? почув про хліб розмову, та про годівлю, то й собі: дай хліба!

Е л е а з а р

І добре каже хлопчик! Він за мене вам краще відповів, ніж сам я вмів.

Ви чули всі оцю малу розмову:

«Дай, тату, хліба!» — «Я не маю, сину!»

Поки в Ізраїлі так розмовляють,

Елеазар не піде хліб ділити

з левітами й каліками. Нехай,

хто має хліб, віддасть отій дитині,

а я прийму від бранців і каміння;

хто має рибу, хай дітей годує,

мені ж нехай віддасть оту гадюку

невільничого жалю, що спиває

всю кров із серця;*— я її візьму

і понесу з собою на майдани,

і дасть вона жало моїм словам,

ї свист її почують в Вавілоні! /

Молодий хлопець

Ну, небагато за такі пісні заробиш в Вавілоні! Певно, менше, ніж заробив за співанки сіонські!

Елеазар

Ти необачно, хлопче, се сказав, я не співав їм співанок сіонських.

Ти правду говорив: я тим повісив сю арфу на вербі, що до нещирих пісень вона не може пригравати, а співанок сіонських не співає 7

ніхто без арфи. Я пісень кохання ніколи не співав між ворогами.

Сіонська пісня — всіх пісень окраса —

була як молода в Єрусалимі,

немов дружина у святому місті,

а тут вона б наложницею стала,—

хто ж візьме бранку за дружину шлюбну?

Між людом чутно стогін при сих словах. Елеазар замовк і похилився.

Чоловік

Чому ж ти їм не грав пісень полону, чому не вилив сліз гірких неволі?

Холодна крапля камінь пробиває,— чи ж не проймуть гарячі сльози серце хоч би й лихе?

Мені господь вложив у душу гордощі. Не плачу зроду перед чужинцем.

Чоловік

Гордощі не личать

невільникам.

1-й пророк

Гордині ріг у тебе здійнявсь над жаль і над: любов святу!

Ел е а з ар

Не міряй ти безмірного безкраїм, бо не збагнеш і сам, що вийде з того.

Молодий хлопець

Проречистий Елеазар між бранців!

Чому ж то на майданах вавілонських любов, і жаль, і гордощі його мовчать? Либонь, їм мало там простору?

Е л еа з а р

А ти гадав, доволі?