Читати книгу - "Дворіччя. Книга українця"

Але дворічани поза очі величали її не інакше як Сонька. На Паску вона завжди пришелепувато бігала навколо нашої церкви, яку дорога їй радянська влада закрила, і виганяла звідти нас, своїх учнів. Ми ж знову й знову поверталися і гралися біля церковних стін у древні, як світ, ігри, щиро молячись у такий спосіб нашим «Богам весняним, Перунам і Ладам». «Світ є таємниця Бога. Бог є таємниця світу»

До розгадки обох цих таємниць наші далекі предки були набагато ближчі, ніж ми з нашими теоріями відносності, квантовою фізикою, супер комп’ютерами, «Союзами», «Шатлами», «Дискавері» та наставленими у небо надпотужними «Хабблами».

Дивимось, але не бачимо; слухаєм, але не чуємо; багато знаємо, але мало розуміємо. Зовем «ученістю — непевнеє блукання» (Леся Українка). Упорядковуєм ілюзії...

Матеріалістична лже-ученість мала своїм девізом — «Нам не можна чекати милостей від природи, взяти їх у неї — наше завдання!». Тепер все актуальнішим стає інший девіз: «Ми стільки взяли у природи, що вже не можемо чекати від неї милості». Разом з глобальним потеплінням настають глобальні потрясіння. Землетруси, торнадо, цунамі. Висихають малі і великі річки. Дніпро вже зупинився!..

(Ще Нобелівський лауреат з фізики Макс Борн пророче застерігав людство від бездумного технічного «прогресу» і переконливо доводив непотрібність і навіть очевидну шкоду від так званого «освоєння» космосу з допомогою ракетних носіїв. Вдивляйтесь у небо через телескопи, як це мудро робили Тихо Браге, Галілео Галілей, Джордано Бруно, Йоганн Кеплер, Микола Коперник, відкривайте закони руху небесних тіл, але ж не пропалюйте ракетами жахливих дір у рятівному озоновому щиті атмосфери Землі! Не послухали...

«Саме тому, що я так часто бачив, як топчуть слабких, я дуже сумніваюсь в справжності багато чого з того, що іменують прогресом і цивілізацією...» Ось які сумніви мучили Вінсента ван Гога, золоті «Соняшники» якого спалила в Хіросімі атомна бомба американців).

Всенька так звана наука сучасного людства навіть не знає, що ж було першим — курка чи яйце. Прадавні над цим голову не ламали. Бо відали: одному Богу відомо!

Ми наплодили ядерних монстрів, якими убили тисячі й тисячі беззахисних і безвинних людей в Хіросімі й Нагасакі, сотворили Чорнобиль і Фукусіму. А відтворити природну реакцію термоядерного синтезу (а не розпаду!), якою світить і гріє Сонце, не можемо, — навіть малесенького сонечка не годні створити, яке освітило б хоча один зелений лужок! А ще тлумачимо лукаво про якийсь «великий вибух», яким нібито почався Всесвіт...

Не вибухом, а Словом і Духом творить Господь!

...Проведіть на білому папері пряму лінію. Про що вона вам розповість? Ні про що.

А тепер виведіть цю ж лінію (не відриваючи руки від паперу!) у такий спосіб:

Пряма мовчазна лінія на ваших очах перетворилася в якийсь символ! Уважно вивчаючи це зображення, ви знайдете в ньому спочатку букву б, потім неважко помітити наступну букву — о, а всередині — буква г. Пряма лінія заговорила до вас буквами!

Склавши їх, маємо слово: бог! Буки-он-глаголь!

Отак буквально за хвилинку ви власною рукою перетворили неживу пряму лінію в ідеограму українського кодування ідеї безконечника, «яка відображає на площині закономірності будь-якого руху в об’ємному просторі, в тому числі слова та числа (чиСлова) української мови!» (Орест Хмельовський).

Таку ідеограму малювали на берегах Дніпра майже сім тисяч років тому трипільці, бо вона зображає спосіб поєднання слова і числа при творенні будь-якої форми світу засобами азбучного глаголення — на основі слів, передусім, української мови та Азбуки!

Трипілець, як і китайський мудрець Конфуцій, знав: символи правлять світом. Прадавній українець зашифрував у своїх меандрах ім’я Бога!

Древні іудеї у своєму таємному вченні Каббала також намагалися осягнути містичний смисл свого алфавіту. Ось що написано про творення світу в найдавнішому з каббалічних трактатів «Сефер Йєцира»:

«У момент творення світу вогненним різцем вигравіювані на короні Господа двадцять дві букви єврейского алфавіту раптом зійшли зі своїх місць і постали перед ним. Потім кожна буква сказала: „Сотвори світ через мене!“ З цією пропозицією раніше за інших піднялася буква тау, з якої починається слово Тора. Але Бог відмовив, оскільки визначив їй стати знаком покривджених. Тоді підійшла буква шин — початок слова шадай, але була усунута, в свою чергу, оскільки з неї починаються слова шав і шекер, тобто брехня, а у брехні немає ніг, тобто їй самій утвердитися ні на чім. З іншого ж боку, шин зі своїми трьома паростками з нижньої поперечини не годна стати основою світобудови. Таким же чином були усунуті і всі інші букви. Наприкінці наблизилась бет, з якої починається слово бераша, і Господь погодився побудувати на ній як Всесвіт, так і сам Закон. Помітивши, однак, що буква алеф збентежено тримається поодаль, Господь запитав: „А ти чому мовчиш?“ „Не смію звернутися зі своїм проханням, оскільки я найнезначніша із букв. Адже всі решта представляють число у множині, а я тільки одиницю“. Заспокоївши її, Бог сказав: „Ти будеш представляти Мене, який Один, а також Тору, рівно єдину“. Ось чому алеф, як великий знак істини, твердо держиться на своїх ногах».

У розпорядженні єврейського Бога було лише 22 букви Апефбету. Всі їх назви в івриті — іменники: алеф — «бик», бет — «дім», гімель — «верблюд» і так далі. Багато букв Господь іудеїв, як свідчить попередня цитата з кабалічного трактату «Сефер Йєцира», просто відкинув. (Орест Хмельовський: «У євреїв нема Азбуки і їхні знаки не є буквами — це ієРОГліфи! Вони з БИЧОГО образу Алеф походять, а не від знання лінії безконечника та буквенного творення світу. Тому брати від них будь-що, а особливо „наукове“ трактування знаків письма — це дурити себе й людей».)

Від себе додам, що у євреїв треба повчитися їх несхитній вірності своїм духовним цінностям. Ось класична формула іудейського лідера X сторіччя Саадія Гаона: «Наша нація тільки завдяки Торі є справжньою нацією».

А більшість українців ще моляться юдейським богам, читають чужі святі книги у лукавих перекладах. І це