Читати книгу - "Донор для небіжчика"

— Так, усе добре, — поспішно відповів Герман, — трохи застудився… захрип…

«Звичайно, зовсім трохи, люба, випадково підхопив якийсь милий вірус… Нічого особливого!»

— А… розумію… — сказала Карина. — Мабуть, тобі зараз не до…

Знову зависла пауза.

«Не до… чого?»

— Отже, тепер ти не швидко з’явишся в офісі? Якщо взагалі… — Її голос ставав дедалі невпевненішим. — Я подумала… може, ми десь… зустрілися б?

— А-а…

— Випили кави? Чи… що ти про це думаєш? — «Я вже давно зрозуміла, що ти не рівно дихаєш у мою сторону, — пробивалося в її голосі крізь хвилювання, — я просто втомилася чекати, коли ти зробиш перший крок і тому найважче вже зробила замість тебе…»

Коли до Германа дійшов зміст сказаного, він був вражений, збитий з пантелику.

— Я… — Гера з усіх сил намагався зібратися з думками. — Це дуже…

І раптом, несподівано навіть для себе сказав:

— А як же Алекс?

«Навіщо ти це зробив?! Дурень!.. Ти все зіпсував!»

А втім, що тепер можна було зіпсувати?

— Алекс? А… Наш Алекс? — Карина розсміялася. — До чого тут він?

— Я подумав… — пробурмотів Герман. — Хіба між вами…

Карина перестала сміятися і сказала:

— Германе, Алекс — мій родич, чоловік моєї сестри… думаю, в це вже давно треба було тебе посвятити. Ми з ним, узагалі, не дуже в близьких стосунках… просто він погодився взяти мене на роботу… — вона щось пояснювала далі, але Герман уже нічого не чув. Його охопило відчуття, що він виявився одним із персонажів якоїсь мильної опери, де наприкінці всі виявляються родичами. З іншого боку, це дещо пояснювало, наприклад, появу Карини в компанії і те, що «високі» вимоги Алекса до кандидатів були просто фарсом, заздалегідь розрахованим на конкретну людину. Потім, щоб не викликати підозр Германа, між ним і Алексом відбулася серйозна розмова, на якій були прийнято джентльменську угоду не брати на відповідальні посади родичів…

«Чергова можливість подивитися правді в очі, чи не так, Германе? Хто в цьому винен — Алекс чи, може, Карина, що зробила перший крок, зрозумівши, що ти не можеш справитися з власною нерішучістю? Чи той ганебний випадок під час поїздки в Ригу? Але насправді ти сам винен: перестав боротися, здався! Так, Германе?»

— Геро, чому ти мовчиш? — стурбовано запитала Карина.

Герман зрозумів, що за останню хвилину він не вимовив жодного слова.

«О Господи, яка безглуздість!»

Він був готовий закричати в трубку:

«Чому, чому це не сталося раніш? Де ти була? ДЕ ТИ БУЛА РАНІШЕ???»

І де був він?..

— Вибач, мене це трохи приголомшило, — нарешті вимовив Герман. — Я думаю… щодо твоєї ідеї… Вона дуже вдала.

«„Вона дуже вдала“?! — тільки послухай себе з боку! Навіть зараз ти боїшся називати речі своїми іменами.»

— Кар… Карино, я обов’язково тобі передзвоню, як тільки владнаю деякі проблеми.

— Прекрасно, — її голос помітно повеселішав. — Маєш номер мого домашнього телефону?

— Так, у мене є список усіх, хто працює в компанії.

— До зустрічі, Германе.

— Так… обов’язково подзвоню. Щасливо.

Зв’язок перервався.

Кілька хвилин він сидів перед телефоном, закривши обличчя долонями.

Пізно…

Він більше не блював. Після розмови з Кариною минуло близько двох годин; за цей час Герман відчував спазми кілька разів, але далі нічого не ставалося. Він відчужено спостерігав, як усе швидше слабшає.

ЦЕ ТРАПИТЬСЯ СЬОГОДНІ…

Роздягнувшись догола, він став перед дзеркалом у ванній кімнаті й розглядав те, що від нього залишилося. Видовище вже не було жахливим, — він тепер виглядав якось химерно й… жалюгідно.

НЕЗАБАРОМ…

Дивлячись на своє обличчя, він легко міг вивчати обриси черепа, аж до найдрібніших деталей.

Германа захитало, і він присів на край ванни, вчепившись тонкими ослабленими пальцями за її край, як поранений павук лапками за шматочок штукатурки на стіні.

Він швидко віддалявся. Свідомість заволікало туманом, що дедалі згущувався. З кожною хвилиною.

ТИ НА МЕЖІ… НЕЗАБАРОМ…

Через хвилину чи мільярд годин він вийшов із ванни й попрямував на кухню. Йому раптово захотілося випити всю на світі воду, до останньої краплі…

Він майже не відчував болю в скам’янілому шлунку, коли почав склянку за склянкою вливати в себе воду і в животі немов